Itinerarium

Czwartek 21 grudnia 2023

ПРО МОЄ РІЗДВЯНЕ НАРОДЖЕННЯ

Четвер 21 грудня 2023 року

Zastanawiam się jaki wejdę w te Święta. Jak zapewne domyślacie się z moich wpisów dawno porzuciłem tradycyjną formułę świętowania Wcielenia Syna Bożego. To znaczy, nie morduję karpia, zresztą  i tak nie lubię smaku tego obżarciucha, w nadmorskiej młodości moim obowiązkiem było przynieść na Wigilię łososia, czasem była to troć wędrowna. Entuzjazmu z jakim miliony Polaków smażą karpie nie podzielam, to wszak komunistyczny wymysł zapoczątkowany w roku 1947. To może w ramach radykalnej dekomunizacji zrezygnujemy z tej fatalnej ryby?

Nie jadam też od dawna 12 potraw, zwykle kończę na dwóch czy trzech, basta! A już naginana śpiewka, że 12 potraw to na cześć 12 apostołów śmieszy mnie, no bo które danie za Judasza, no które? Nie wiem też czy całkiem poprawna jest choinka, zwłaszcza, że to germański obyczaj, basta!

Przyznaje się, że do wieczerzy Wigilijnej zasiadam w licznym gronie, są to osoby ubogie, bezdomne, alkoholicy, także uchodźcy, i ci po więzieniach, a jakże! Prawie jak u Tuwima, cały tekst na końcu, ciekawe jak deep to po ukraińsku opowie.

Co jednak mam, jakie mam Boże Narodzenie? No tak, mam ludzi, w których mieszka – tak jak i we mnie – Wcielony Bóg. Oni są moim Bożym Narodzeniem. Dają mi szczęście i radość, i nadzieję. Uwielbiam też te dni walki światła i ciemności, właśnie w niedzielę 24 grudnia, dzień będzie już o kilka sekund dłuższy od najkrótszego, czyli – po mojemu – zacznie się Pierwsza Wiosna! Hurra!

I co jeszcze? Ilekroć wspominam narodzenie Chrystusa, słyszę słowa skierowane do Marii i pasterzy – Nie bójcie się! I naprawdę nie boję się! No i jeszcze za Stasia, świętej pamięci – zdjęcie – pomodlę się, on już spożywa niebieskie migdały.

CHRYSTUS MIASTA

Tańczyli na moście,
Tańczyli noc całą.

Zbiry, katy, wyrzutki,
Wisielce, prostytutki,
Syfilitycy, nożownicy,
Łotry, złodzieje, chlacze wódki.

Tańczyli na moście,
Tańczyli do rana.

Żebracy, ladacznice,
Warjaci, chytre szpicle,
Tańczyły tan ulice,
Latarnie, szubienice,
Hycle.

Tańczyli na moście
Dostojni goście:
Psubraty!

Starcy rozpustni, stręczyciele,
Wstydliwi samogwałciciele.

Wzięli się za ręce,
Przytupywali.
Grały harmonje, harmoniki,
Do świtu grali,
Tańczyli tan swój dziki:

[ 61 ]

Dalej! Dalej!
Żarli. Pili. Tańczyli.

A był jeden obcy,
Był jeden nieznany,
Patrzyli nań z podełba,
Ramionami wzruszali,
Spluwali.

Wzięli go na stronę:
Mówili, mówili, pytali,
Milczał.

Podszedł Rudy, czerwony:
— Coś za jeden?
Milczał.

Podszedł drugi, bez nosa,
Krościasty:
— Coś za jeden?
Milczał.

Podszedł pijus, wycedził:
— Coś za jeden?
Milczał.

Podeszła Magdalena:
Poznała, powiedziała…
Płakał…

Ucichło. Coś szeptali.
Na ziemię padli. Płakali.

Мені цікаво, в яке Різдво я ввійду цього року. Як ви могли здогадатися з моїх постів, я вже давно відмовився від традиційної формули святкування Втілення Сина Божого. Я маю на увазі, що не вбиваю коропа, мені все одно не подобається його смак, в моїй приморській юності моїм обов’язком було принести на Святвечір лосося, іноді це була морська форель. Я не поділяю ентузіазму, з яким мільйони поляків смажать коропа, адже це комуністичний винахід 1947 року. То чому б нам не відмовитися від цієї жахливої риби в рамках радикальної декомунізації?

Я теж давно не їм 12 страв, зазвичай обходжуся двома-трьома, баста! А перекручена пісня про те, що 12 страв на честь 12 апостолів мене смішить, бо яка страва для Юди, ну яка? Я також не знаю, чи правильно ставити ялинку, тим більше, що це германський звичай, баста!

Зізнаюся, я сідаю на Святвечір у великій компанії, серед яких є бідні, бездомні, алкоголіки, біженці і, звичайно, ті, хто був ув’язнений! Майже як у Тувіма, весь текст в кінці, цікаво, наскільки глибоко він розповість це українською.

Але що я маю, яке Різдво я маю? Ну, так, я маю людей, в яких, як і в мені, живе Воплочений Бог. Вони – моє Різдво.Вони дарують мені щастя, радість і надію.А ще я люблю ці дні боротьби світла і темряви, якраз у неділю 24 грудня день вже буде на кілька секунд довшим за найкоротший, а це означає – по-моєму – почнеться Перша Весна!Ура!А що ще?Кожного разу, коли я згадую Різдво Христове, я чую слова, звернені до Марії та пастухів – Не бійтеся!І я справді не боюся! А ще за Стасіо, світлої пам’яті – фото – буду молитися, він вже їсть синій мигдаль.

ХРИСТОС МІСТА

Вони танцювали на мосту,

Вони танцювали всю ніч напроліт.

Головорізи, шибеники, вигнанці,

Шибеники, повії,

Сифілітики, вбивці,Негідники, злодії, горілчаники.

Вони танцювали на мосту,

Танцювали до світанку.

Жебраки, лакеї,

Бродяги, хитрі шпигуни,

Танцювали на засмаглих вулицях,

Ліхтарі, шибениці,

Гілея.

Танцювали на мосту

Поважні гості:

Псубрати!

Старі розпусники, сутенери,

ганебні самозакохані.

Вони брали один одного за руки,

Потискали один одному руки.

Грали на гармошках, на гармошках,

До світанку грали,

Танцювали свій дикий танець:

[ 61 ]

Ну ж бо! Давай, давай, давай!

Вони їли. Пили. Танцювали.

І був один незнайомець,

Був один невідомий,

Вони дивилися на нього з-під своїх голів,

Знизували плечима,

плюнули.

Відвели його вбік:

Говорили, говорили, питали,

А він мовчав.

Підійшов Руді, почервонілий:

– Щось для одного?

Він мовчав.

Підійшов другий, безногий,

Кроткі:

– Щось для одного?

Той промовчав.

Підійшов п’яний, крекнув:

– Щось для одного?

Він промовчав.

Підійшла Магдалена:

Зустріла, каже…

Він заплакав…

Вони замовкли. Вони щось прошепотіли.

Впали на землю. Вони плакали.

Wtorek 19 grudnia 2023

ПРО РІЗДВЯНІ ІГРИ
Вівторок 19 грудня 2023 року

I za dni pięć, w niedzielę, Święta. Wiem, przypominanie karpia, barszczyku i choinki może drażnić. Niestety, prawda jest taka, że zamiast bliskości Boga mamy te wszystkie gry uczuciowe, w prezenty, kolędy i opłatki. I Pasterki także. Nie wiem kiedy przyjdzie czas na prawdziwe świętowanie, blisko z ludźmi i z Bogiem. Na razie zamraża nas tradycja.

A to, co wydarzyło się w Betlejem, to nie była żadna gra, to wielkie ryzyko ze strony Pana Boga, aby stać się człowiekiem. Co jeszcze nie jest grą? Wojna. Wiem to z częstych podróży do Ukrainy.

I na koniec propozycja – macie jakieś pytania o Boże Narodzenie? O Pana Boga? O miłość? Proszę je przesłać mailem albo w Messengerze, odpowiem w konferencji, którą – last minute – opublikujemy w sobotę 23 grudnia.

А вже за п’ять днів, у неділю, Різдво. Знаю, нагадування про коропа, кефаль і ялинку може дратувати. На жаль, правда полягає в тому, що замість близькості до Бога ми маємо всі ці ігри в любов, подарунки, колядки та вафлі. І пастушки теж. Не знаю, коли прийде час справжнього святкування, близького з людьми і з Богом. Поки що ми заморожені традицією.

А те, що сталося у Вифлеємі, не було грою, це був великий ризик з боку Бога стати людиною. Що ще не є грою? Війна. Я знаю це з частих поїздок в Україну.

І наостанок пропозиція – чи є у вас якісь питання про Різдво? Про Господа Бога? Про любов? Будь ласка, надсилайте їх електронною поштою або в Messenger, я відповім на них в конференції, яку – в останню хвилину – ми опублікуємо в суботу 23 грудня.

Poniedziałek 18 grudnia 2023

РІЗДВО ЗА СИГАРЕТОЮ АБО ФЕЛІШ НАВІДАД

Понеділок 18 грудня 2023 року

Tak, to zdjęcie rodzi we mnie wiarę w bliskość Boga i pewność Jego Wcielenia. Nie popieram palenia papierosów rzecz jasna, ale nie robię uwag osobom, które sięgają po nie.

Zdjęcie zrobiłem w Hawanie, myślę, że jedenaście lat temu, w czasie jednej z misji naszego lubelskiego wolontariatu. Było bardzo gorąco i usiadłem w pobliżu kobiety z fotografii, zauroczyłem się jej twarzą i tym spokojnym, powolnym smakowaniem papierosa. Patrzyła w stronę cmentarza (Cementario Colón), bardzo poważnie i bardzo uroczyście.

Co to ma wspólnego z Bożym Narodzeniem? Dużo więcej niż kukiełka imitująca dziecko w naszych żłobkach. W swoim Wcieleniu Chrystus zjednoczył się z każdym z nas, z tą panią z Hawany także. Z każdym z nas. Jeśli odkryjemy obecność Chrystusa w osobach obok nas, nawet tych przypadkowych, raz tylko widzianych, mamy Boże Narodzenie każdego dnia. Nawet przy papierosie, choć pewnie lepiej przy fajeczce, jak głosi pastorałka, „Oj, maluśki, Pan Jezus nieduży, usiadł se na przypiecku i fajeczkę kurzy”.

Так, це фото змушує мене повірити в близькість Бога і впевненість у Його Втіленні. Звичайно, я не підтримую куріння сигарет, але я не роблю зауважень людям, які тягнуться до них.

Цю фотографію я зробив у Гавані, здається, одинадцять років тому, під час однієї з місій нашої Люблінської волонтерської служби. Було дуже спекотно, і я сидів біля жінки на фотографії, зачарований її обличчям і спокійним, повільним смакуванням сигарети. Вона дивилася в бік кладовища (Cementario Colón), дуже серйозна і дуже урочиста.

Яке це має відношення до Різдва? Набагато більше, ніж лялька, що імітує дитину в наших яслах. У своєму Воплоченні Христос поєднався з кожним з нас, і з цією жінкою з Гавани також. З кожним з нас. Якщо ми відкриваємо присутність Христа в людях поруч з нами, навіть випадкових, яких ми бачимо лише раз, ми маємо Різдво кожного дня. Навіть з цигаркою, хоча, напевно, краще з цигаркою, як співається в пасторальному гімні: “О маленький Ісус, не такий вже й маленький, сів на камінній полиці і закурив цигарку”.

Kazanie na niedzielę 17 grudnia 2023

Ogromnie weselę się w Panu! Chwalę się w tym kazaniu, chwalę, ale niektórzy z Was mogą przyjąć to z uśmiechem ubolewania. Zatem – nie mam żadnej aplikacji w moim smartfonie, nawet Internetu tam nie mam, nie mam żadnej karty lojalnościowej. I nie używam nawigacji w samochodzie, choć mam w prezencie od przyjaciela, nawet dwie. Bez nawigacji jeździłem po Rzymie, Paryżu, nawet po Nowym Jorku, owszem sięgałem po mapy papierowe, nadal to robię.

Dlaczego? Cenię sobie swoją wolność, wolność od systemów, które czyhają na moje dane, aby mnie pochwycić i uwięzić. Jasiek, kolega, wyemigrował do Kanady, na imprezę polonijną zakupił za namową znajomych kilkanaście butelek wódki, dla chyba 200 polonusów. Zapłacił kartą bankową, a w następnym kwartale z ubezpieczenia przyszła mu podwyżka o 100%, z uzasadnieniem, że jest zagrożony alkoholizmem. A Jasiek jest abstynentem, dlatego od tamtej pory gdzie może płaci gotówką, zwykle teraz za chipsy i wodę mineralna, niegazowaną.

Oczywiście wiem, że mogę mieć jakieś zniżki w tych aplikacjach i kartach, ale mam zasady i nie chcę sprzedawać swojej wolności za parę złotych taniej przy zakupach. Wychowałem się przy Izraelu, to kapela z przebojem „Nikt”

https://www.google.com/search?q=Nikt+Izrael+Youtube&sca_esv=591558776&rlz=1C1GCEA_enPL948PL948&sxsrf=AM9HkKkCGxzZ2Y5aGosVFMHO_97seWB6hw%3A1702765030256&ei=5iF-ZbOgD8zixc8P47it8Ac&ved=0ahUKEwizq46G_pSDAxVMcfEDHWNcC34Q4dUDCBA&uact=5&oq=Nikt+Izrael+Youtube&gs_lp=Egxnd3Mtd2l6LXNlcnAiE05pa3QgSXpyYWVsIFlvdXR1YmUyBRAhGKABMgUQIRigAUiVP1CwCljZOXACeACQAQCYAdICoAHGEKoBCDEuMTAuMS4xuAEDyAEA-AEBwgIEECMYJ8ICBhAAGBYYHsICCxAuGIAEGIoFGLEDwgIIEAAYgAQYywHCAggQLhiABBjLAcICBRAhGJ8FwgIHECEYoAEYCuIDBBgBIEGIBgE&sclient=gws-wiz-serp#fpstate=ive&vld=cid:1d5b96cf,vid:LW_egWNSnO0,st:0

I to jest sens Bożego Narodzenia.

Z Księgi proroka Izajasza

Duch Pana Boga nade mną, bo Pan mnie namaścił. Posłał mnie, abym głosił dobrą nowinę ubogim, bym opatrywał rany serc złamanych, żebym zapowiadał wyzwolenie jeńcom i więźniom swobodę; abym obwieszczał rok łaski Pańskiej.

«Ogromnie się weselę w Panu, dusza moja raduje się w Bogu moim, bo mnie przyodział w szaty zbawienia, okrył mnie płaszczem sprawiedliwości, jak oblubieńca, który wkłada zawój, jak oblubienicę strojną w swe klejnoty. Zaiste, jak ziemia wydaje swe plony, jak ogród rozplenia swe zasiewy, tak Pan Bóg sprawi, że się rozpleni sprawiedliwość i chwała wobec wszystkich narodów».

Sobota 16 grudnia 2023

ДОТОРКНУТИСЬ ДО ГЛИБИН

Субота 16 грудня 2023 року

Książka, „Wojna 2022”, zawierająca reportaże, eseje i wojenne poezje, powstałe pod klawiaturami ukraińskich, dziennikarzy, pisarzy i poetów kosztuje 35 zł, zarówno w języku polskim jak i ukraińskim. Z kolei na drugim zdjęciu są chipsy jabłkowe, w dwóch wersjach, po 25 zł za opakowanie. A herbaty owocowe – jagodowa, jabłkowa i lecznicza po 20 zł, to ostatnie zdjęcie.

Chipsy i herbatki przygotowały ukraińskie dziewczęta i kobiety, które doświadczyły przemocy w czasie wojny z Rosją, niekiedy przemocy seksualnej, nawet gwałtu. Mieszkają i próbują rozpocząć nowe życie w ośrodkach prowadzonych przez naszych ukraińskich partnerów. Jeden z tych ośrodków jest na ukraińskim Podkarpaciu, w pobliskich dolinach panie te zbierają miętę i inne zioła, jabłka, jagody, potem je suszą, a zaprzyjaźniona fabryka pakuje, na samym końcu etykiety jest informacja. I trafiają te paczuszki do Polski.

Jeśli cokolwiek z tych rzeczy zakupicie, pieniądze wrócą do wspomnianych dziewcząt i kobiet, są przeznaczone na ich utrzymanie, tak staramy się im pomagać.

To jest zachęta do prezentów świątecznych, dziękuję, że rozumiecie sens tego wpisu. Oczywiście dużo tego nie mamy i można wpłacać większe kwoty, szukamy 130 000 dolarów. Przepraszam, 129 000, bo jeden tysiąc już uzyskaliśmy. Z kolei zysk ze sprzedaży książek wesprze stypendia dla ukraińskich dziennikarzy, poetów i pisarzy. Wszystkie informacje i szczegóły pod numerem – 730 294 864.

No dobrze, to nie jest oferta biznesowa. To zaproszenie, aby poprzez rzeczy materialne dotknąć Głębi.

Книга “Війна 2022”, що містить репортажі, есеї та воєнну поезію, написану українськими журналістами, письменниками та поетами, коштує 35 фунтів стерлінгів польською та українською мовами. З іншого боку, на другому зображенні є яблучні чіпси, у двох варіантах, по 25 злотих за пачку. А фруктові чаї – ягідний, яблучний та лікувальний – по 20 злотих на останньому фото.

Чіпси та чаї приготували українські дівчата та жінки, які пережили насильство під час війни з Росією, іноді сексуальне насильство, навіть зґвалтування. Вони живуть і намагаються почати нове життя в центрах, якими опікуються наші українські партнери. Один з таких центрів знаходиться на українському Підкарпатті, в довколишніх долинах ці жінки збирають м’яту та інші трави, яблука, ягоди, потім сушать їх, а дружня фабрика пакує їх, інформація є в самому кінці етикетки. І вони везуть ці пакети до Польщі.

Якщо ви купуєте щось із цих речей, гроші повертаються дівчатам і жінкам, про яких ми згадували, на їхнє утримання, таким чином ми намагаємося їм допомогти.

Це заохочення до різдвяних подарунків, дякую, що ви зрозуміли сенс цього допису. Звичайно, у нас не так багато грошей, і ви можете пожертвувати більші суми, ми шукаємо 130 000 доларів. Вибачте, 129 000, бо одну тисячу ми вже отримали. У свою чергу, прибуток від продажу книги піде на підтримку стипендій для українських журналістів, поетів та письменників. Вся інформація та деталі за телефоном – 730 294 864.

Це не бізнес-пропозиція.

Це запрошення доторкнутися до Глибин через матеріальні речі.

РІЗДВЯНЕ ПРОЩЕННЯ

П’ятниця 15 грудня 2023 року

Boże Narodzenie, to przebaczenie. Pozostało nam – wam -też – 10 dni do Święta i 9 do Wigilii tegoż. To poczytajcie. I przebaczajcie.

W bardzo znanym dialogu o przebaczeniu Piotr pyta Jezusa: „Panie, ile razy mam przebaczyć, jeśli mój brat zawini względem mnie? Czy aż siedem razy?” i słyszy w odpowiedzi: „Nie mówię ci, że aż siedem razy, lecz aż siedemdziesiąt siedem razy”. 

Prawdopodobnie Piotr i reszta słuchaczy z trudem przełknęli to wezwanie, bo w dalszej części Jezus opowiada historię „nielitościwego dłużnika” (całość na końcu wpisu), któremu darowano wiele ale on sam nie miał krzty współczucia.

Ładna historia, ale kończy się mocną przestrogą: „Podobnie uczyni wam Ojciec mój niebieski, jeżeli każdy z was nie przebaczy z serca swemu bratu”.

Jeżeli nie przebaczymy z serca. Wiemy, że wzorem Jezusa musimy przebaczać. I przebaczamy na zasadzie „A niech ci będzie!”, przy czym takie przebaczenie ma jeszcze bardziej upokorzyć winowajcę. Zrobimy wiele, żeby nie włączyć w przebaczenie serca, wybaczymy w myślach, słowach i gestach, ale nie z serca. Choć tak naprawdę to właśnie serce jest zranione najbardziej i ono przechowuje ból, smutek i gorycz.

Z własnego doświadczenia wiem, że przebaczenie z serca jest bardzo trudne i kosztowne. Takie przebaczenie jednak upodabnia nas do samego Boga.

Piotr podszedł do Jezusa i zapytał: «Panie, ile razy mam przebaczyć, jeśli mój brat zawini względem mnie? Czy aż siedem razy?»

Jezus mu odrzekł: «Nie mówię ci, że aż siedem razy, lecz aż siedemdziesiąt siedem razy.

Dlatego podobne jest królestwo niebieskie do króla, który chciał się rozliczyć ze swymi sługami. Gdy zaczął się rozliczać, przyprowadzono mu jednego, który był mu winien dziesięć tysięcy talentów. Ponieważ nie miał z czego ich oddać, pan kazał sprzedać go razem z żoną, dziećmi i całym jego mieniem, aby dług w ten sposób odzyskać.

Wtedy sługa padł mu do stóp i prosił go: „Panie, okaż mi cierpliwość, a wszystko ci oddam”. Pan ulitował się nad owym sługą, uwolnił go i dług mu darował.

Lecz gdy sługa ów wyszedł, spotkał jednego ze współsług, który mu był winien sto denarów. Chwycił go i zaczął dusić, mówiąc: „Oddaj, coś winien!” Jego współsługa padł przed nim i prosił go: „Okaż mi cierpliwość, a oddam tobie”. On jednak nie chciał, lecz poszedł i wtrącił go do więzienia, dopóki nie odda długu.

Współsłudzy jego, widząc, co się działo, bardzo się zasmucili. Poszli i opowiedzieli swemu panu wszystko, co zaszło.

Wtedy pan jego, wezwawszy go, rzekł mu: „Sługo niegodziwy! Darowałem ci cały ten dług, ponieważ mnie prosiłeś. Czyż więc i ty nie powinieneś był ulitować się nad swoim współsługą, jak ja ulitowałem się nad tobą?” I uniósłszy się gniewem, pan jego kazał wydać go katom, dopóki mu nie odda całego długu.

Podobnie uczyni wam Ojciec mój niebieski, jeżeli każdy z was nie przebaczy z serca swemu bratu».

(Mt 18, 21 – 35)

Різдво – це прощення. У нас – у вас – залишилося 10 днів до Різдва і 9 – до Святвечора. Тож читайте. І прощайте.

У дуже відомому діалозі про прощення Петро запитує Ісуса: “Господи, скільки разів я маю прощати братові моєму, якщо він згрішить проти мене? Чи не сім разів?” і чує у відповідь: “Не кажу тобі сім разів, але сімдесят сім разів”.

Мабуть, Петру та іншим слухачам було важко проковтнути цей заклик, тому що далі Ісус розповідає історію про “немилосердного боржника” (вся історія в кінці поста), якому багато дали, але який сам не мав ні краплі співчуття.

Гарна історія, але вона закінчується сильним застереженням: “Так само вчинить Отець Мій Небесний з вами, якщо кожен з вас не простить братові своєму від серця свого”.

Якщо ми не прощаємо від серця. Ми знаємо, що за прикладом Ісуса ми повинні прощати. А ми прощаємо за принципом “Нехай буде так!”, причому таке прощення спрямоване на те, щоб ще більше принизити кривдника. Ми багато зробимо для того, щоб не включити в прощення серце, будемо прощати думкою, словом і жестом, але не серцем. Хоча, насправді, саме серце страждає найбільше і саме воно зберігає біль, смуток і гіркоту.

З власного досвіду знаю, що прощення від серця – це дуже важко і дорого. Однак таке прощення робить нас більш схожими на самого Бога.

Петро підійшов до Ісуса і запитав: “Господи, скільки разів я повинен прощати, якщо мій брат завинив переді мною? Чи не сім разів?”

Ісус відповів йому: “Не кажу тобі, що сім разів, але сімдесят сім разів.

Тому уподібніть Царство Небесне цареві, що хотів звести рахунки зі своїми слугами. Коли він почав розраховуватися, привели до нього одного, що був винен йому десять тисяч талантів. Оскільки він не мав чим їх віддати, господар наказав продати його разом з дружиною, дітьми і всім майном, щоб таким чином повернути борг.

Тоді слуга впав до його ніг і попросив: “Господи, дай мені терпіння, і я все тобі поверну”. Господь змилосердився над цим слугою, відпустив його і простив йому борг.

Але коли цей слуга вийшов на вулицю, він зустрів одного зі своїх товаришів, який був винен йому сто динаріїв. Той схопив його і почав душити, кажучи “Віддай, що винен!” Слуга впав перед ним і попросив його: “Дай мені терпіння, і я віддам тобі”. Але той не послухав, пішов і кинув його до в’язниці, доки той не віддасть борг.

Його товариші по служінню, побачивши, що відбувається, дуже засмутилися. Вони пішли і розповіли своєму панові про все, що сталося.

Тоді пан його, покликавши його, промовив до нього: “Нечестивий слуго! Я віддав тобі весь цей борг, бо ти просив мене. Чи ж не мав би ти помилувати й ближнього твого, як я помилував тебе?” І, охоплений гнівом, пан його звелів віддати його катам, доки він не віддасть йому всього боргу.

Так само і Отець Мій Небесний вчинить з вами, якщо кожен з вас не простить братові своєму від серця свого”.

(Мт 18:21 – 35)

Czwartek 14 grudnia 2023

БОГ НА МЕЖІ МОЇХ СТРАХІВ

Четвер 14 грудня 2023 року

Gdzie szukać Boga? Bo oczywiście, nie znajdziemy Go w jakimkolwiek żłóbku. Dość zwodnicze jest też zapowiadanie, że Pan Bóg przyjdzie akurat w czasie naszego Święta. To fałszywa magia, nie ma powodu aby Pan Bóg dostosowywał się do naszego kalendarza, mam przeczucie, że On nawet nie wie kiedy przypada nasze Boże Narodzenie. Przypominam, że nie lubi naszych świąt:

 Nienawidzę całą duszą
waszych świąt nowiu i obchodów;
stały Mi się ciężarem;
sprzykrzyło Mi się je znosić! (Izajasz)

Możemy jednak znaleźć Żywego Boga w naszym doświadczeniu, ja znajduję go od dawna na granicy strachu i nadziei.

Znajduję Boga na granicy moich lęków, tam właśnie On czeka na mnie. Lękam się (trochę) przyszłości, mniej – a jednak – ludzi, rzecz jasna niektórych, czasami boję się szalonych kierowców (często bywam w Ukrainie, a tam przepisy ruchu drogowego są dość umowne), śmierci się mało boję, bo wierzę w życie wieczne. Boję się też o Ukrainę, żeby nie zwątpiła, żeby rosła w nadzieję i moc.

Spróbujecie nazwać swoje lęki, miejsca, gdzie drżycie, rzeczy, które spędzają wam sen z powiek. Tam właśnie czeka na Was Bóg. I tam mamy Jego Narodzenie. On przeprowadza nas ze strachu do nadziei i radości.

         Czas bez Boga to Dni Lęku, gdy życie „drży ze strachu”, nawet wtedy i tam „gdzie strachu nie było” (Ps 53, 6). Z kolei obecność Boga zmieni życie w Dni Pewności i Radości:

W nocy nie ulękniesz się strachu

ani za dnia lecącej strzały,

ani zarazy co idzie w mroku

ni moru, co niszczy w południe.

Pomnożyłeś radość

zwiększyłeś wesele. (Ps 91, 5; Iz 9, 2)

Де шукати Бога? Бо, звісно, в жодних яслах ми Його не знайдемо. Також досить оманливо оголошувати, що Господь Бог прийде якраз на наше Різдво. Це фальшива магія, для Бога немає жодних причин підлаштовуватися під наш календар, у мене таке відчуття, що Він навіть не знає, коли випадає наше Різдво. Нагадую, що Він не любить наше Різдво:

 Я ненавиджу всією душею

ваші свята і святкування молодого місяця;

вони стали для Мене тягарем;

Я втомився носити їх! (Ісая).

Ми можемо, однак, знайти Живого Бога в нашому досвіді, я знаходжу Його часто на межі страху і надії.

Я знаходжу Бога на кордоні своїх страхів, саме там Він чекає на мене. Я боюся (трохи) майбутнього, менше – але все ж таки – людей, деяких з них, звичайно, іноді боюся божевільних водіїв (я часто буваю в Україні, а там правила дорожнього руху досить умовні), я не дуже боюся смерті, бо вірю у вічне життя. Також боюся за Україну, щоб не сумніватися в ній, щоб вона зростала в надії і силі.

Спробуй назвати свої страхи, місця, де ти тремтиш, те, що не дає тобі спати ночами. Саме там Бог чекає на вас. І саме там ми маємо Його Різдво. Він виводить нас зі страху до надії і радості.

         Час без Бога – це дні страху, коли життя “тремтить від страху”, навіть там, “де не було страху” (Пс. 53:6). З іншого боку, Божа присутність перетворить життя на дні впевненості та радості:

Вночі ти не будеш боятися

Ані вдень стріли, що летить,

ні пошесті, що блукає в темряві.

ні туману, що знищує опівдні.

Ти примножив радість.

Ти збільшив радість. (Пс 91:5; Іс 9:2)

Wtorek 12 grudnia 2023

Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ, БО ЛЮБЛЮ ПОЛЬЩУ

Вівторок 12 грудня 2023 року

Так, я люблю Україну, люблю давно, особливо сильно з осені 2013 року, коли Мустафа Наєм (афганець з українським паспортом) закликав людей відірвати очі від своїх смартфонів і вийти на Майдан Незалежності в Києві. Досі триває з лютого минулого року. Я завжди намагався стояти на боці слабких і невинно побитих.

Я люблю Україну ще й тому, що люблю Польщу. Я роблю все, що можу – і закликаю вас – для підтримки нашого східного сусіда. Я не хотів би мати кордон з Російською Федерацією, а саме він був би таким, якби війська Путіна перемогли війська України.  Патріотизм і турбота про Польщу ставить мене на бік України.

Я щойно повернувся з чергової місії в Україні, завдяки великій щедрості кількох людей з Любліна я зміг передати зимові черевики для одного з батальйонів, що воюють на сході. Завдяки щедрості кількох люблінських компаній я також зміг привезти різдвяні подарунки для дітей-сиріт, чиї батьки загинули на війні, до Львова, а саме 94 посилки, і до цього я повернуся незабаром. Я також зміг пожертвувати деяку суму грошей (дуже невелику) на утримання центрів, які опікуються жінками після сексуального насильства (також після зґвалтування), ці гроші надійшли від продажу фруктових чаїв і сушених яблук. Ці фрукти були щойно зібрані в українських Карпатах вищезгаданими постраждалими жінками. Від середи їх можна буде придбати в Любліні, а також в Інтернеті.

На фото поруч зі мною – о. Сергій, священик і психіатр, який працює з вищезгаданими жінками, а далі – Руслан, майор, у якого найгірша з можливих місій. Він повідомляє сім’ям, що їхній син/брат/батько/чоловік повернеться вже “на щиті”.

Ще про мера, бургомістра Дорогуська.Кілька разів я бачив багатокілометрові черги перед кордоном з Україною, двоє українських водіїв загинули.Я також бачив так званих протестувальників – у Гребенному – які смажили сосиски і слухали музику, в той час як сотні водіїв чекали на в’їзд до своєї країни. Цю ситуацію не могли вирішити два останні польські уряди.Аж поки, нарешті, пан мер Дорогуська не розлютився (а може, розлютився, але з іншим закінченням).Він розв’язав блокаду! Пане Вуйт, пане Войцех Сава, ви чудові. Можливо, хтось, хто знає цього пана, передасть йому теплий привіт від мене?Не може президент, не може прем’єр-міністр, не можуть міністри чи поліція, цікаво.Пане Войцех, зателефонуйте, будь ласка, своїм колегам у Гребенному та Корчовій, нехай вони йдуть вашими слідами.

Я люблю Польщу, але не розумію, як можна допустити, щоб десяток (може, трохи більше) осіб керували польським кордоном з Україною? Я спілкувався – мій песо дозволяє мені серйозно спілкуватися – з дуже компетентними людьми, у Львові та Варшаві. У 2022 році польський експорт в Україну зріс на 50%, цього року – дані за 3 квартали – ще на 25%, маємо профіцит у понад 3,5 мільярда євро в торгівлі з Україною.Блокада кордону – нагадаю, це стосується жменьки людей – завдала мільйони євро збитків як нам, так і українцям.А тепер головоломка: хто найбільше виграє від ослаблення польської та української економік?Хто?Безумовно, не Парагвай.

Дякую за увагу, наближається Різдво, бажаю вам радості в серцях і світла в уяві.Нижче – з подякою пану Діпу за переклад на мову наших дорогих східних сусідів.

Poniedziałek 11 grudnia 2023

Boże Narodzenie. Tak naprawdę Pan Bóg mieszka już teraz w ludziach, których spotykamy. I w każdym z nas. Wesołych Świąt.

Kazanie na Niedzielę 10 grudnia 2023

Jeszcze kilkanaście miesięcy temu radowaliśmy się, że Gość w Dom, Bóg w dom. Brawo, w ten sposób przyjmowaliśmy siostry i braci z Ukrainy, w gruncie rzeczy samego Pana Boga.

Diabeł jednak nie śpi, oj, nie śpi. Przed  Świętami ma dużo do roboty, musi zasiać skutecznie ziarna niechęci a nawet nienawiści albo choćby złej woli.

Dawaliśmy siostram i braciom z Ukrainy nasze domy, rzeczy, serca. Za darmo, z wielką radością. Ale diabeł nie śpi. W kolejkach do przejść granicznych w Dorohusku czy Hrebennem kierowcy stoją po dwa tygodnie. Jest to efekt protestu bogatych polskich przewoźników i kompletnej nieudolności polskiego państwa. Diabeł nie śpi, przedsiębiorczy moi rodacy także. Jeżdżą i proponują ukraińskim (rzadziej polskim) kierowcom kawę. Po 20 zł za filiżankę rozpuszczalnej, a po 25 zł za parzoną z fusami. Brawo, biznes kwitnie. Nie proponują tylko kawy z ekspresów, zepsuły się czy co?

Tak, diabeł lubi Święta. I chętnie zasiądzie – oczywiście z anielskimi skrzydełkami – przy pustym talerzyku w Wigilię. Na szczęście ukraińscy i polscy wolontariusze dowożą gorące napoje do stojących w kolejkach kierowców.

Na zdjęciu trochę pomnożony Pan Jezus w zaprzyjaźnionej rodzinie z Afganistanu.