Itinerarium

Poniedziałek 24 czerwca 2024

ПРОСТА ЖИТТЄВА МІСІЯ

Понеділок 24 червня 2024 року

Budzimy się, wstajemy, myjemy, jemy śniadanie, potem praca czy studia, obiad, zajęcia w rodzinie, kolacja, odpoczynek, wreszcie sen. Wszystko to ma sens, nawet bardzo głęboki, jeżeli odkryjemy także swoją życiową misję.

Jan Chrzciciel, patron dnia dzisiejszego, to wzór człowieka z misją, miał ogłosić obecność Zbawiciela pośród ludzi, zrobił to nad rzeką Jordan. Potem poniósł banalną śmierć wskutek intrygi przeciwnej mu kobiety, ale jego postać wspominamy do dzisiaj.

Pisząc o życiowej misji nie mam na myśli jakichś wyjątkowych dzieł czy dalekich wypraw w celu głoszenia Ewangelii. To oczywiście też jest piękne i wzniosłe. Mam na myśli jakiś cel, świadomie wybierane dobro, nawet małą służbę dla kogoś.

Pewna znajoma dziennikarka codziennie poświęca pięć minut rano i tyleż samo wieczorem, aby opowiedzieć w skrócie swojej starszej sąsiadce co się dzieje na  świecie. Przygotowuje dla niej swoisty serwis informacyjny, bo sąsiadka słabo widzi i jeszcze gorzej słyszy. Proste, ale niezwykłe, prawda?

Inna znajoma, już odeszła do życia wiecznego, codziennie rano wysyłała do siedmiu osób esemesa z dobrą myślą czy krótkim inspirującym przesłaniem.

Jeżeli odkryjemy swoją życiową, nawet bardzo prostą, misję, wszystko nabiera głębszego sensu. Rozumiemy po co idziemy do pracy, po co pijemy kawę i po co rozpoczynamy nowy dzień. I niech tak będzie dzisiaj u każdego z was.

Ми прокидаємося, встаємо, вмиваємося, снідаємо, потім йдемо на роботу чи навчання, обідаємо, займаємося сімейними справами, вечеряємо, відпочиваємо і нарешті лягаємо спати. Все це має сенс, навіть дуже глибокий сенс, якщо ми також відкриваємо для себе свою місію в житті.

Іван Хреститель, сьогоднішній святий покровитель, є взірцем людини з місією, він мав сповістити про присутність Спасителя серед людей, він зробив це на річці Йордан. Пізніше він зазнав банальної смерті через інтриги жінки, яка була проти нього, але його постать пам’ятають і сьогодні.

Коли я пишу про життєву місію, я не маю на увазі якісь виняткові праці чи далекі експедиції для проголошення Євангелія. Це, звичайно, теж прекрасно і піднесено. Я маю на увазі якусь мету, свідомо обране добро, навіть маленьке служіння комусь.

Подруга-журналістка щодня присвячує п’ять хвилин вранці і стільки ж ввечері своїй літній сусідці, щоб коротко розповісти про те, що відбувається у світі. Вона готує для неї своєрідну службу новин, адже сусідка погано бачить і ще гірше чує. Просто, але незвично, чи не так?

Інший знайомий, який вже відійшов у вічне життя, щоранку надсилав смс-повідомлення сімом людям з доброю думкою або коротким надихаючим повідомленням.

Якщо ми відкриваємо для себе свою місію в житті, навіть дуже просту, все набуває глибшого сенсу. Ми розуміємо, чому йдемо на роботу, чому п’ємо каву і чому починаємо новий день. І нехай так буде сьогодні з кожним із вас.

Kazanie na niedzielę 23 czerwca 2024

З ВІРОЮ КРІЗЬ БУРІ ТА СТРАХИ

Проповідь на неділю 23 червня 2024 року

Przeżyłem raz burzę na jeziorze, w kajakach razem ze znajomymi, przeżyłem też raz burzę w górach i kilka razy w lesie. Na pewno macie podobne doświadczenia. W każdej z tych sytuacji bałem się i modliłem o bezpieczne przetrwanie. Modliłem się i miałem pewność, że nie dosięgnie mnie żaden piorun. Znałem już słowa Chrystusa, którymi lekko zganił swoich uczniów – „Czemu tak bojaźliwi jesteście? Jakże brak wam wiary!”

Nie ma życia bez burz i bez strachu, żadna polisa nie ubezpieczy nas przed nadejściem bardzo trudnych sytuacji. Bóg widzi co się wtedy z nami dzieje i jest gotów zabrać nasz lęk. I jak najbardziej racja jest w starym porzekadle – Jak trwoga to do Boga. Tak, jak trwoga to do Boga, bo do kogo?

Nie trzeba jakichś wyrafinowanych wezwań. Wystarczą te najprostsze i najkrótsze – „Boże pomóż!”, „Panie ratuj!” „Przyjdź mi z pomocą!”, „Ocal mnie!” On to słyszy, nie zostawi nas samych w jakiejkolwiek burzy.

Я одного разу пережив шторм на озері, плаваючи на каное з друзями, також одного разу пережив шторм у горах і кілька разів у лісі. Я впевнений, що ви мали подібний досвід. У кожній з цих ситуацій я боявся і молився за безпечне виживання. Я молився і був упевнений, що жодна блискавка не досягне мене. Я вже знав слова Христа, якими Він злегка докоряв своїм учням: “Чого ви так боїтеся? Як вам бракує віри!”

Немає життя без штормів і без страху, жоден поліс не може застрахувати нас від приходу дуже складних ситуацій. Бог бачить, що тоді з нами відбувається, і готовий забрати наш страх. І старе прислів’я: “У страху йди до Бога” є абсолютно правильним. Так, у страху йди до Бога, бо до кого?

Не потрібно якихось складних закликів. Достатньо найпростіших і найкоротших – “Боже, допоможи!”, “Господи, спаси!”. “Прийди мені на допомогу!”, “Врятуй мене!”. Він чує це, Він не залишить нас наодинці в будь-яку бурю.

Євангеліє

Ewangelia

Owego dnia, gdy zapadł wieczór, Jezus rzekł do swoich uczniów: «Przeprawmy się na drugą stronę». Zostawili więc tłum, a Jego zabrali, tak jak był w łodzi. Także inne łodzie płynęły z Nim.

A nagle zerwał się gwałtowny wicher. Fale biły w łódź, tak że łódź już się napełniała wodą. On zaś spał w tyle łodzi na wezgłowiu. Zbudzili Go i powiedzieli do Niego: «Nauczycielu, nic Cię to nie obchodzi, że giniemy?» On, powstawszy, zgromił wicher i rzekł do jeziora: «Milcz, ucisz się!» Wicher się uspokoił i nastała głęboka cisza.

Wtedy rzekł do nich: «Czemu tak bojaźliwi jesteście? Jakże brak wam wiary!» Oni zlękli się bardzo i mówili między sobą: «Kim On jest właściwie, że nawet wicher i jezioro są Mu posłuszne?»

Sobota 22 czerwca 2024

ЩО ВИПРАВИТЬ ПОЛЬЩУ

Субота 22 червня 2024 року

Iga Świątek jest jedną z najlepszych tenisistek na świecie, niedawno wygrała po raz trzeci z kolei prestiżowy turniej w Paryżu. Powinna też powalczyć wkrótce w Londynie. Piszę to ku pokrzepieniu krwawiących serc polskich kibiców po występach naszych reprezentantów na Euro 2024. Drugim pokrzepiającym faktem jest ogromna ambicja piłkarzy Ukrainy, którym wiedzie się dobrze.

W kwestii futbolu popełniamy podobne błędy jak w innych sferach życia społecznego. Wiele lat temu pobudowaliśmy Orliki, niestety świecą pustkami z jednego powodu. Same boiska, nawet podświetlane i z podgrzewaną murawą, nie grają i nie rodzą talentów. Nie zainwestowaliśmy w ludzi! W wychowawców i trenerów, którzy zajęliby się młodzieżą. A człowiek jest najważniejszy.

W ogóle widzę taki zgubny trend, skierowany na tworzenie twardej infrastruktury, która ma zmienić wszystko na lepsze. Mamy imponującą liczbę znakomitych stadionów z Narodowym na czele. I nie mamy oddanych piłce ludzi, trenerów, wychowawców i szkoleniowców.

Mamy także bogato wyposażone i nowoczesne szkoły oraz uniwersytety. I przerażająco niski stopień wykształcenia. Mamy też bardzo nowoczesne i świetnie urządzone szpitale i kliniki, i fatalny stan opieki medycznej.

Nadal budujemy kolejne autostrady, ekspresówki, mosty, wiadukty, tunele (ze specjalnymi przejściami dla żab), naprawdę eleganckie i funkcjonalne lotniska.

Nasza dobra przyszłość zależy jednak od ludzi, dobrych, mądrych, sprawiedliwych, uczciwych, pracowitych, ambitnych i prawdomównych. Tylko inwestycja w takie osoby może naprawdę naprawić Polskę.

Іга Свєтек – одна з найкращих тенісисток світу, яка нещодавно втретє поспіль виграла престижний турнір у Парижі. Незабаром вона також повинна зіграти в Лондоні. Я пишу це, щоб заспокоїти серця польських вболівальників після виступу наших представників на Євро-2024. Ще одним втішним фактом є великі амбіції українських футболістів, які роблять успіхи.

У футболі ми припускаємося тих самих помилок, що й в інших сферах суспільного життя. Багато років тому ми побудували “Орлики”, але, на жаль, вони пустують з однієї причини. Самі поля, навіть якщо вони освітлені і мають підігрів газону, не грають і не вирощують таланти. Ми не інвестували в людей! У вихователів і тренерів, які б дбали про молодь. А люди – це найголовніше.

Взагалі, я бачу таку згубну тенденцію, спрямовану на створення жорсткої інфраструктури для того, щоб щось змінити на краще. У нас є вражаюча кількість чудових стадіонів з Національним на вершині. І у нас немає відданих футболу людей, тренерів, викладачів і тренерів.

У нас також є добре обладнані та сучасні школи та університети. І жахливо низький рівень освіти. У нас також є дуже сучасні і добре обладнані лікарні та клініки, але жахливий стан медичної допомоги.

Ми продовжуємо будувати більше автострад, автомагістралей, мостів, віадуків, тунелів (зі спеціальними переходами для жаб), дійсно елегантних і функціональних аеропортів.

Але наше світле майбутнє залежить від людей, добрих, мудрих, справедливих, чесних, працьовитих, амбітних і правдивих людей. Тільки інвестиції в таких людей можуть по-справжньому виправити Польщу.

Piątek 21 czerwca 2024

КОЛИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ВІРА

П’ятниця 21 червня 2024 року

Obserwowałem tę gęś (gęgawa) kilka minut, próbowała swoich sił, aby poderwać się do lotu. Kibicowałem, żeby się udało. I rzeczywiście w chwilę potem przy pomocy skrzydeł i nóg wzniosła się w górę i odleciała zataczając kręgi nad jeziorem.

Kiedyś, próbując znaleźć wyjście z trudnej sytuacji, zwierzyłem się dobremu znajomemu. Posłuchał i skomentował:

– Chłopie, bez szans! Chyba ci tylko wiara pozostała …

Podziękowałem za radę, a potem z radością odkryłem, że pozostała mi tylko wiara! A bez szans byłbym wtedy, gdybym nie miał wiary.

Moja skrzydlata koleżanka była pełna wiary, to ona dawała jej siłę do ponownych prób poderwania się z wody.

Jeśli mamy wiarę, wszystko da się odbudować. Dobrze to zapamiętajcie. I Wy, siostry i bracia z Ukrainy, pamiętajcie o tym.’

Кілька хвилин я спостерігав за цим гусеням (гусеням), яке з усіх сил намагалося злетіти. Я вболівав за те, щоб у нього все вийшло. І дійсно, за мить, за допомогою крил і ніг, вона піднялася в повітря і полетіла, похитуючись над озером.

Одного разу, намагаючись знайти вихід зі складної ситуації, я довірився хорошому другу. Він вислухав і прокоментував:

– Хлопче, без шансів! Думаю, все, що у тебе залишилося – це віра …

Я подякував йому за пораду, а потім з радістю дізнався, що все, що у мене залишилося – це віра! І без шансів я був би безнадійним, якби не мав віри.

Моя крилата подруга була сповнена віри, саме віра давала їй сили, щоб спробувати знову піднятися.

Якщо у нас є віра, все можна відновити. Запам’ятайте це добре. І ви, сестри і брати з України, пам’ятайте про це.

Czwartek 20 czerwca 2024 Dzień Uchodźcy

ХАЛІД І ЛІАЛЕ З КАВКАЗУ

Четвер 20 червня 2024 року День біженця

Trochę pozmieniam imiona. Mam ich nazwiska w telefonie, widnieją wśród moich znajomych w mediach społecznościowych, piszemy do siebie maile.

Na przykład Dawid, jako młody chłopak uciekł z Kuby. Tam musiał uważać co mówi i do kogo, bo donosy są na porządku dziennym. W Polsce może opowiadać głośno dowcipy o politykach, po kilku latach nie czuje strachu. I tutaj znalazł miłość swojego życia.

I drugi przykład, ze zdjęcia, Khalid z Afganistanu. Pracował w Kabulu dla polskiej misji, po zwycięstwie talibów zrobiło się tam groźnie dla niego i rodziny. Teraz w Lublinie upiększa ogrody, skwery i parki. Wolny i bezpieczny.

I przykład trzeci, Liale, dziewczyna z Czeczeni. Przybyła tu z rodzicami, w czasie najazdu Rosji. I w Lublinie spełniło się jej wielkie marzenie – może dziwne dla Polaków – poszła na studia. Niedługo skończy pedagogikę. Ma dopiero 24 lata i żartuje, że jest najstarszą czeczeńską panną w Lublinie. Na Kaukazie dziewczęta wychodzą za mąż jeszcze przed dwudziestką.

Nie podaję przykładów z Ukrainy, wszyscy pewnie znacie jakąś Tetianę, Sofię, Lidię, Oksanę albo Roksolanę.

Dziś jest Światowy Dzień Uchodźcy (ogłoszony przez ONZ). Nie lubię tego słowa. Dla mnie są to konkretne osoby, Dawid, Khalid, Liale, Nadija czy Swietłana. Moje siostry i bracia. Są mi bliscy, przyjaźnię się z nimi. Dużo się od nich uczę. Bogu dziękuję, że mogliśmy się spotkać i że idziemy razem przez życie.

Я трохи зміню імена. У мене є їхні імена в телефоні, вони з’являються серед моїх друзів у соціальних мережах, ми пишемо один одному електронні листи.

Давид, наприклад, втік з Куби ще маленьким хлопчиком. Там він мусив бути обережним у тому, що і кому говорить, бо доноси – це звичайна справа. У Польщі він може вголос розповідати анекдоти про політиків, і через кілька років не відчуває страху. І тут він знайшов кохання свого життя.

І другий приклад, з фото, Халід з Афганістану. Він працював у Кабулі на польську місію, але після перемоги талібів там стало небезпечно для нього та його родини. Тепер у Любліні він прикрашає сади, сквери та парки. Вільно і безпечно.

І третій приклад – Ліале, дівчина з Чечні. Вона приїхала сюди з батьками під час російського вторгнення. І в Любліні здійснилася її велика мрія – можливо, дивна для поляків – вона вступила до університету. Зараз вона закінчує педагогічний факультет. Їй лише 24, і вона жартує, що є найстаршою чеченською дівчиною в Любліні. На Кавказі дівчата виходять заміж ще до двадцяти років.

Я не наводжу прикладів з України, ви всі, напевно, знаєте якусь Тетяну, Софію, Лідію, Оксану чи Роксолану.

Сьогодні Всесвітній день біженців (проголошений ООН). Я не люблю це слово. Для мене це конкретні люди: Давид, Халід, Ліале, Надія чи Світлана. Мої сестри і брати. Вони близькі мені, я з ними дружу. Я багато чому вчуся від них. Я дякую Богові за те, що ми змогли зустрітися і що ми йдемо по життю разом.

Środa 19 czerwca 2024

БОЖИЙ ПОВСЯКДЕННИЙ СВІТ

Середа 19 червня 2024 року

Nauczyłem się szacunku dla rzeczy zwykłych, powszednich i prostych. Jadam kanapki na śniadanie, przeważnie z jakimś serem, a na obiad przy takich temperaturach wystarczają mi naleśniki.

Pozdrawiam panie ze sklepiku z gazetami, rozmawiam z każdym, kto o to prosi, przeważnie słucham. Zadziwiam się, że jeszcze kosy, zięby, gawrony i szpaki otwierają dzioby i śpiewają (no może w przypadku gawronów to przesada).

Oczywiście wiem, że pół Europy żyje teraz mistrzostwami w piłce nożnej. I że nie widać końca wojny w Ukrainie.

Rzeczy zwykłe, posiłki, rozmowy, spotkania z ludźmi, ptaki na drzewach i w locie. Boży świat, który ma na co dzień.

Я навчився поважати речі звичайні, буденні і прості. На сніданок я їм бутерброди, зазвичай з якимось сиром, а на обід при такій температурі вистачає млинців.

Вітаюся з жінками в газетному кіоску, розмовляю з усіма, хто запитує, здебільшого слухаю. Дивуюся, що дрозди, зяблики, граки і шпаки все ще відкривають дзьоби і співають (ну, може, у випадку з граками це перебільшення).

Звичайно, я знаю, що пів-Європи зараз живе футбольним чемпіонатом. І що війні в Україні не видно кінця-краю.

Звичайні речі, їжа, розмови, зустрічі з людьми, птахи на деревах і в польоті. Божий повсякденний світ.

Wtorek 18 czerwca 2024

ОБІЙНЯТИ ЄДИНОГО

Вівторок 18 червня 2024 року

Przeglądam czasami rybek idei, dominujących trendów wpływających na myślenie i wybory ludzi. Są przynajmniej trzy bożki, próbujące – czasami skutecznie – zawładnąć naszymi sercami. Nie wiem czy najbardziej czczony jest Sukces czy Pieniądze, na podium jest też Walka, z najgorszym swoim wcieleniem, czyli Wojną. Gdzieś w pobliżu jest również Skandal. Ci bogowie okupują Internet i inne media i stamtąd przenikać mogą też do naszych umysłów i serc. Ale jak to fałszywi bogowie, niosą ze sobą na końcu nieszczęście śmierć.

Od czasu do czasu otwieram moje Pismo Święte i pozwalam, aby ogarnęła mnie ta jedyna idea, która ma głębszy sens:

Gdybym mówił językami ludzi i aniołów,
a miłości bym nie miał,
stałbym się jak miedź brzęcząca
albo cymbał brzmiący.
Gdybym też miał dar prorokowania
i znał wszystkie tajemnice,
i posiadał wszelką wiedzę,
i wszelką [możliwą] wiarę, tak iżbym góry przenosił.
a miłości bym nie miał,
byłbym niczym.
I gdybym rozdał na jałmużnę całą majętność moją,
a ciało wystawił na spalenie,
lecz miłości bym nie miał,
nic bym nie zyskał.
Miłość cierpliwa jest,
łaskawa jest.
Miłość nie zazdrości,
nie szuka poklasku,
nie unosi się pychą;
nie dopuszcza się bezwstydu,
nie szuka swego,
nie unosi się gniewem,
nie pamięta złego;
nie cieszy się z niesprawiedliwości,
lecz współweseli się z prawdą.
Wszystko znosi,
wszystkiemu wierzy,
we wszystkim pokłada nadzieję,
wszystko przetrzyma.
Miłość nigdy nie ustaje.

Іноді я переглядаю акваріум ідей, домінуючі тенденції, що впливають на мислення та вибір людей. Існує щонайменше три ідоли, які намагаються – іноді успішно – захопити наші серця. Я не знаю, хто з них найбільш шанований – Успіх чи Гроші, на п’єдесталі також є Боротьба, з її найгіршим втіленням – Війною. Десь поруч знаходиться і Скандал. Ці боги окупували Інтернет та інші засоби масової інформації, і звідти вони також можуть проникати в наш розум і серце. Але, як і ці фальшиві боги, вони приносять з собою страждання смерті.

Час від часу я відкриваю Святе Письмо і дозволяю одній ідеї, яка має глибокий сенс, переповнити мене:

Якби я говорив мовами людськими та ангельськими,

та не мав би любові,

то став би я міддю, що брязкає.

або дзвінкою тарілкою.

Коли б я також мав дар пророцтва

і знав би всі таємниці,

і володів би всяким знанням,

і всяку [можливу] віру, так що я міг би пересувати гори.

та не мав би любові,

я був би нічим.

І коли б я роздав усе своє майно на милостиню,

і тіло своє спалив би2,

а любові не мав би,

нічого не матиму.

Любов довготерпить,

вона милосердна.

Poniedziałek 17 czerwca 2024

ЗА ВІЛЬНУ ПОЛЬЩУ ТА УКРАЇНУ

Понеділок 17 червня 2024 року

Na najstarszym lubelskim cmentarzu przy ul. Lipowej znajdziemy kilka grobów ukraińskich żołnierzy z oddziałów Semena Petlury. Jest także pomnik, wzniesiony ku ich pamięci, chyba w 2001 r. Przypomnę, że oddziały Petlury wspierały wojska Piłsudskiego w 1920 r. w czasie zwycięskiej wojny z bolszewikami.

Dzisiaj, na centralnym placu w Żytomierzu znajdziemy zdjęcia Polaków (choć obywateli Ukrainy), którzy zginęli w obronie Ukrainy, tak jak Jan Damański, na załączonej fotografii. A na tamtejszym polskim cmentarzu są ich groby, przy niektórych powiewają białoczerwone flagi.

Bywały czasy, kiedy nasze narody, polski i ukraiński, stawały przeciw sobie. Bardzo życzyłbym, żebyśmy dzisiaj nie zeszli z drogi solidarności z naszymi sąsiadami.

На найстарішому кладовищі Любліна на вулиці Липовій ви знайдете кілька могил українських вояків із загонів Семена Петлюри. Там також є пам’ятник, встановлений в їхню пам’ять, здається, у 2001 році. Нагадаю, що війська Петлюри підтримували армію Пілсудського у 1920 році під час переможної війни проти більшовиків.

Сьогодні на центральній площі Житомира ви знайдете фотографії поляків (хоча і громадян України), які загинули, захищаючи Україну, як, наприклад, Ян Даманський, на прикріпленій світлині. А на польському кладовищі знаходяться їхні могили, над деякими з них майорять біло-червоні прапори.

Були часи, коли наші народи, польський і український, стояли один проти одного. Я дуже сподіваюся, що сьогодні ми не зійдемо зі шляху солідарності з нашими сусідами.

Kazanie na niedzielę 16 czerwca 2024

ПОЧИНАЙМО З МАЛОГО

Проповідь на неділю 16 червня 2024 року

Opowieść o nasionach i ziarnku gorczycy brzmi jak instrukcja dla początkujących rolników. Moim zdaniem jest to promocja małych rzeczy, z których wyrastają wielkie dzieła. Nasiona roślin są faktycznie niewielkie, ale owocują na gigantyczną skalę, wystarczy porównać wielkość ziarna z rozmiarem kłosa, to skok o kilkaset procent.

Nie wiem czy sens opowieści o ziarnach przebije się dziś do naszych umysłów. Żyjemy w czasach dominacji wielkich gabarytów, małe sklepiki przegrywają z wielkometrażowymi supermarketami, drobne firmy mają małe szanse w starciu z korporacjami. Zaginęła znana mi jeszcze z młodości repasacja pończoch i rajstop, szewca znaleźć coraz trudniej. Można przecież wyrzucać uszkodzone rzeczy.

Ewangeliczna promocja małych i dobrych rzeczy ma jednak głęboki sens. Wiele cudownych zmian w historii zaczynało się od z pozoru mało znaczących haseł. Najwięcej spowodowało wezwanie do miłości bliźniego. Z niego wyrosły w ostatnich dwóch tysiącach lat szpitale, szkoły i uniwersytety, leprozoria i hospicja, zrównanie praw ludzi o różnych kolorach skóry, troska o dzieci.

Ufajmy dobrym słowom, zaczynajmy od małych rzeczy, wyrosną z nich wspaniałe Boże dzieła.

Історія про насінину та гірчичне зернятко звучить як інструкція для фермерів-початківців. На мою думку, саме з маленьких справ виростають великі справи. Насіння рослин дійсно маленьке, але плодоносить воно в гігантських масштабах, просто порівняйте розмір насінини з розміром колоса, це стрибок у кілька сотень відсотків.

Я не знаю, чи значення історії з насінням проникне в нашу свідомість сьогодні. Ми живемо в час домінування великих компаній, маленькі крамнички програють супермаркетам з великими ящиками, малий бізнес має мало шансів проти корпорацій. Зникла знайома мені з юності торгівля панчохами та колготками, а знайти шевця стає дедалі важче. Зрештою, зіпсовані речі можна викинути.

Однак євангельська пропаганда малих і добрих речей має глибокий сенс. Багато чудесних змін в історії починалися з незначних, на перший погляд, гасел. Заклик любити ближнього спричинив найбільше. Лікарні, школи та університети, лепрозорії та хоспіси, рівні права для людей з різним кольором шкіри, турбота про дітей – все це виросло з нього за останні дві тисячі років.

Довіряймо добрим словам, починаймо з малих справ, і з них виростуть великі Божі діла.

Євангеліє:

Ewangelia:

Jezus mówił do tłumów:

«Z królestwem Bożym dzieje się tak, jak gdyby ktoś nasienie wrzucił w ziemię. Czy śpi, czy czuwa, we dnie i w nocy, nasienie kiełkuje i rośnie, sam nie wie jak. Ziemia sama z siebie wydaje plon, najpierw źdźbło, potem kłos, a potem pełne ziarno w kłosie. Gdy zaś plon dojrzeje, zaraz zapuszcza sierp, bo pora już na żniwo».

Mówił jeszcze: «Z czym porównamy królestwo Boże lub w jakiej przypowieści je przedstawimy? Jest ono jak ziarnko gorczycy; gdy się je wsiewa w ziemię, jest najmniejsze ze wszystkich nasion na ziemi. Lecz wsiane, wyrasta i staje się większe od innych jarzyn; wypuszcza wielkie gałęzie, tak że ptaki podniebne gnieżdżą się w jego cieniu».

W wielu takich przypowieściach głosił im naukę, o ile mogli ją rozumieć. A bez przypowieści nie przemawiał do nich. Osobno zaś objaśniał wszystko swoim uczniom.

Sobota 15 czerwca 2024

НАЙКРАСИВІШИЙ ДЕНЬ

Субота 15 червня 2024 року

Nie ma cudownych miejsc na świecie. Owszem, są ładne widoki i krajobrazy, inne od tych, które widujemy codziennie.

Szczęście polega jednak na tym, aby zachwycić się tym, co mamy tu i teraz

Szczęśliwe oczy, które widzą to, co wy widzicie. Bo powiadam wam: Wielu proroków i królów pragnęło ujrzeć to, co wy widzicie, a nie ujrzeli, i usłyszeć, co słyszycie, a nie usłyszeli – to z Ewangelii.

No właśnie, jak dobrze, że mamy nowy dzień, że żyjemy, że są ludzie obok nas, że są drzewa i kwiaty. Jest też pokusa, że dobrze i lepiej będzie kiedyś, jutro, później. Ale to pokusa! Najpiękniejszy dzień jest dzisiaj.

У світі немає чудових місць. Так, є гарні пам’ятки та краєвиди, які відрізняються від тих, що ми бачимо щодня.

Однак щастя полягає в тому, щоб насолоджуватися тим, що ми маємо тут і зараз

Щасливі очі, що бачать те, що ви бачите. Бо кажу вам: Багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, та не бачили, і чути те, що ви чуєте, та не чули, – це з Євангелія.

Як добре, що у нас є новий день, що ми живі, що поруч є люди, що є дерева і квіти. Існує також спокуса думати, що добре і краще буде колись, завтра, пізніше. Але це спокуса! Найкрасивіший день – сьогодні.