Kazanie na Wniebowstąpienie Pańskie
Niedziela 12 maja 2024
ДО НЕБА ЧЕРЕЗ ЛЮБОВ
Проповідь на Вознесіння Господнє
Неділя 12 травня 2024 року
Miał na imię Krzyś, Krzyś bo w wieku ośmiu lat to jeszcze nie Krzysztof. Poznałem go na oddziale dziecięcym w Lublinie, dawno temu. Zmierzał ku śmierci, a ja byłem studentem wolontariuszem. Zmierzał ku śmierci bo dopadły go skutki Czarnobyla.
– Proszę pana – pytał Krzyś – jak umrę, to będę w niebie?
– Na sto procent! – zapewniałem chłopca z zapałem.
– Bo ja, bardzo kocham moją mamę – ciągnął – bardzo!
– I ona ciebie chyba też – pocieszałem.
– Tak, proszę pana, a czy ja po śmierci będę mógł rozmawiać ze swoją mamą?
Ponieważ dorośli nie mogą wobec dzieci powiedzieć „Nie wiem”, zapewniłem chłopca:
– Tak . Codziennie!
Krzysiu odszedł do nieba kilkanaście dni po tej rozmowie. A ja wiem tylko to, że tam gdzie jest miłość jest i wniebowstąpienie.
Його звали Кшиш, Кшиш, бо у вісім років він ще не був Кшишем. Я познайомився з ним у дитячому відділенні в Любліні, дуже давно. Він був при смерті, а я був студентом-волонтером. Він був при смерті, бо постраждав від Чорнобиля.
– Пане, – запитав Кшиш, – якщо я помру, то потраплю до раю?
– На сто відсотків! – з ентузіазмом запевнив я хлопця.
– Тому що я дуже люблю свою маму, – продовжував він, – дуже сильно!
– І вона, напевно, теж тебе любить, – заспокоїв я його.
– Так, сер, а я зможу поговорити з мамою, коли помру?
Тому що дорослі не можуть говорити дітям “я не знаю”, – запевнив я хлопчика:
– Так. Щодня!
Крістофер відправився на небеса через десяток днів після цієї розмови. І все, що я знаю, це те, що там, де є любов, там є і вознесіння.