Itinerarium

Czwartek 4 kwietnia 2024

З ІСУСОМ ЗА ВЕЧЕРЕЮ

Четвер 4 квітня 2024 року

Jedno ze spotkań z martwych wstałego Chrystusa ze swoimi uczniami dokonuje się podczas ich drogi z Jerozolimy do Emaus, całość przytaczam dalej. Warto zapamiętać okoliczności tego spotkania, są dobrą podpowiedzią dla naszej wiary.

Po pierwsze uczniowie ci szli razem, byli blisko siebie, może nawet przyjaciółmi. Po drugie, rozmawiali ze sobą – rozmawiali a nie gadali – tematy były poważne, to, co wydarzyło się na Golgocie i co potem odkryły kobiety, czyli pusty grób. Po trzecie, otworzyli się na nieznajomego, pozwolili mu się dołączyć, przygarnęli go, co zaowocowało rozpaleniem ich serc. I po czwarte, zaprosili go na kolację, na wspólny braterski posiłek.

Te cztery okoliczności składają się na podpowiedź, jak dziś możemy odkryć obecność z martwych wstałego Chrystusa. Spotykać się z ludźmi, rozmawiać głęboko z nimi, otwierać się na innych, nieznajomych, wreszcie siadać z ludźmi do stołu i odkryć przed nimi smutki i radości serca.

Nie przylecą do nas aniołowie z wieścią, że Chrystus żyje. Przygoda uczniów z Emaus uczy nas, że Chrystus przyjął inną strategię, przychodzi poprzez otwarte i głębokie spotkania z ludźmi. Spróbujcie, sam to udanie praktykuję, dlatego polecam.

Одна із зустрічей воскреслого Христа з учнями відбувається під час їхньої подорожі з Єрусалиму до Емаусу, яку я повністю цитую нижче. Варто пригадати обставини цієї зустрічі, вони є добрим підказкою для нашої віри.

По-перше, ці учні йшли разом, вони були близькі один одному, можливо, навіть друзі. По-друге, вони розмовляли між собою – саме розмовляли, а не балакали – теми були серйозні, про те, що сталося на Голгофі і про те, що жінки пізніше виявили – порожній гріб. По-третє, вони відкрилися незнайомцю, дозволили йому приєднатися до них, прийняли його, що мало ефект розтоплення їхніх сердець. І по-четверте, вони запросили його на вечерю, розділити братню трапезу.

Ці чотири обставини вказують на те, як сьогодні ми можемо відкрити для себе присутність воскреслого з мертвих Христа. Зустрічатися з людьми, глибоко розмовляти з ними, відкриватися іншим, незнайомим, і, нарешті, сідати за стіл з людьми і відкривати перед ними печалі і радості свого серця.

Ніякі ангели не прилітають до нас із звісткою, що Христос живий. Пригода учнів в Емаусі вчить нас, що Христос прийняв іншу стратегію: Він приходить через відкриті і глибокі зустрічі з людьми. Спробуйте, я сам це успішно практикую, тому рекомендую.

Środa 3 kwietnia 2024

НЕ БІЙТЕСЯ

Середа 3 квітня 2024 року

Nie bójcie się, słyszą od Chrystusa kobiety odkrywające pusty grób i uczniowie zestresowani nagłym pojawieniem się znowu żywego Mistrza. „Zatrwożonym i wylękłym zdawało się, że widzą ducha” – odnotowuje św. Łukasz.

Bardzo potrzeba, abyśmy usłyszeli to przesłanie od pustego grobu. Nie bójcie się! Strachy i lęki mnożą się każdego dnia, łącznie z tym największym, grożącym poprzez wojnę zniszczeniem naszego świata. Nie bójcie się! Jeszcze bardziej chciałbym, aby to przesłanie dotarło do serc i uszu Ukraińców. Powtarzajmy sobie nawzajem te słowa – Nie bójcie się! W ten sposób głosimy moc z martwych wstania i rodzimy odwagę w innych!

Не бійтеся, чуєте від Христа жінки, які відкривають порожній гріб, та учні, вражені несподіваним поверненням живого Вчителя. “Стривоженим і наляканим здалося, що вони побачили привида”, – пише святий Лука.

Нам дуже потрібно почути це послання з порожнього гробу. Не бійтеся! Страхи і побоювання множаться з кожним днем, в тому числі і найбільший, який загрожує через війну знищити наш світ. Не бійтеся! Ще більше я хотів би, щоб це послання дійшло до сердець і вух українців. Повторюймо ці слова один одному – Не бійтеся! Таким чином ми проголошуємо силу воскресіння з мертвих і народжуємо відвагу в інших!

Wtorek 2 kwietnia 2024

МИР ВАМ, СЕСТРИ І БРАТИ

Вівторок 2 квітня 2024 року

Po swoim z martwych wstaniu Chrystus spotykając uczniów kilkukrotnie mówi do nich: Pokój Wam! Chciałbym, pewnie i każdy z was, aby duch pokoju przeniknął ludzkie serca, zwłaszcza umysły rządzących i wyobraźnie narodów. Niestety, króluje dziś duch wojny, a ten duch posługuje się walką, zniszczeniem i śmiercią.

Z zatrutych umysłów rządzących duch wojny przenika w serca ludzi i całych narodów, wojna ogarnia setki milionów ludzi, jedni walczą w czołgach i z karabinami, inni przy komputerach i za biurkami. Duch wojny szczególnie ogarnął narody Rosji, tam nawet małe dzieci wspierają moskiewską agresję.

Wołanie o pokój w czasie królowania ducha wojny wydaje się być głosem słabych, ale jest głosem Bożym, słusznym i prawdziwym.

Pokój Wam, dobrze, jeśli umiemy ten pokój wnosić w nasze myślenie, rozmowy z ludźmi, w nasze zachowania codzienne, w mniejsze i większe dzieła, jakie tworzymy. Jeśli jesteśmy ludźmi pokoju, włączamy się w misję z martwych wstałego Chrystusa. Siostry i bracia, pokój Wam, nieśmy ten pokój tam gdzie pracujemy, spotykamy się i żyjemy.

Після свого воскресіння з мертвих Христос, зустрічаючись з учнями, кілька разів промовляє до них: Мир вам! Я бажаю, напевно, кожному з вас, щоб дух миру проник у людські серця, а особливо в уми можновладців та уяву народів. На жаль, сьогодні панує дух війни, і цей дух використовує війну, руйнування і смерть.

З отруєного розуму можновладців дух війни проникає в серця людей і цілих народів, війна охопила сотні мільйонів людей, одні воюють в танках і зі зброєю в руках, інші – за комп’ютерами і за письмовими столами. Дух війни особливо охопив народи Росії, де агресію Москви підтримують навіть маленькі діти.

Заклик до миру під час панування духу війни здається голосом слабких, але це голос Божий, правильний і правдивий.

Мир вам, добре, якщо ми вміємо вносити цей мир у наше мислення, у наші розмови з людьми, у нашу щоденну поведінку, у малі і великі справи, які ми творимо. Якщо ми є людьми миру, ми приєднуємося до місії воскреслого Христа. Сестри і брати, мир вам, несімо цей мир там, де ми працюємо, зустрічаємося і живемо.

Poniedziałek 1 kwietnia 2024

ПОХВАЛА ЗА ДОБРІ БЕНКЕТИ

Понеділок 1 квітня 2024 року

Na zdjęciach widzicie nasze wczorajsze wielkanocne śniadanie z osobami ubogimi, samotnymi, bezdomnymi, chorymi i zagubionymi. Było nas w sumie ponad 100 osób, także wolontariusze.

Obfitości i smakowitości potraw nie umiem opisać, bo w tej materii jestem niekompetentny. Nie było to jednak normalne śniadanie. My zwykle spożywamy posiłki z pewnością, że po śniadaniu będzie obiad i kolacja (a może nawet podwieczorek), że zjemy do syta dzisiaj i jutro także, i do końca tygodnia. Możemy sobie otworzyć lodówki i wybrać na co mamy ochotę. Możemy też pójść do restauracji – znam kilka takich osób, które nigdy w życiu nie były w restauracji!

Nasi wczorajsi Goście często nie wiedzą, co zjedzą jutro, zjedzą to, co dostaną. I będą zadowoleni, nie pogardzą niczym. Dlatego wczorajsze śniadanie było wyjątkowe, bo na stole były do wyboru różne wędliny, różne sałatki, grzybki, sosy, oczywiście ciasta i owoce. Osoby ubogie i bezdomne postawione wobec możliwości wyboru czują się trochę nieswojo, bo zwykle ktoś za nich wybiera, a tu mogli wybrać oni! Wiecie jak bardzo przywraca to poczucie godności? Bardzo! My obyci jesteśmy z menu, jadłospisami, tego typu wynalazki są nieznane naszym wczorajszym Gościom, ich menu znają ci, co podają posiłki.

W śniadaniu, o którym piszę, jest jednak głębsza tajemnica. Dalej przytaczam spotkanie z martwych wstałego Chrystusa ze swoimi uczniami, rozpoznali Go i uwierzyli, że On żyje, dopiero gdy jadł przy nich rybę i chleb.

I o to chodziło w naszym śniadaniu, aby przez proste znaki objawić Żyjącego Chrystusa. Jeszcze raz dziękuje wszystkim, którzy wsparli tę cudowną ucztę. I życzę wam rozpoznawania Chrystusa w dobrych ucztach ze swoimi bliskimi, tam też będzie obecny Ten, który z martwych powstał i żyje.

На фотографіях ви бачите наш вчорашній великодній сніданок з бідними, самотніми, бездомними, хворими і загубленими. Всього нас було більше 100 чоловік, включаючи волонтерів.

Достаток і смакоту їжі я не можу описати, так як я некомпетентний в цьому питанні. Однак це не був звичайний сніданок. Зазвичай ми їмо з упевненістю, що після сніданку буде обід і вечеря (а може, і полуденок), що ми наїмося досхочу і сьогодні, і завтра, і до кінця тижня. Ми можемо самі відкривати холодильники і вибирати те, що нам до вподоби. Ми також можемо піти до ресторану – я знаю таких людей, які ніколи в житті не були в ресторані!

Наші вчорашні гості часто не знають, що вони будуть їсти завтра, вони їдять те, що їм принесуть. І будуть задоволені, нічим не гребуватимуть. Тому вчорашній сніданок був особливим, адже на столі був вибір холодного м’яса, різноманітні салати, гриби, соуси, і звичайно ж тістечка та фрукти. Коли бідні та бездомні люди опиняються перед вибором, вони відчувають себе трохи некомфортно, адже зазвичай хтось вибирає за них, а тут вони могли вибирати! Знаєте, наскільки це відновлює почуття гідності? Дуже сильно! Ми знайомі з меню, меню, меню, меню, цей винахід невідомий нашим вчорашнім гостям, їхні меню знають ті, хто подає їжу.

Однак у сніданку, про який я пишу, є глибша таємниця. Далі я згадую зустріч воскреслого Христа зі своїми учнями; вони впізнали Його і повірили, що Він живий лише тоді, коли Він їв з ними рибу і хліб.

І це було метою нашого сніданку – відкрити Живого Христа через прості знаки. Ще раз дякую всім, хто підтримав це чудове свято. І бажаю вам розпізнавати Христа в добрих застіллях з вашими близькими, там теж буде присутній Той, Хто воскрес із мертвих і живе. A gdy rozmawiali o tym, On sam stanął pośród nich i rzekł do nich: «Pokój wam!» Zatrwożonym i wylękłym zdawało się, że widzą ducha. Lecz On rzekł do nich: «Czemu jesteście zmieszani i dlaczego wątpliwości budzą się w waszych sercach? Popatrzcie na moje ręce i nogi: to Ja jestem. Dotknijcie się Mnie i przekonajcie: duch nie ma ciała ani kości, jak widzicie, że Ja mam». Przy tych słowach pokazał im swoje ręce i nogi.  Lecz gdy oni z radości jeszcze nie wierzyli i pełni byli zdumienia, rzekł do nich: «Macie tu coś do jedzenia?» Oni podali Mu kawałek pieczonej ryby. Wziął i jadł wobec nich

Wielkanoc 31 marca 2024

МИ НЕ САМІ, МИ РАЗОМ

Великдень 31 березня 2024 року

Mam dobrą wiadomość dla tych z was, którzy mieszkacie w Lublinie. I dla tych, którzy żyjecie w Warszawie, a nawet we Lwowie czy Kijowie. To dobra wiadomość dla każdej kobiety i dla każdego mężczyzny. Brzmi tak:

Nie jesteś sama, nie jesteś sam! Nie jesteś i nigdy nie będziesz sama i nie będziesz sam. Chrystus z martwych wstał i jest przy tobie. Jest przy tobie i pozostanie przy tobie. Pozostanie przez całe życie, będzie przy tobie w chwili śmierci i będzie z tobą jeszcze dalej, przez już nie kończące się wieczne życie.

I tak ja On jest przy tobie, abyś nie była sama, abyś nie był sam, ty też stań i pozostań przy ludziach, niech nie będą sami, niech będą uszczęśliwieni twoją bliskością i obecnością.

Wszystkim wam przesyłam gratulacje i najpiękniejsze pozdrowienia! Nie jesteśmy i nigdy nie będziemy sami. Jest i będzie przy nas Ten, który powstał z martwych, który żyje i idzie  z nami każdego dnia.

Na koniec chcę bardzo podziękować – i powiedzieć Bóg zapłać – każdemu z was, kto wspomógł  Śniadanie Wielkanocne dla ubogich, bezdomnych, samotnych i zagubionych, jakie dziś będziemy przeżywać w Lublinie. Byliście bardzo hojni i szczodrzy. Dzięki wam nasi Goście będą mieli cudowne śniadanie a także dobrą kolację 1 kwietnia. Przede wszystkim nie będą sami, bo będziemy z nimi. A dzięki wam, to spotkanie będzie bardzo obfite i radosne! Tak przyczyniliście się do Chrystusowej misji pokonania samotności. Dobrego, radosnego czasu, nie jesteśmy sami, jesteśmy Razem!

Маю добру новину для тих з вас, хто живе в Любліні. А також для тих, хто живе у Варшаві, Львові чи Києві. Це добра новина для кожної жінки і кожного чоловіка. Вона звучить так:

Ви не самотні, ви не самотні! Ви не самотні і ніколи не будете самотніми. Христос воскрес із мертвих і є з тобою. Він є з тобою і залишиться з тобою. Він буде з тобою протягом усього твого життя, Він буде з тобою в момент смерті і Він буде з тобою ще далі, через вже нескінченне вічне життя.

І тому Він є з вами, щоб ви не були самотніми, щоб ви не були самотніми, ви теж стоїте і залишаєтеся з людьми, щоб вони не були самотніми, щоб вони були щасливими від вашої близькості і присутності.

Всім вам засилаю свої вітання і найкращі побажання! Ми не є і ніколи не будемо самотніми. З нами є і буде Той, Хто воскрес із мертвих, Хто живе і ходить з нами щодня.

Насамкінець, я хочу дуже подякувати – і сказати, що Бог благословить вас – кожному з вас, хто підтримав Великодній сніданок для бідних, бездомних, самотніх і загублених, який ми сьогодні будемо переживати в Любліні. Ви були дуже щедрі і великодушні. Завдяки вам наші гості матимуть чудовий сніданок, а також гарну вечерю 1 квітня.

Передусім, вони не будуть самотніми, бо з ними будемо ми. І завдяки вам ця зустріч буде дуже рясною і радісною! Таким чином ви зробили свій внесок у місію Христа – подолання самотності. Гарного, радісного вам часу, ми не самі, ми Разом!

Wielka Sobota 30 marca 2024

ВІРА НЕ МАЄ КІНЦЯ

Велика субота 30 березня 2024 року

Tamten dzień, wtedy szabat a dziś sobota, dzień pomiędzy śmiercią Jezusa a Jego z martwych wstaniem, był ostatnim w którym królował Koniec. Dla świadków śmierci Jezusa to był bolesny Koniec, koniec Jego życia i misji, dla nich koniec wiary i marzeń, koniec pięknej przygody zwanej Ewangelią. To jednak by ostatni dzień w historii kiedy królował Koniec.

Następny dzień, pierwszy dzień tygodnia, dziś zwany niedzielą, położył kres wszelkim Końcom. Po z martwych wstaniu Jezusa przede wszystkim życie nie ma już Końca, jest wieczne! I jest darem dla każdego z nas. Nie ma już Końca marzeń, bo największe marzenie człowieka o nieskończonym losie spełniło się. Nie ma już Końca miłości, bo okazało się, że ona na śmierć nie umiera.

Drogie siostry i bracia, pożegnajmy wszelkie Końce! Nie ma  już końca życia (zmieni się jedynie), nie ma końca marzeń i szczęścia, nie ma końca miłości. Nasza wiara nie zna końca, nie zna upadku, rozpadu, nie zna końca życia i miłości. Wiara żegna wszelkie Końce. Zwycięża życie, miłość, marzenia, szczęście. Nie ma Końca, radujmy się!

Цей день, тоді субота, а тепер субота, день між смертю і воскресінням Ісуса, був останнім днем, коли панував Кінець. Для свідків смерті Ісуса це був болісний кінець, кінець його життя і місії, для них – кінець їхньої віри і мрій, кінець прекрасної пригоди під назвою Євангеліє. Однак це був останній день в історії, коли панував кінець.

Наступний день, перший день тижня, який сьогодні називається неділею, поклав кінець усім кінцям. Після того, як Ісус воскрес із мертвих, перш за все, життя більше не має кінця, воно вічне! І це дар для кожного з нас. Немає більше кінця мріям, бо найбільша мрія людини про нескінченну долю здійснилася. Немає кінця любові, бо показано, що вона не вмирає зі смертю.

Дорогі сестри і брати, попрощаймося з усіма кінцями! Немає кінця життю (воно буде тільки змінюватися), немає кінця мріям і щастю, немає кінця любові. Наша віра не знає кінця, ні падіння, ні занепаду, ні кінця життя і любові. Віра прощається з усіма кінцями. Вона перемагає життя, любов, мрії, щастя. Кінця немає, радіймо!

Wielki Piątek 29 marca 2024

СТРАСТІ УКРАЇНИ СТРАСТІ ХРИСТОВІ

Страсна п’ятниця 29 березня 2024 року

Mamy w tradycji chrześcijaństwa zachodniego Wielki Piątek, dzień, w którym czcimy zbawienną śmierć Chrystusa. Celebrowanie Męki Pańskiej może mieć charakter wspomnieniowy i to jest nawet wzruszające. Ja myślę, że nie wolno odrywać Męki Chrystusa od faktów bliskich nam. A ten najbliższy nam fakt to Męka Ukrainy, trwająca już od ponad dwóch lat.

Zdumiewają i smucą mnie tzw. narracje, czyli sposób opowiadania o tej wojnie, jakie coraz częściej pojawiają się w polskiej przestrzeni publicznej. Już pomogliśmy, niech dalej radzą sobie sami. Za dużo pomagamy, trzeba to wyhamować. U nas też nie jest najlepiej, a Ukraińcy wykorzystują nas. Narracje nie są opisem rzeczywistości, ale korzystną z punktu widzenia narratora, interpretacją, czasami celowo kłamliwą. Tuż po fakcie odnalezienia pustego grobu, starszyzna izraelska przekupiła strażników, aby opowiadali, że ciało Jezusa zostało wykradzione, i ta narracja miała (i ma) zwolenników.

Męka Chrystusa przedłuża się w mękach niewinnych ludzi i narodów. I teraz Męka Chrystusa trwa w Męce Ukrainy. Diabeł jednak nie śpi, sypnął trochę zboża, kukurydzy i fury plotek, sypnął i już patrzymy inaczej na Ukraińców (oni też popełniają błędy, ale trzymam się spraw polskich). Wskutek tego czasem można odnieść wrażenie w niektórych wypowiedziach, że owszem Rosja zaatakowała Ukrainę, ale Ukraina jeszcze bardziej zaatakowała Polskę! Zaatakowała swoim zbożem, ukraińskimi kobietami z dziećmi i dobrymi samochodami na rejestracjach kijowskich czy odesskich.

Celebrujemy Mękę Chrystusa, Mękę Ukrainy zamieniamy w beznadziejne antyukraińskie fobie. Tymczasem tam sytuacja pogarsza się i wszystko wskazuje na to, że będzie coraz gorsza. Jeśli oderwiemy Mękę Ukrainy od Męki Chrystusa grozi nam religijny teatr, będziemy patrzeć na jerozolimską Golgotę, odwracając oczy od Golgot charkowskich i chersońskich, a teraz już także kijowskich.

Jeśli gdzieś blisko nas trwa Męka Chrystusa, to właśnie w naszych siostrach i braciach z Ukrainy. Męka Ukraińców ma kolor prawdziwej krwi, prawdziwego cierpienia, realnego bólu, okrutnych śmierci i rozżarzonego żalu. Stojąc przy Męce Ukrainy, stoimy przy Mece Chrystusa.

У традиції західного християнства ми маємо Велику п’ятницю, день, коли святкуємо спасительну смерть Христа. Святкування Страстей Христових може бути незабутнім і навіть зворушливим. Я, наприклад, вважаю, що Страсті Христові не повинні бути відірвані від близьких нам фактів. А таким фактом є Страсті за Україну, які тривають вже більше двох років.

Мене дивують і засмучують так звані наративи, тобто спосіб розповіді про цю війну, які все частіше з’являються в польському публічному просторі. Ми вже допомогли, нехай далі дають собі раду самі. Ми допомагаємо занадто багато, це треба припинити. Нам це теж не йде на користь, а українці нами користуються. Наративи – це не опис реальності, а її вигідна інтерпретація з точки зору оповідача, іноді свідомо брехлива. Незабаром після того, як знайшли порожню гробницю, ізраїльські старійшини підкупили охоронців, щоб ті сказали, що тіло Ісуса було викрадено, і цей наратив мав (і має) прихильників.

Страсті Христові продовжуються в муках невинних людей і народів. І зараз Страсті Христові продовжуються в стражданнях України. Однак диявол не дрімає, розсипав трохи кукурудзи, кукурудзи і фурор чуток, розсипав трохи і ми вже по-іншому дивимося на українців (вони теж помиляються, але я тримаюся польської тематики). Як наслідок, у деяких заявах іноді складається враження, що так, Росія напала на Україну, але Україна напала на Польщу ще більше! Напала своїм зерном, українськими жінками з дітьми і хорошими автомобілями з київською чи одеською реєстрацією.

Ми святкуємо Страсті Христові, а Страсті України перетворюємо на безнадійні антиукраїнські фобії. Тим часом ситуація там погіршується і все вказує на те, що вона буде погіршуватися. Якщо ми відокремлюємо страсті України від страстей Христових, ми ризикуємо перетворитися на релігійний театр, який дивиться на Голгофу Єрусалиму, відвертаючи очі від Голгофи Харкова і Херсона, а тепер ще й Києва.

Якщо Страсті Христові продовжуються десь близько до нас, то це в наших сестрах і братах з України. Страсті українців мають колір справжньої крові, справжніх страждань, справжнього болю, жорстоких смертей і пекучого горя. Коли ми підтримуємо страсті України, ми підтримуємо страсті Христові.

Czwartek 28 marca 2024

СПІЛЬНОТА ВРЯТОВАНИХ

Четвер 28 березня 2024 року

Wczoraj uczestniczyłem w skromnej uczcie, kilkanaście osób, wolontariusze oraz mieszkańcy Domów Nadziei prowadzonych przez nasze Centrum Wolontariatu. To ludzie, którzy wychodzą albo już wyszli z ciężkich sytuacji życiowych. Czasami po długim pobycie na ulicy, połączonym z ostrym piciem, plus pobyt w więzieniu, od kilku miesięcy po wiele lat. Przyszli też ci, którzy już ułożyli sobie na nowo życie, założyli rodziny albo wrócili do nich po bolesnych rozstaniach.

Z radością patrzyłem na tych ostatnich i z nadzieją na tych, co są na dobrej drodze od zwycięstwa. Miałem głębokie przekonanie, że jest to Kościół. Wspólnota ludzi uratowanych, coś o czym czytam w Ewangelii. Wspólnota, która poznaje się, spotyka, rozmawia ze sobą, rozumie, wysłuchuje i podtrzymuje się wzajemnie. A przez to rodzi nowe życie.

Piszę o tej wspólnocie w dniu ważnym dla Kościoła, przeżywającego tajemnicę ustanowienia Eucharystii, kapłaństwa i Przykazania Miłości. To wszystko ma budować ratunkową wspólnotę. Tak budował Kościół Chrystus. Każdemu z was życzę, aby odnalazł się we wspólnocie bliskich, serdecznych ludzi, pięknym i głębokim Kościele.

Вчора я був присутній на скромному застіллі, з десяток людей, волонтерів та мешканців Домів Надії, якими опікується наш Волонтерський центр. Це люди, які виходять або вже вийшли зі складних життєвих ситуацій. Іноді після тривалого перебування на вулиці, в поєднанні з важким пияцтвом, плюс перебування в місцях позбавлення волі, від декількох місяців до багатьох років. Приходили й ті, хто вже налагодив своє життя, створив сім’ї або повернувся до них після болючого розриву.

Я з радістю дивився на останніх і з надією на тих, хто вже на шляху до перемоги. У мене було глибоке переконання, що це і є Церква. Спільнота спасенних людей, про яку я читав у Євангелії. Спільнота, яка пізнає один одного, зустрічається один з одним, розмовляє один з одним, розуміє один одного, слухає один одного і підтримує один одного. І через це народжує нове життя.

Я пишу про цю спільноту у важливий для Церкви день, переживаючи таїнство встановлення Євхаристії, священства і заповіді любові. Все це для того, щоб будувати спасенну спільноту. Так будував Церкву Христос. Бажаю кожному з вас знайти себе у спільноті близьких, теплих людей, прекрасній і глибокій Церкві.

Środa 27 marca 2024

ВІДВАЖНІ ЖІНКИ

Середа 27 березня 2024 року

Kilka dni temu pisałem tutaj o wymordowaniu przez Niemców 102 żydowskich sierot z ochronki w Lublinie. Dobrowolnie razem z dziećmi na miejsce zagłady pojechały trzy wychowawczynie, kobiety, nie znamy nawet ich imion. Bez wątpienia święte. Słusznie nasuwa się skojarzenie z trzema kobietami towarzyszącymi Jezusowi umierającemu na krzyżu. Kobietom zawdzięczamy też bezkompromisowe głoszenie prawdy o zmartwychwstaniu Chrystusa choć groziły im za to represje.

I tak w dramatach wywoływanych przez mężczyzn, w twardych i krwawych grach, kobiety wykazują prawdziwą odwagę, pomimo rzekomej słabszej kondycji to w kobietach widzimy męstwo. Kobiety łagodzą czułością i wiernością rozpętane przez mężczyzn nienawiści.

Oczywiście nie wiem, czy na świecie byłoby mniej wojen, gdyby miały więcej do powiedzenia w polityce. Dziś jest ona zdominowana zupełnie przez mężczyzn, trudno znaleźć choćby jedną o jakimś istotnym znaczeniu, wyłączywszy bezradną szefową Unii.

Jeśli możemy marzyć o lepszej przyszłości to nadzieję mogą przynieść kobiety z darem swych czułych, mądrych i łagodnych serc. Obawiam się tylko, że rozjuszeni mężczyźni nie dopuszczą do tego.

Na zdjęciu jedna ze znajomych Kurdyjek, wdowa, która ocaliła przez terrorystami islamskimi swoje dzieci.

Кілька днів тому я писав тут про вбивство німцями 102 єврейських сиріт з дитячого будинку в Любліні. Добровільно разом з дітьми на місце знищення пішли три виховательки, жінки, ми навіть не знаємо їхніх імен. Вони, без сумніву, були святими. На думку спадає асоціація з трьома жінками, які супроводжували Ісуса, що вмирав на хресті. Жінкам ми також завдячуємо безкомпромісним проголошенням правди про Христове воскресіння, хоча їм за це загрожували репресії.

І так, у драмах, спричинених чоловіками, у важких і кривавих іграх, жінки виявляють справжню мужність, незважаючи на їхній нібито слабший стан, саме в жінках ми бачимо відвагу. Жінки пом’якшують ненависть, розв’язану чоловіками, ніжністю і вірністю.

Звичайно, я не знаю, чи було б у світі менше воєн, якби вони мали більше права голосу в політиці. Сьогодні в ній повністю домінують чоловіки, важко знайти бодай одну скільки-небудь значущу жінку, за винятком безпорадного глави Союзу.

Якщо ми можемо мріяти про краще майбутнє, то надію можуть принести жінки з даром своїх ніжних, мудрих і лагідних сердець. Єдине, чого я боюся, – що розлючені чоловіки не дозволять цьому статися.

На фото – одна з моїх знайомих курдських жінок, вдова, яка врятувала своїх дітей від ісламських терористів.

Wtorek 26 marca 2024

СНІДАНОК З НЕГІДНИКАМИ

Вівторок 26 березня 2024 року

Вівторок 26 березня 2024 року

Historia dwóch łotrów, wiszących obok Jezusa, zawsze napawa mnie nadzieją. I ten zwany Dobrym – dziś jego wspomnienie w liturgii – wykorzystuje ostatnią szansę. Aktem wiary wdziera się do nieba. Ten drugi do końca toczy grę, próbuje sprowokować Jezusa, wykorzystać Go dla swojego celu. Pierwszy osądza siebie surowo i sprawiedliwie, całą ufność składa w Jezusie, przyjmuje Jego ofertę zbawienia i niespodziewanie otrzymuje niebo. Obydwaj mieli na swoim sumieniu złe rzeczy, jednak ten Dobry, dobry tylko przez chwilę, znalazł w Jezusie ucieczkę. Nie wiemy co stało się z jego kolegą, ale jego zachowanie jest przestrogą, aby otworzyć się na łaskę zbawienia, pomimo naszych win i zła, jakie możemy mieć na swoim koncie.

Obracam się w towarzystwie wielu „łotrów”, takich co nadużywają alkoholu, a w zasadzie piją na umór, takich, co ledwo mogą policzyć ile razy siedzieli w więzieniu i takich, co sprytnie wynoszą z supermarketów różne dobra, argumentując, że Portugalczycy czy Niemcy nie zbiednieją. O żadnym z nich nie myślę źle, może co drugi ma za patrona ich dawnego kolegę, tego Dobrego. Właśnie przeżywam z nimi rekolekcje, a w niedzielę wspólnie poświętujemy przy śniadaniu wielkanocnym – tu ponownie prośba, jeśli ktoś może jeszcze wesprzeć to dzieło, to numer konta wklejam dalej.

Przyznam się, że czasem zadziwia mnie ich, moich znajomych łotrów, prosta wiara w Bożą opiekę. Niedawno jeden dostał ode mnie buty, nowe i solidne, potrzebne bardzo bo biwakuje w pustostanie. Wyściskał mnie i wypalił – „Ja wiem, że Pan Bóg się o mnie troszczy i wysłał tu księdza z butami …” Pomny na to, że wiara ewangelicznego łotra dała mu zbawienie, nie protestowałem, skoro tak wierzy to pewnie tak jest. Takiej łotrowskiej wiary każdemu z Was też życzę!

Stowarzyszenie Centrum Wolontariatu w Lublinie

ul. Gospodarcza 2

20- 217  Lublin

Bank PKO S.A. V oddział w Lublinie

nr konta: 64 1240 1503 1111 0000 1753 2101

Tytuł przelewu: darowizna na cele statutowe Wielkanoc

Історія про двох розбійників, що висять поруч з Ісусом, завжди наповнює мене надією. І той, кого називають Добрим – його пам’ять сьогодні на літургії – максимально використовує свій останній шанс. Актом віри він потрапляє на небо. Інший грає гру до кінця, намагається спровокувати Ісуса, використати Його у своїх цілях. Перший судить себе суворо і справедливо, покладає всю свою довіру на Ісуса, приймає Його пропозицію спасіння і несподівано для себе отримує небо. Обидва мали погані вчинки на своєму сумлінні, але Добрий, добрий лише на мить, знайшов порятунок в Ісусі. Ми не знаємо, що сталося з його другом, але його поведінка є застереженням бути відкритими на благодать спасіння, незважаючи на нашу провину і зло, яке ми можемо мати на своєму рахунку.

Я перебуваю в компанії багатьох “негідників”, тих, хто зловживає алкоголем і, власне, п’є до безтями, тих, хто ледве може порахувати, скільки разів сидів у в’язниці, і тих, хто спритно виносить з супермаркетів різні товари, аргументуючи це тим, що португальці чи німці від цього не збідніють. Я не думаю погано ні про кого з них; можливо, кожен другий має за покровителя свого колишнього колегу, Доброго. Я якраз проходжу з ними реколекції, а в неділю будемо святкувати разом на Великодньому сніданку – і знову прохання, якщо хтось ще може підтримати цю роботу, я прикріплюю номер рахунку.

Мушу зізнатися, що іноді мене вражає їхня, моїх друзів-ізгоїв, проста віра в Божу опіку. Нещодавно один з них отримав від мене взуття, нове і міцне, дуже потрібне, тому що він ночував на пустирі. Він обняв мене і вигукнув: “Я знаю, що Господь Бог піклується про мене і послав сюди священика з взуттям…”. Пам’ятаючи, що віра євангельського негідника дала йому спасіння, я не став протестувати: якщо він так вірить, значить, так тому і бути. Бажаю такої негідницької віри і кожному з вас!

Jeden ze złoczyńców, których [tam] powieszono, urągał Mu: «Czy Ty nie jesteś Mesjaszem? Wybaw więc siebie i nas». Lecz drugi, karcąc go, rzekł: «Ty nawet Boga się nie boisz, chociaż tę samą karę ponosisz? My przecież – sprawiedliwie, odbieramy bowiem słuszną karę za nasze uczynki, ale On nic złego nie uczynił». I dodał: «Jezu, wspomnij na mnie, gdy przyjdziesz do swego królestwa». Jezus mu odpowiedział: «Zaprawdę, powiadam ci: Dziś ze Mną będziesz w raju».