TA KTÓRA NIE ZAWODZI NAWET OSY

Poniedziałek 20 maja 2024

ТОЙ, ЩО НЕ РОЗЧАРОВУЄ НАВІТЬ ОС

Понеділок, 20 травня 2024 року

Żwawa osa wpadła do mojej filiżanki z kawą, pewnie spróbowała słodkiego napoju, ale okazało się, że nie może odlepić odnóży. Sprytnie próbowała oderwać się od filiżanki, ale tak, aby nie przylepić się skrzydełkami. Dzielnie walczyła i nie poddawała się. Doceniłem to i uwolniłem ją z opresji, odleciała z wdzięcznym bzyczeniem.

Jedna z najgorszych pokus, jakie nam grożą, to Pokusa Beznadziei. Diabeł podpowiada, że wszystkie furtki są zamknięte i że trzeba się poddać. Straszna pokusa.

Mała osa zawalczyła o swój los, jakby słyszała w sobie głos Ducha Świętego – Nadzieja zawieść nie może. Nie zawiodła. I nie zawiedzie nikogo z nas.

Wracam właśnie z Ukrainy, widziałem i słyszałem, jak mocno kusi Beznadzieja, częściej jednak jak silna jest Nadzieja, która nie zawodzi. I niech ta Nadzieja prowadzi nas każdego dnia.

Жвава оса заскочила до моєї кавової чашки, впевнена, що скуштувала солодкого напою, але не змогла відірвати лапки. Хитромудро вона намагалася відірватися від чашки, але так, щоб не зачепити себе крильцями. Вона хоробро боролася і не здавалася. Я оцінив це і звільнив її від задухи, вона полетіла з вдячним дзижчанням.

Одна з найстрашніших спокус, з якою ми стикаємося, – це спокуса безнадії. Диявол каже нам, що всі хвіртки зачинені і ми повинні здатися. Жахлива спокуса.

Маленька оса боролася за свою долю, наче чула голос Святого Духа всередині – Надія не може зазнати поразки. Вона не підвела. І не підведе нікого з нас.

Я щойно повернувся з України і бачив і чув, як сильно спокушає Безнадія, але частіше – як сильна Надія, яка не підводить. І нехай ця Надія веде нас кожен день.

Itinerarium

DUCH SPEŁNIA MARZENIA

Kazanie na Niedzielę Zesłania Ducha Świętego

19 maja 2024

ДУХ ЗДІЙСНЮЄ МРІЇ

Проповідь на неділю П’ятидесятниці

19 травня 2024 року

Wiem, z bogatego życiowego doświadczenia, że Duch Święty może spełniać nasze marzenia, że ma ogromną moc przemiany. Przedstawiam więc Mu dziś krótką litanię marzeń.

O pokój na świecie modlę się bardziej intensywnie od 21 lat. Ameryka rozpoczynała wówczas interwencję w Iraku, Jan Paweł II apelował o pokój. Wtedy – nota bene w kościele Świętego Ducha w Lublinie – modliłem się o pokój razem z moimi braćmi muzułmanami, głównie z Syrii, Iraku i Palestyny. W ostatnich dniach modlę się pokój w Ukrainie, najpierw w Żytomierzu, dalej w Iwano – Frankowsku, Drohobyczu i we Lwowie. Wiem, że jest wojna, ale przedstawiam Duchowi marzenie  o pokoju, w Ukrainie i w innych miejscach, gdzie ludzie wzajemnie się zabijają.

Drugie marzenie, Duchu Święty, to marzenie o prostej, wielkiej wspólnocie między ludźmi, między bogatymi i ubogimi, między zdrowymi i cierpiącymi na choroby, między szczęśliwymi i pogubionymi, między radosnymi i tymi, którzy potrzebują nadziei. Na zdjęciu jestem we wspólnocie z siostrami i braćmi z Kaukazu.

I trzecie marzenie, Duchu Święty, to miłość. I tu już niech każdy z nas opowie Duchowi o pragnieniu miłości. A Duch niech spełni to marzenie. Przyjdź Duchu Święty!

З багатого життєвого досвіду я знаю, що Святий Дух може здійснювати наші мрії, що Він має величезну перетворюючу силу. Тому сьогодні я приношу Йому коротку літію мрій.

Я посилено молюся за мир у всьому світі вже 21 рік. У той час, коли Америка розпочала інтервенцію в Іраку, Іван Павло ІІ звернувся із закликом до миру. Тоді – nota bene в костелі Святого Духа в Любліні – я молився за мир разом з моїми братами-мусульманами, переважно з Сирії, Іраку та Палестини. Останніми днями я молився за мир в Україні, спочатку в Житомирі, потім в Івано-Франківську, Дрогобичі та Львові. Я знаю, що йде війна, але віддаю Духові мрію про мир в Україні та в інших місцях, де люди вбивають один одного. На фото я в спільноті з сестрами і братами з Кавказу.

Друга мрія, Святий Духу, – це мрія про просту, велику спільноту між людьми, між багатими і бідними, між здоровими і хворими, між щасливими і загубленими, між радісними і тими, хто потребує надії.

І третя мрія, Святий Духу, – це любов. І тут вже нехай кожен з нас скаже Духові про своє бажання любові. І нехай Дух здійснить цю мрію. Прийди, Святий Духу!

Itinerarium

CO Z NADZIEI RODZI SIĘ W UKRAINIE\\

Sobota 18 maja 2024

ЩО НАДІЯ ПРИНОСИТЬ УКРАЇНІ

Субота 18 травня 2024 року

Odwiedzam Ukrainę, w różnych miastach, wiele rozmów z ludźmi. Kilka wyraźnych, namacalnych nastrojów. Chyba najbardziej oczywisty to niepewność, czy uda się powstrzymać Rosję nacierającą pod Charkowem i na południu. Drugi to napięcie, jego kulminacją będzie to, co od soboty 18 maja dziać będzie się z ustawą o mobilizacji, w najgorszym wariancie siłowe wcielanie do armii może dokonywać się na ulicach. Trzeci – znany i u nas – to niezadowolenie z władzy, bo przecież można było lepiej czy inaczej zarządzać. No tak, każdy mądry, ale jest wojna i błędy są oczywiste.

Dobrze, że przyjechaliście, dziękujemy, że pamiętacie o nas, że możemy się z wami spotkać  – słyszę w każdym miejscu. To nic wielkiego, ale Polaków śpieszących z konwojami solidarnościowymi do Ukrainy bardzo mało. Za mało.

Ukraina przechodzi czas wielkiej próby. Próby nadziei. Nadziei, że jeszcze można zwyciężyć. Nadzieja zderza się z kolejnymi pogrzebami młodych chłopaków, takich jak Aleksander z Iwanofrankivska na zdjęciu.

Z nadziei jednak rodzi się wielka moc. I zwycięstwo.

Я відвідую Україну, в різних містах, багато розмов з людьми. Кілька чітких, відчутних настроїв. Напевно, найочевидніший – невпевненість у тому, що російський наступ під Харковом і на півдні можна зупинити. Другий – напруженість, кульмінацією якої є те, що станеться з законом про мобілізацію, починаючи з суботи 18 травня; за найгіршого сценарію, примусовий призов може відбутися на вулицях. Третя – відома і тут – невдоволення владою, адже, зрештою, нею можна було б керувати краще або по-іншому. Ну, так, всі мудрі, але йде війна і помилки очевидні.

Добре, що ви приїхали, дякую, що ви про нас пам’ятаєте, що ми можемо з вами зустрічатися – я чую це звідусіль. Нічого страшного, але дуже мало поляків мчить в Україну з колонами солідарності. Занадто мало.

Україна переживає час великих випробувань. Випробування надії. Надії на те, що ще можна перемогти. Надія стикається з похоронами молодих хлопців, таких як Олександр з ІваноФранківська на фото.

Але з надії народжується велика сила. І перемога.

Itinerarium

NIE ZWLEKAJ

Czwartek 16 maja 2024

НЕ ВІДКЛАДАЙТЕ

Четвер 16 травня 2024 року

Wojna, która już od ponad dwóch lat trwa w Ukrainie, a która wtargnęła też i do nas poprzez uchodźców, nauczyła mnie kilku ważnych rzeczy. Dzielę się z wami jednym z doświadczeń.

Zawiera się  w prostym imperatywie, który czuję w sercu, umyśle i decyzjach –  Nie zwlekaj! Mamy wirusa zwłoki, odkładania, przesuwania w czasie, myślimy, że mamy jeszcze dużo czasu, że ze wszystkim zdążymy. Przecież do śmierci jeszcze daleko. I tak życie wygląda jak wielki plac niedokończonej budowy, gdzie pewne rzeczy zostały rozpoczęte a potem odłożone, inne zaś pozostały jedynie planami.

Znam z rozmów z Ukraińcami poczucie żalu i rozgoryczenia, że teraz już za późno, że niepotrzebnie odkładali. Zwlekali aż nadleciały bombowce i zahuczały drony.

Trochę się już nauczyłem, że nie można zwlekać. Z dobrem, przebaczeniem, przede wszystkim z miłością. Nie zwlekaj, bo stracisz na zawsze. Nie zwlekaj! Pan Bóg wspiera tych, którzy od razu robią rzeczy najważniejsze.

Війна, яка триває в Україні вже понад два роки, і яка також вторглася до нас через біженців, навчила мене деяких важливих речей. Ділюся з вами одним зі своїх переживань.

Він полягає у простому імперативі, який я відчуваю у своєму серці, розумі та рішеннях – не зволікай! У нас є вірус прокрастинації, відкладання, відкладання, ми думаємо, що у нас ще багато часу, що ми все встигнемо. Зрештою, до смерті ще далеко. І тому життя схоже на великий квадрат незавершеного будівництва, де одні речі розпочаті, а потім відкладені, а інші так і залишаються лише планами.

З розмов з українцями мені знайоме почуття жалю і гіркоти, що тепер вже пізно, що вони відкладали без потреби. Зволікали доти, доки не прилетіли бомбардувальники і не загуділи безпілотники.

Тепер я трохи навчився, що зволікати не можна. З добром, з прощенням, передусім з любов’ю. Не зволікайте, інакше втратите назавжди. Не зволікайте! Господь Бог підтримує тих, хто робить найважливіші речі відразу.

Itinerarium

W DROGĘ PO MIŁOŚĆ I WOLNOŚĆ

Środa 15 maja 2024

НА ШЛЯХУ ДО ЛЮБОВІ ТА СВОБОДИ

Середа 15 травня 2024 року

Do szkoły miałem w dzieciństwie zawsze do pokonania jakąś drogę. Bardziej jednak była to droga do wiedzy i ciekawych ludzi niźli tylko droga do szkolnych budynków. Inne ważne sprawy w moim życiu także kazały mi ruszać w drogę. Przeszedłem wiele dróg do przyjaźni  i miłości, poszedłem drogą do kapłaństwa, potrafię też na różnych drogach odnajdywać Pana Boga.

Mam wrażenie, że dziś wielu ludzi chciałoby zdobyć ważne dla nich rzeczy bez pokonania jakiejkolwiek drogi. Czasem bawią mnie sytuacje – zwłaszcza w przypadku młodych ludzi – w których czyimś pierwszym odruchem jest sięganie do Internetu i sprawdzanie czy coś da się kupić, najlepiej z szybką dostawą do domu. Ta metoda zawodzi w przypadku przyjaźni, miłości czy wolności.

Ostatnio często towarzyszę Ukraińcom, tym, którzy tutaj w Polsce idą nowymi drogami życia, a także tym, którzy walczą o drogę do niepodległości dla swojego narodu i państwa.

Nie wolno czekać aż z jakiegoś nieba spadnie nam to, co najważniejsze. Po przyjaźń, miłość, wolność i szczęście trzeba ruszyć w drogę. A zaczyna się wszystko od ruchu w sercu, ono poniesie dalej głowę, nogi i ręce.

У дитинстві у мене завжди була дорога до школи. Але це була дорога до знань і цікавих людей, а не просто дорога до шкільних будівель. Інші важливі речі в моєму житті також змушували мене рухатися далі. Я пройшов багато шляхів до дружби і любові, я пройшов шлях до священства, і я також можу знайти Бога на різних шляхах.

У мене таке враження, що сьогодні багато людей хотіли б здобути важливі для них речі, не йдучи жодним шляхом. Іноді мене розважають ситуації, особливо серед молоді, коли перший інстинкт – зайти в інтернет і подивитися, чи можна щось купити, бажано з швидкою доставкою додому. Цей метод не спрацьовує, коли йдеться про дружбу, кохання чи свободу.

Останнім часом я часто супроводжую українців, тих, хто обирає нові життєві шляхи тут, у Польщі, і тих, хто бореться за незалежність своєї нації та держави.

Ми не повинні чекати, що найважливіші речі впадуть нам з неба. За дружбою, любов’ю, свободою і щастям треба вирушати в дорогу. І все починається з руху в серці, воно понесе далі голову, ноги і руки.

Itinerarium

SPOKOJNIE DAMY ROZTROPNIE RADĘ

Wtorek 14 maja 2024

МИ МОЖЕМО РОБИТИ ЦЕ З РОЗУМОМ

Вівторок 14 травня 2024 року

Mam nadzieję, że seria dużych pożarów, która od kilku dni przewala się nad Polską, to zdarzenia przypadkowe i nie powiązane ze sobą. Choć z drugiej strony nie zdziwiłbym się mocno jeśli okaże się, że jest inaczej. Podejmowane wcześniej – i udaremnione na szczęście – próby wywołania awarii na kolei w południowej Polsce, skuteczne (niestety) zakłócenia sygnału GPS nad Bałtykiem, to też daje do myślenia. Dodam jeszcze niezwykłe sukcesy propagandy antyukraińskiej w Polsce.

Tuż przed wybuchem drugiej wojny światowej agentura hitlerowska prowadziła bardzo skuteczne działania na terenie Polski, co potem skutkowało precyzyjnymi atakami lotnictwa niemieckiego.

Daleki jestem od chęci wzniecania paniki, ale myślę i staram się zachować roztropność. Wiemy, że pomoc wojenna dla Ukrainy płynie głównie przez Polskę i że to nie podoba się Rosjanom. Zatem wszelkie zamieszanie w Polsce jest na rękę Kremlowi.

Piszę o tym, abyśmy zachowali ewangeliczną czujność i nie dali się zwieść opowieściom, że wszystko jest w porządku. Nie, nie jest, echa wojny w Ukrainie dosięgają i nas i być może będą jeszcze głośniejsze. Spokojnie, poradzimy sobie, jeśli tylko będziemy czujni, roztropni i solidarni.

Сподіваюся, що серія великих пожеж, які охопили Польщу протягом останніх кількох днів, є випадковими і не пов’язаними між собою подіями. Хоча, з іншого боку, я не дуже здивуюся, якщо виявиться інакше. Спроби, зроблені раніше – і, на щастя, зірвані – викликати аварію на залізницях на півдні Польщі, успішне (на жаль) втручання в сигнал GPS над Балтійським морем, це також дає поживу для роздумів. Я б також додав неабиякий успіх антиукраїнської пропаганди в Польщі.

Напередодні початку Другої світової війни гітлерівські агенти проводили дуже ефективні операції на польській території, які згодом вилилися у прицільні німецькі повітряні атаки.

Я далекий від того, щоб розпалювати паніку, але я думаю і намагаюся бути обачним. Ми знаємо, що військова допомога Україні йде переважно через Польщу, і це не подобається росіянам. Тому будь-яка плутанина в Польщі грає на руку Кремлю.

Я пишу про це, щоб ми зберігали євангельську пильність і не були обдурені розповідями про те, що все добре. Ні, це не так, відгомони війни в Україні доходять і до нас, і, можливо, вони будуть ще гучнішими. Будьте певні, ми впораємося, якщо тільки будемо пильними, розсудливими і солідарними.

Itinerarium

JA STAROMODNY  PRZY SOLIDARNOŚCI

Poniedziałek 13 maja 2024

Я СТАРОМОДНИЙ У СОЛІДАРНОСТІ

Понеділок 13 травня 2024 року

Co roku pojawiają się nowe kreacje, moda dyktuje style ubiorów, marki samochodów i kierunki urlopowania. A ponieważ chcemy być w awangardzie ulegamy trendom i nastrojom.

Zauważyłem, z zażenowaniem, że zjawisko podporządkowywania się trendom przenika głębiej i decyduje o podstawowych zachowaniach ludzkich, nawet wśród osób które ceniłem za wierność zasadom.  Rok 2022 i napaść Rosji na Ukrainę spowodował w Polsce (gdzie indziej pewnie też) powszechną modę na polsko – ukraińską solidarność. Nie wypadało nie zrobić czegoś dla Ukrainy, od heroicznych akcji na granicy po choćby drobne datki na proukraińskie cele.

Dzisiaj w modzie jest przynajmniej delikatna antyukraińskość, z zasobem tzw. „ale”. Dobrze, tam jest wojna, ale … Owszem, mamy uchodźców, ale… I sypią się kompletnie absurdalne opinie o złych Ukrainkach i Ukraińcach.

Pewnie teraz okaże się, że jestem – może i wielu z Was – staromodny. Staromodny, bo nie porzuciłem solidarności z Ukrainą, solidarność jest częścią mojej duszy. Mody się zmieniają a wartości pozostają. Poza tym, nie ulegam modom kreowanym przez Putina, siejącego trendy antyukraińskie.

Trochą się spóźniam, za to szczerze pozdrawiam  wszystkie ukraińskie matki, z Kateryną na zdjęciu. Wczoraj w Ukrainie obchodzony był Dzień Matki. Katia w Polsce znalazła bezpieczne miejsce dla swoich dzieci. Dzięki polskiej solidarności w sercach.

Щороку з’являються нові творіння, мода диктує фасони одягу, марки автомобілів та напрямки відпочинку. І оскільки ми хочемо бути в авангарді, ми піддаємося тенденціям і настроям.

Я збентежено помітив, що явище піддавання тенденціям проникає все глибше і визначає базову людську поведінку, навіть серед людей, яких я цінував за їхню вірність принципам.  2022 рік і напад Росії на Україну призвели до того, що в Польщі (і, ймовірно, в інших країнах) поширилася мода на польсько-українську солідарність. Не було неправильним не зробити щось для України, від героїчних дій на кордоні до навіть невеликих пожертв на проукраїнські справи.

Сьогодні в моді принаймні м’який антиукраїнізм, із запасом так званих “але”. Так, там війна, але… Так, у нас біженці, але… І виливаються абсолютно абсурдні думки про злих українців і українців.

Напевно, зараз здасться, що я – можливо, багато хто з вас – старомодний. Старомодний тому, що я не відмовився від солідарності з Україною, солідарність є частиною моєї душі. Мода змінюється, а цінності залишаються. Крім того, я не піддаюся моді, яку створює Путін, сіючи антиукраїнські тенденції.

Я трохи запізнююся, але щиро вітаю всіх українських матерів, з Катериною на фото. Вчора в Україні був День матері. Катя в Польщі знайшла безпечне місце для своїх дітей. Завдяки польській солідарності в їхніх серцях.

Itinerarium

KRZYŚ DO NIEBA PRZEZ MIŁOŚĆ

Kazanie na Wniebowstąpienie Pańskie

Niedziela 12 maja 2024

ДО НЕБА ЧЕРЕЗ ЛЮБОВ

Проповідь на Вознесіння Господнє

Неділя 12 травня 2024 року

Miał na imię Krzyś, Krzyś bo w wieku ośmiu lat to jeszcze nie Krzysztof. Poznałem go na oddziale dziecięcym w Lublinie, dawno temu. Zmierzał ku śmierci, a ja byłem studentem wolontariuszem. Zmierzał ku śmierci bo dopadły go skutki Czarnobyla.

– Proszę pana  – pytał Krzyś – jak umrę, to będę w niebie?

– Na sto procent! – zapewniałem chłopca z zapałem.

– Bo ja, bardzo kocham moją mamę – ciągnął – bardzo!

– I ona ciebie chyba też – pocieszałem.

– Tak, proszę pana, a czy ja po śmierci będę mógł rozmawiać ze swoją mamą?

Ponieważ dorośli nie mogą wobec dzieci powiedzieć „Nie wiem”, zapewniłem chłopca:

– Tak . Codziennie!

Krzysiu odszedł do nieba kilkanaście dni po tej rozmowie. A ja wiem tylko to, że tam gdzie jest miłość jest i wniebowstąpienie.

Його звали Кшиш, Кшиш, бо у вісім років він ще не був Кшишем. Я познайомився з ним у дитячому відділенні в Любліні, дуже давно. Він був при смерті, а я був студентом-волонтером. Він був при смерті, бо постраждав від Чорнобиля.

– Пане, – запитав Кшиш, – якщо я помру, то потраплю до раю?

– На сто відсотків! – з ентузіазмом запевнив я хлопця.

– Тому що я дуже люблю свою маму, – продовжував він, – дуже сильно!

– І вона, напевно, теж тебе любить, – заспокоїв я його.

– Так, сер, а я зможу поговорити з мамою, коли помру?

Тому що дорослі не можуть говорити дітям “я не знаю”, – запевнив я хлопчика:

– Так. Щодня!

Крістофер відправився на небеса через десяток днів після цієї розмови. І все, що я знаю, це те, що там, де є любов, там є і вознесіння.

Itinerarium

ŻYCZENIE POKOJU JAK LILIA

Sobota 11 maja 2024

БАЖАННЯ МИРУ, ЯК ЛІЛЕЯ

Субота 11 травня 2024 року

Tę lilię wodną – w zasadzie to grzybień – złowiłem aparatem na małym dzikim stawie, kwiat był jedyną piękniejszą istotą na zarośniętej byle jak wodzie.

Patrzyłem na lilię i miałem nieodparte skojarzenie z pokojem. Przez ostatnie lata, myślę zwłaszcza o tych od 1989, nie rozmawialiśmy o pokoju, wojny były daleko, bawiliśmy się przy wojennych komediach, wojnami nazywaliśmy rodzinne konflikty albo starcia polityków. A teraz, już od ponad 800 dni wojna panoszy się tuż obok nas, czujemy, że może rozlać się dalej, oby nie.

W czasie Mszy Świętej mówię do zgromadzonych – Przekażcie sobie znak pokoju! Teraz to wezwanie nabiera głębokiego znaczenia, zachęca by porzucić wszelkie konflikty, waśnie, spory, te głupie małe wojny w rodzinach, miejscach pracy czy nauki. A na koniec liturgii wypowiadam życzenie – Idźcie w pokoju Chrystusa! W tym wpisie – Żyjcie w pokoju Chrystusa!

Biała, czysta lilia, jest zaproszeniem do życia w pokoju, w  prostej przyjaźni z ludźmi i każdym stworzeniem. Niech też będzie zapowiedzią życia w pokoju dla sióstr i braci w Ukrainie, w Ukrainie i w Rosji, w każdym miejscu gdzie ludzie pragną pokoju.

Цю латаття – насправді гриб – я зловила на камеру на маленькому дикому ставку, квітка була єдиним красивим створінням на зарослій воді.

Я дивився на лілію, і в мене виникла непереборна асоціація зі спокоєм. Протягом останніх років, я думаю особливо про ті, що минули після 1989 року, ми не говорили про мир, війни були далеко, ми розважалися військовими комедіями, ми називали війни сімейними конфліктами або зіткненнями політиків. А тепер, вже понад 800 днів, війна панує поруч з нами, ми відчуваємо, що вона може розлитися далі, будемо сподіватися, що ні.

Під час Служби Божої я кажу присутнім: “Передайте знак миру!”. Тепер цей заклик набуває глибокого сенсу, він заохочує нас відмовитися від усіх конфліктів, ворожнечі, суперечок, тих дурних маленьких воєн у сім’ях, на роботі чи в навчанні. І наприкінці літургії я висловлюю побажання – Ідіть у мирі Христовому! У цьому записі – Живіть у мирі Христовому!

Біла, чиста лілія – це запрошення жити в мирі, в простій дружбі з людьми і кожним створінням. Нехай вона також буде звісткою про життя в мирі для сестер і братів в Україні, в Україні і в Росії, скрізь, де люди прагнуть миру.

Itinerarium

PRZY ZIELONEJ UKRAINIE TRWAMY

Piątek 10 maja 2024

МИ СТОЇМО ЗА ЗЕЛЕНУ УКРАЇНУ

П’ятниця 10 травня 2024 року

Hej, sokoły! Znamy to chyba prawie wszyscy, łącznie z frazami:

Żal, żal za dziewczyną,

Za zieloną Ukrainą,

A jak umrę pochowajcie

Na zielonej Ukrainie.

Nie wiem czy na jakimś polskim – a może i ukraińskim – weselu może zabraknąć tej pieśni. W kontekście wojny jej treść nabiera także nowego symbolicznego wymiaru.

Jak na zdjęciu z okolic Winnicy widzimy, Ukraina jest silnie zielona, to jednak tylko pola i stepy. O wiele bardziej istotna jest nadzieja Ukrainy. Podtrzymywaliśmy tę nadzieję, my Polacy, od ponad dwóch lat. Teraz jest wiele zawirowań, może rozsiewanych przez sprytne rosyjskie służby, a może wynikających z szatańskiej obojętności, która zawsze czyha na okazję.

Zielonej Ukrainie potrzeba naszej polskiej solidarności, nie tylko przy okazji śpiewania „Sokołów”. Jesteśmy ukraińską nadzieją, przy tym trwajmy.

Агов, соколи! Напевно, всі ми знаємо її, включно з фразами:

Журба, журба за дівчиною,

За зеленою Україною,

А як умру, то поховайте

На Вкраїні зеленій.

Не знаю, чи на якомусь польському – чи, можливо, українському – весіллі можна було б обійтися без цієї пісні. У контексті війни її зміст також набуває нового символічного виміру.

Як ми бачимо на фото з Вінниччини, Україна дуже зелена, але це лише поля і степи. Набагато важливішою є надія України. Ми, поляки, підтримуємо цю надію вже більше двох років. Зараз є багато турбулентності, можливо, поширеної розумними російськими службами, а можливо, що є результатом сатанинської байдужості, яка завжди причаїлася в очікуванні нагоди.

Зелена Україна потребує нашої польської солідарності не лише під час співу “Сокола”. Ми – надія України, давайте будемо нею залишатися.

Itinerarium