Itinerarium

Kazanie na niedzielę 19 stycznia 2025

А МОЖЕ, З НАМИ БУДЕ СИДІТИ ГОСПОДЬ ІСУС З ОБРАЗУ

Проповідь на неділю 19 січня 2025 року

Zapewne większość z nas zje dzisiaj śniadanie czy obiad w gronie rodziny i najbliższych. Będą rozmowy, wspomnienia, może jakieś plany na przyszłość, dzielenie się troskami i radościami. To znakomita okazja do zaproszenia Pana Jezusa!

On korzystał z zaproszeń choćby Mateusza czy Zacheusza, Marii, Marty i Łazarza, i oczywiście z tego weselnego w Kanie, skorzysta i z naszego.

Wiele razy byłem świadkiem sytuacji, kiedy rodzice próbowali zaimponować mi znajomością religii w wydaniu ich małych dzieci. „No pokaż księdzu, gdzie jest Bozia …” I dobrze wytrenowany malec bezbłędnie wskazywał paluszkiem na krzyż lub obraz Matki Bożej. Kiedy próbowałem naprowadzić dziecko, by wskazało na swoje serce lub swoją rodzinę, robiła się trochę napięta atmosfera, zwłaszcza rodzice byli zakłopotani i zdziwieni. Może nawet myśleli – „I po co on mąci w głowie Michałkowi …”

Sprowadzenie Pana Jezusa z krzyża czy obrazu do swojej rodziny wymaga spokojnego wyjaśnienia dzieciom znaczenia wspólnoty (rodzinnej także). Wymaga też, aby w rodzinie panowała szczerość, wzajemny szacunek, gotowość słuchania i rozumienia innych, wybaczania ich słabości, cierpliwego znoszenia wad i stale odnawianej miłości. To są warunki pod którymi Pan Jezus zasiądzie i do naszych rodzinnych spotkań.

Zdaję sobie sprawę, że te warunki nie są proste. I że łatwiej jest pozostawić Pana Jezusa na obrazie czy krzyżu.

Ufam jednak, że zasiądzie dziś do naszych spotkań. Dobrej niedzieli dla wszystkich.

Напевно, більшість із нас сьогодні снідатиме чи обідатиме в колі сім’ї та близьких. Будуть розмови, спогади, можливо, якісь плани на майбутнє, обмін турботами і радощами. Це чудова нагода запросити Господа Ісуса!

Він використав запрошення Матвія чи Закхея, Марії, Марти і Лазаря, і, звичайно, весільного бенкету в Кані, Він використає і наше запрошення.

Багато разів я був свідком того, як батьки намагалися вразити мене релігійними знаннями своїх маленьких дітей. «Ну покажи священику, де знаходиться Бог…». І добре навчений малюк безпомилково показував пальчиком на хрест або образ Божої Матері. Коли ж я намагався підказати дитині, щоб вона вказувала на своє серце або на свою сім’ю, ставало дещо напружено, особливо батьки були здивовані і спантеличені. Можливо, вони навіть думали – «І чого він морочить голову Михайлові…».

Принесення Господа Ісуса з хреста чи образу в сім’ю вимагає спокійного пояснення дітям важливості спільноти (і сім’ї також). Це також вимагає, щоб у родині панувала чесність, взаємоповага, готовність слухати і розуміти інших, прощати їхні слабкості, терпляче миритися з їхніми помилками і постійно оновлюватися в любові. Це ті умови, за яких Господь Ісус буде сидіти і на наших сімейних зустрічах.

Я усвідомлюю, що ці умови не є легкими. І що легше залишити Господа Ісуса в образі або на хресті.

Однак я вірю, що Він сьогодні сяде на наші зустрічі.Всім доброї неділі.

Ewangelia:

W Kanie Galilejskiej odbywało się wesele i była tam Matka Jezusa. Zaproszono na to wesele także Jezusa i Jego uczniów. A kiedy zabrakło wina, Matka Jezusa rzekła do Niego: «Nie mają wina».

Jezus Jej odpowiedział: «Czyż to moja lub Twoja sprawa, Niewiasto? Czy jeszcze nie nadeszła godzina moja?»

Wtedy Matka Jego powiedziała do sług: «Zróbcie wszystko, cokolwiek wam powie».

Stało zaś tam sześć stągwi kamiennych przeznaczonych do żydowskich oczyszczeń, z których każda mogła pomieścić dwie lub trzy miary.

Jezus rzekł do sług: «Napełnijcie stągwie wodą». I napełnili je aż po brzegi.

Potem powiedział do nich: «Zaczerpnijcie teraz i zanieście staroście weselnemu». Ci więc zanieśli.

Gdy zaś starosta weselny skosztował wody, która stała się winem – a nie wiedział, skąd ono pochodzi, ale słudzy, którzy czerpali wodę, wiedzieli – przywołał pana młodego i powiedział do niego: «Każdy człowiek stawia najpierw dobre wino, a gdy się napiją, wówczas gorsze. Ty zachowałeś dobre wino aż do tej pory».

Taki to początek znaków uczynił Jezus w Kanie Galilejskiej. Objawił swoją chwałę i uwierzyli w Niego Jego uczniowie.

Sobota 18 stycznia 2025

І НЕ МОЖНА ВТРАЧАТИ ЖИТТЯ

Субота 18 січня 2025 року

Chcę wam przypomnieć, że Ewangelia jest nie tylko ciekawa dla wierzących w Chrystusa, ale bardzo interesuje się nią diabeł. Jest spryciarzem, który lubi manipulować i przeinaczać słowa Chrystusa. Albo wręcz podsuwać własne wersje.

Na pewno wszyscy znacie te słowa z Ewangelii:  „Proście, a będzie wam dane; szukajcie, a znajdziecie; kołaczcie, a otworzą wam. Albowiem każdy, kto prosi, otrzymuje; kto szuka, znajduje; a kołaczącemu otworzą.”

Tymczasem diabeł proponuje wersję prostszą, gdzie nie potrzeba żadnego wysiłku. I mniej więcej, jego wersja brzmi tak:

– Nie musicie prosić, i tak wam się należy. Nie musicie szukać, i tak wam sami przyniosą. Nie pukajcie, nie kołaczcie, i tak będzie otwarte.

Różnica jest taka, że wersja Chrystusa zakłada wysiłek z naszej strony, jakąś aktywność. Druga wersja zakłada bierność i  lenistwo. A największa różnica jest taka, że ci, którzy żyją według wersji Chrystusa coś otrzymują, znajdują i gdzieś wchodzą. Boję się, że ci drudzy, żyjący według wersji diabelskiej, już stracili życie.

No to mamy weekend, dobry czas na proszenie, szukanie i kołatanie.

Хочу нагадати, що Євангеліє цікаве не тільки віруючим у Христа, але й дияволу воно дуже цікаве. Він – хитрий чоловік, який любить маніпулювати і перекручувати слова Христа. Або навіть пропонувати свої версії.

Напевно, ви всі знаєте ці слова з Євангелія:  «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає, відчиняють».

Тим часом диявол пропонує простіший варіант, де не потрібно ніяких зусиль. І більш-менш його версія виглядає так:

– Не треба просити, тобі все одно дадуть. Не треба шукати, тобі все одно самі принесуть. Не стукай, не стукай, все одно відчинять.

Різниця в тому, що версія Христа передбачає зусилля з нашого боку, якусь активність. Інша версія передбачає пасивність і лінь. І найбільша різниця в тому, що той, хто живе за версією Христа, щось отримує, щось знаходить, кудись потрапляє. Боюся, що другі, ті, що живуть за версією диявола, вже втратили своє життя.

Що ж, ось і вихідні, гарний час для того, щоб просити, шукати і стукати.

Piątek 17 stycznia 2025

НА ШЛЯХУ ДО ГЛИБШОГО ВИМІРУ

П’ятниця 17 січня 2025 року

Mega, super, giga. Atakują nas takie Wielkie Hasła, mają wywołać przekonanie, że mamy do czynienia z czymś wyjątkowym, niesamowitym, pięknym i dobrym. Mega promocje, super ceny, giga pojemność, itd.

Przekonałem się, że wielkie i naprawdę oryginalne rzeczy są na skali (metrów, kilogramów, newtonów) zwykle niewielkie, nikłe i skromne.

Pamiętam tę lwowską uliczkę, to był bardzo wczesny listopadowy poranek. Na chwilę zatrzymałem się, żeby zrobić zdjęcie. Słaby blask gasnących już lamp, mury starych kamienic i śliski trzystuletni bruk na starym mieście. Nic tu nie jest mega, hiper i extra.

A jednak poczułem jak w tym zwykłym miejscu, w mglisty wczesny poranek, stykają się ze sobą – tam właśnie i wtedy – nieskończoność i przemijalność, niewyrażalne piękno wszechświata i samotna uliczka. W jakiejś cudownej koniunkcji pojawia się tu wieczność i ulotność chwili. Harmonia ludzkich dzieł i bladych światełek zwiastujących Innego, ja nazywam Go moim Bogiem.

Tyle zwykłych rzeczy dziś spotkamy, zwykłych? Niezwykłych, zapraszających do Głębszego Wymiaru.

Мега, супер, гіга. Нас атакують такі великі слогани, вони покликані викликати віру в те, що ми маємо справу з чимось особливим, дивовижним, красивим і добрим. Мега-акції, супер-ціни, гіга-ємність тощо.

Я виявив, що великі та по-справжньому оригінальні речі зазвичай є маленькими, дрібними та скромними у масштабі (метри, кілограми, ньютони).

Я пам’ятаю цю львівську вулицю, це був дуже ранній листопадовий ранок. Я зупинився на мить, щоб сфотографувати. Слабке світло ліхтарів, що вже згасають, стіни старих кам’яниць і слизька трьохсотлітня бруківка старого міста. Тут немає нічого мега-, гіпер- чи зайвого.

І все ж я відчув, як у цьому звичайному місці, туманного раннього ранку, з’єднуються воєдино нескінченність і швидкоплинність, невимовна краса всесвіту і самотній провулок – прямо тут і зараз. У якомусь дивовижному поєднанні тут постають вічність і швидкоплинність миті. Гармонія людських творінь і блідих вогників, що сповіщають про Іншого, якого я називаю своїм Богом.

Так багато звичайних речей ми зустрічаємо сьогодні, звичайних? Надзвичайних, які запрошують нас у Глибший Вимір.

Czwartek 16 stycznia 2025

ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ДЖЕРЕЛА

Четвер 16 січень 2025 року

Kto trwa w miłości, trwa w Bogu. To zdanie z listu św. Jana Apostoła warto zapisać w swojej pamięci, w sercu i wyobraźni.

Kto trwa w miłości, trwa w Bogu, a Bóg trwa w Nim. Płyną do nas wieści z Internetu i TV, mamy wciąż nowe rzeczy do zdobycia, plany na podróże i wielki deficyt czasu.

To wszystko może nas zagruzować i zasypać. A przecież pragniemy Boga, Jego bliskości i pomocy. Dlatego warto często sięgać do źródła – Kto trwa w miłości, trwa w Bogu.

Хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі. Це речення з послання святого апостола Івана Богослова варто зберігати у своїй пам’яті, у своєму серці та в своїй уяві.

Хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому. Ми переповнені новинами з інтернету та телебачення, у нас постійно є нові речі, які потрібно придбати, плани на подорожі та великий дефіцит часу.

Все це може нас захаращувати і збивати з пантелику. І все ж ми прагнемо Бога, Його близькості та допомоги. Тому варто частіше звертатися до джерела – хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі.

Środa 15 stycznia 2025

ЧОМУ НАМ ПОТРІБНІ НОВІ МОРЯ!

Середа 15 січня 2025 року

Dobre słowa mają ogromną moc. Niestety, złe słowa potrafią rujnować i głęboko ranić.

Na pewno pamiętacie jak – obrazowo – powstawał świat. Po prostu Pan Bóg wypowiadał kolejne słowa – „Niech stanie się …” – i powstawały morza, ziemia i wszystko inne.

Pozwólmy dzisiaj naszym słowom tworzyć dobra, małe i wielkie. I zaczynajmy od afirmacji ludzi, takie proste – „Dobrze, że jesteś!” A potem, wcale nie banalne – „Dobrego dnia!”

Naprawdę jesteśmy podobni Panu Bogu. Może nowych mórz nie stworzymy, ale i ludzi możemy napełnić dobrem!

Добрі слова мають величезну силу. На жаль, погані слова можуть зруйнувати і завдати глибокого болю.

Напевно, ви пам’ятаєте, як – образно кажучи – був створений світ. Просто Господь Бог промовив слово за словом: «Нехай буде…» – і з’явилися моря, земля і все інше.

Давайте сьогодні дозволимо нашим словам творити добро, мале і велике. І почнемо з афірмації людей, такої простої – «Добре, що ти є!». А потім, зовсім не банально – «Доброго дня!».

Ми справді подібні до Господа Бога. Нехай ми не можемо створити нові моря, але наповнити людей добром ми теж можемо!

Wtorek 14 stycznia 2025

ХТО ВІРИТЬ У ВОЖДЯ, А ХТО В БОГА

Вівторок 14 січня 2025 року

Jeszcze do niedawna modna była krytyka polityki w religii. Krytykowano księży, którzy poruszali wątki polityczne w kazaniach, biskupów popierających którąś z partii, wystąpienia polityków w sanktuariach, itp. Do tego chyba się już przyzwyczailiśmy.

Zauważam jednak obecnie tendencję odwrotną, czyli rosnącą obecność religii w polityce, właściwie polityka staje się religią. Mesjaszami są wodzowie, szefowie partii. Ich kazaniami są wystąpienia i przemówienia. Swoistą liturgią stały się kongresy i wiece partyjne. Pielgrzymki zastąpione zostały ulicznymi  marszami. Co najważniejsze, zwolenników jakiejś opcji politycznej łączy z ich wodzami relacja wiary, wodzowi się wierzy, ufa i poddaje. Rozum idzie na margines. Najgłębsze uczucia wywołują zdarzenia polityczne, ekstaza towarzyszy zwycięstwom „naszych”, przeciwnikom („szatanom”) należy się pogarda i gniew. My jesteśmy po stronie dobra, oni są misjonarzami zła.

Napisałem to wszystko ze smutkiem, ale zaraz potem odmówiłem „Wierzę w Boga, Ojca Wszechmogącego i w Jezusa Chrystusa …” Siostry i bracia, trwajmy w wierze.

Донедавна було модно критикувати політику в релігії. Критикували священиків, які піднімали політичні теми у своїх проповідях, єпископів, які підтримували ту чи іншу партію, промови політиків у святинях тощо. Це те, до чого ми, напевно, вже звикли.

Однак зараз я помічаю протилежну тенденцію – все більшу присутність релігії в політиці, фактично політика стає релігією. Месіями стають лідери, партійні вожді. Їх проповіді – це промови і звернення. Партійні з’їзди і мітинги стали своєрідною літургією. Паломництва замінили вуличні марші. Найголовніше, що прихильники політичного вибору пов’язані зі своїми вождями відносинами віри; вождю вірять, йому довіряють і йому підкоряються. Розум відходить на другий план. Політичні події викликають найглибші почуття, екстаз супроводжує перемоги «наших», опоненти («сатаністи») викликають презирство і злість. Ми – на боці добра, вони – місіонери зла.

Все це я писав з сумом, але відразу після цього прочитав «Вірую в Бога Отця Вседержителя і в Ісуса Христа…». Сестри і брати, будьмо твердими у вірі.

Poniedziałek 13 stycznia 2025

ПРОГРАМА ДЛЯ КРАЩОГО МАЙБУТНЬОГО

Понеділок 13 січня 2025 року

Nie przypuszczałem, że dożyję czasów, w których świat po raz kolejny zadrży i nastąpią nieprzewidywalne zmiany. W naszej części ziemi, zwrotne momenty nadchodziły już kilka razy, rozpad imperium rzymskiego, marsz najpierw Arabów a potem Turków do Europy, szaleństwo wojen napoleońskich, wreszcie ostatnie wojny światowe. Wydawałoby się, że nasza cywilizacja dojrzała, żeby najważniejsze problemy rozwiązywać poprzez dialog, negocjacje i kompromisy. Niestety, weszliśmy w etap walki, ekonomicznej, informacyjnej i militarnej.

Z pozoru nic od nas nie zależy, decyzje o dalszych losach świata leżą w rękach najbogatszych i najsilniejszych. To nieprawda. Dzisiaj mogę wysłuchać twoich zmartwień, opowiedzieć ci dowcip, zaprosić na herbatę, wysłać dobrego esemesa. Umieścić Cię w moim sercu.

Chodzi mi o ten zwrot w kierunku dobra, nawet najmniejszy. A cały program lepszej przyszłości znam na pamięć, ale przypominam na zdjęciu.

Я ніколи не думав, що доживу до часу, коли світ знову здригнеться і відбудуться непередбачувані зміни. На нашій частині землі переломні моменти наставали вже кілька разів: розпад Римської імперії, похід спочатку арабів, а потім турків до Європи, божевілля наполеонівських воєн і, нарешті, нещодавні світові війни. Здавалося б, наша цивілізація вже дозріла до того, щоб вирішувати найважливіші проблеми шляхом діалогу, переговорів і компромісів. На жаль, ми вступили в стадію війни – економічної, інформаційної та військової.

Здавалося б, від нас нічого не залежить, рішення про подальшу долю світу знаходяться в руках найбагатших і найсильніших. Це не відповідає дійсності. Сьогодні я можу вислухати твої переживання, розповісти анекдот, запросити на чай, надіслати добру смс-ку. Впустити тебе в своє серце.

Я за цей поворот до добра, навіть найменшого. І я знаю всю програму кращого майбутнього напам’ять, але нагадую тобі на фото.

Niedziela 12 stycznia Chrzest Pański

БЕЗУМСТВО ГОСПОДА БОГА В ЛЮБОВІ

Неділя 12 січня Хрещення Господнє

Chrzest. Właśnie we chrzcie pada najważniejsze wyznanie ze strony Pana Boga pod adresem każdego z nas – Zakochałem się w Tobie! Kocham Cię, kocham miłością bezwzględną, nieodwracalną i nieskończoną.

I jak to u zakochanych bywa, zakochany w każdym z nas Pan Bóg daje nam największy dar, od razu to co ma najlepszego i najcenniejszego – życie wieczne. Aż tak zaszalał z miłości Pan Bóg!

Reszta jest naszą odpowiedzią, próbujemy też Go pokochać, całym sercem, umysłem i ze wszystkich sił.

I ogarnięci taką miłością, jesteśmy posłani, aby przygarniać ludzi, stać przy nich w trudnych chwilach, dzielić ich radości, kochać z całego serca, jak tylko umiemy. Po to zostaliśmy ochrzczeni.

Хрещення. Саме у хрещенні Господь Бог робить найважливіше зізнання кожному з нас – Я полюбив тебе! Я люблю тебе, люблю абсолютною, незворотною і безмежною любов’ю.

І як це буває в любові, Господь Бог, люблячи кожного з нас, дарує нам найбільший дар, одразу найкраще і найдорожче, що у нього є – вічне життя. Ось наскільки Господь Бог божевільний від любові!

Решта – наша відповідь, ми намагаємося любити Його теж, всім серцем, розумом і силою.

І переповнені такою любов’ю, ми послані приймати людей, бути поруч з ними у важкі хвилини, розділяти їхні радощі, любити їх усім серцем, як тільки можемо. Це те, для чого нас хрестили.

Ewangelia:

Gdy lud oczekiwał z napięciem i wszyscy snuli domysły w sercach co do Jana, czy nie jest Mesjaszem, on tak przemówił do wszystkich: «Ja was chrzczę wodą; lecz idzie mocniejszy ode mnie, któremu nie jestem godzien rozwiązać rzemyka u sandałów. On będzie was chrzcił Duchem Świętym i ogniem».

Kiedy cały lud przystępował do chrztu, Jezus także przyjął chrzest. A gdy się modlił, otworzyło się niebo i Duch Święty zstąpił nad Niego, w postaci cielesnej niby gołębica, a z nieba odezwał się głos: «Ty jesteś moim Synem umiłowanym, w Tobie mam upodobanie».

Sobota 11 stycznia 2025

БЕЗСТРАШНО ЧЕРЕЗ ТЕМНІ ДОЛИНИ

Субота 11 січня 2025 року

Pewnie też czujecie, że powodów do niepokoju jest coraz więcej. Realne spojrzenie na sytuację na świecie i w kraju, budzi niepokój. Słusznie, trzeba być realistą.

Wracam do wersetu z psalmu 23, który od wielu lat mi towarzyszy, więcej o tym pisałem tutaj:

http://itinerarium.pl/2012/12/11/spodnie-pekaja-i-masz-boze-narodzenie/

Chcę wam przekazać proste przesłanie – będziemy szli ciemnymi dolinami, przed tym się nie uchronimy. Jeśli jednak zaufamy Bogu, przejdziemy przez te doliny bez lęku. Ciemne doliny ludzkiego życia są ulubionym miejscem spacerów Pana Boga. Nigdy nie jesteśmy sami w ciemnych dolinach. Zła się nie lękajmy, On jest i będzie  szedł z nami.

Ви, напевно, також відчуваєте, що з’являється все більше причин для занепокоєння. Реалістичний погляд на ситуацію у світі та вдома викликає занепокоєння. І це правильно, треба бути реалістом.

Я повертаюся до вірша з 23-го псалма, який був зі мною протягом багатьох років, я писав про нього більше тут:

SPODNIE PĘKAJĄ I MASZ BOŻE NARODZENIE

Я хочу дати вам простий меседж – ми підемо через темні долини, ми не будемо захищені від цього. Однак, якщо ми довіряємо Богові, ми пройдемо через ці долини без страху. Темні долини людського життя – це улюблене місце для прогулянок Бога. У темних долинах ми ніколи не буваємо самотніми. Не біймося зла, Він є і буде йти з нами.

Piątek 10 stycznia 2025

КОЛИ ПОЛЬЩІ НЕ БУЛО І БУДЕ

П’ятниця 10 січня 2025 року

Polska. W ostatnich 250 latach my, Polacy, tylko krótko decydowaliśmy o swoim losie. Do rozbiorów, owszem, mieliśmy swoje państwo i nasi przodkowie kierowali jego losem. Podziały wewnętrzne, a potem rozpad więzi narodowej spowodowały, że decyzje o Polsce były w rękach innych państw i przywódców. Decyzje o tym, gdzie jest Polska, gdzie są jej granice, zapadały kolejno w Petersburgu, Wiedniu, Berlinie, potem w Wersalu, wreszcie w Jałcie i Poczdamie. To, że nasze państwo zaczyna się nad Bałtykiem i kończy w Tatrach (lub na odwrót) jest dziełem Stalina, przy cichej akceptacji Roosevelta i Churchilla. Inaczej, To USA, Anglii i Związkowi Radzieckiemu zawdzięczamy obecny kształt naszego państwa.

Od roku 1989 znowu my, Polacy, mamy wpływ na to z kim chcemy żyć blisko i przyjaźnie, kogo wybieramy za sojuszników. Pamiętajmy, że to bardzo krótki okres w naszej historii. Trochę się boję, że nasi przywódcy, zajęci wewnętrznymi walkami o Trybunał, sądy, o immunitety posłów i inne drugorzędne sprawy, zapominają, że nadrzędną sprawą jest niepodległość i bezpieczeństwo państwa, państwa i narodu. Zanim poddaliśmy się woli obcym od 1772 r. (pierwszy rozbiór), państwo polskie, Pierwsza Rzeczpospolita, była ogromnie podzielona, zwaśniona, skłócona i pogrążona w wewnętrznych walkach. W nie mniejszym stopniu jak dzisiaj.

Польща. За останні 250 років ми, поляки, лише на короткий час вирішували власну долю. До поділів – так, ми мали свою державу і наші предки керували її долею. Внутрішні поділи, а потім розпад національного зв’язку означали, що рішення про Польщу опинилися в руках інших держав і лідерів. Рішення про те, де є Польща, де її кордони, приймалися послідовно в Петербурзі, Відні, Берліні, потім у Версалі і, нарешті, в Ялті та Потсдамі. Те, що наша держава починається на Балтиці і закінчується в Татрах (або навпаки) – справа рук Сталіна, за мовчазної згоди Рузвельта і Черчилля. Іншими словами, саме США, Англії та Радянському Союзу ми завдячуємо нинішньому вигляду нашої держави.

З 1989 року ми, поляки, знову маємо право вирішувати, з ким ми хочемо жити як з близькими і дружніми союзниками. Пам’ятаймо, що це дуже короткий період в нашій історії. Я трохи боюся, що наші лідери, заклопотані внутрішніми баталіями навколо Суду, судів, імунітетів депутатів та інших другорядних питань, забувають, що головним питанням є незалежність і безпека держави, країни і нації. До того, як ми підкорилися чужій волі в 1772 році (Перший поділ), польська держава, Перша Республіка, була дуже розділена, ворогувала, сварилася і загрузла у внутрішніх баталіях. Не меншою мірою, ніж сьогодні.