Itinerarium

Sobota 17 sierpnia 2024

ПАНІ ТА ПАНОВЕ, ЩО ОДРУЖУЮТЬСЯ

Субота 17 серпня 2024 року

Mijałem dzisiaj bardzo stare auto z napisem „Młoda para” zamiast rejestracji, pojazd miał grubo ponad 30 lat. Nic nadzwyczajnego, ale w środku było tylko trzech panów odświętnie ubranych, jak do ślubu. Może jechali po pannę młodą, a może nie …

Na zdjęciu jest stary model ślubnego samochodu, chyba sześciodrzwiowy, znajoma sfotografowała się przy nim w Tbilisi (choć sama do ślubu miała chyba inne auto).  Spotkałem jednak bardziej oryginalne ślubne wehikuły. Kiedyś młodzi przyszli do zakrystii i zakomunikowali, że chcą przyjechać na TIR-ach, na szczęście chodziło o same ciągniki tych drogowych gigantów. I rzeczywiście przyjechali, w sumie na lubelskim deptaku paradowało pewnie ich sześć par. Panna młoda wcześniej oznajmiła, żebym się nie dziwił, bo poznała się z wybrankiem właśnie na TIR-ach. Od razu zastrzegła, żebym nie myślał o niczym zdrożnym, nie pomyślałem.

Inna para na tym samym deptaku przyjechała przed starożytny kościół Świętego Ducha na koniach, w licznym orszaku. O ile po TIR-ach nie było śladów, to po koniach owszem. Ale młodzi zadbali, aby to, co zestresowane konie zostawiły na deptaku, starannie uprzątnąć.

Na koniec, była taki ślub, że pan młody wniósł wybrankę (nielekką!) do kościoła na swoich własnych ramionach. Ekologiczna wersja, prawda?

Pojazd nieważny, ważne serce i ta, która wszystko przetrzyma.

Сьогодні я проїжджав повз дуже стару машину з написом «Наречений і Наречена» замість реєстрації, машині було більше 30 років. Нічого незвичайного, але всередині було лише троє чоловіків, одягнених святково, наче на весілля. Можливо, вони їхали за нареченим і нареченою, а може й ні…

На фото – стара модель весільного автомобіля, здається, шестидверка, подруга фотографувалася з нею в Тбілісі (хоча сама вона, напевно, мала іншу машину на своє весілля).  Проте мені доводилося зустрічати і більш оригінальні весільні автомобілі. Одного разу наречений і наречена прийшли до ризниці і повідомили, що хочуть приїхати на ТІРах, на щастя, це були саме тягачі цих дорожніх гігантів. І вони справді приїхали, загалом їх було, мабуть, шість пар, які дефілювали на люблінській набережній. Наречена попередньо сказала мені, щоб я не дивувався, оскільки вона зустріла свого обранця на вантажівці. Вона одразу ж обумовила, що я не повинен думати про щось навіть віддалено небезпечне, і я не думав.

Інша пара на тій же набережній прибула до старовинної церкви Святого Духа верхи на конях, у великій процесії. Якщо від вантажівок не було ніяких слідів, то від коней залишилися сліди. Але молода пара подбала про те, щоб те, що втомлені коні залишили на набережній, було ретельно прибрано.

На довершення всього, відбулося вінчання, де наречений заніс свою обраницю (не легку!) в церкву на власних плечах. Екологічний варіант, чи не так?

Транспортний засіб не має значення, головне – серце і той, хто все витримає.

Piątek 16 sierpnia 2024

ПРОТИ СТРАХІВ І СЛАБКОСТЕЙ

П’ятниця 16 серпня 2024 року

Każde drzewo, które widzę i znam, upewnia mnie w zaufaniu Bogu, podobnie jak księżyc i słońce na niebie. Nie wzięły się znikąd, ktoś nad nimi czuwa, czuwa Pan Bóg.

Ufam też ludziom, którzy ze mną rozmawiają, telefonują, przychodzą na spotkania.

I ufam także sobie, swoim myślom i pragnieniom, wiem, że mieszka we mnie Boży Duch, jak w każdym z Was.

Zaufanie Bogu, ludziom i sobie samemu, są najlepszą obrona przeciwko wszystkim lękom i słabościom.

Кожне дерево, яке я бачу і знаю, переконує мене довіряти Богові, так само, як місяць і сонце в небі. Вони не взялися нізвідки, за ними хтось наглядає, за ними наглядає Господь Бог.

Я також довіряю людям, які зі мною розмовляють, телефонують, приходять на зустрічі.

А ще я довіряю собі, своїм думкам і бажанням, я знаю, що в мені, як і в кожному з вас, живе Божий Дух.

Довіра до Бога, до людей і до себе – найкращий захист від усіх страхів і слабкостей.

Kazanie na Wniebowzięcie Marii z Nazaretu

Czwartek 15 sierpnia 2024

ВСЕ МОЖЛИВО

Проповідь на свято Успіння Марії з Назарету

Четвер 15 серпня 2024

Tak wiele zmieniło się na lepsze dzięki jednej młodej, odważnej żydowskiej dziewczynie, Marii z Nazaretu. Od jej prostej wiary. Mocnej wiary, bo prosta wiara jest najmocniejsza.

W historii Marii widzimy, że najbardziej niemożliwe rzeczy – zamieszkanie Boga w człowieku i życie wieczne dla nas ludzi – stały się możliwe.

Jeśli w kimś z was chwieje się wiara, gaśnie nadzieja lub słabnie miłość, spójrzcie na Marię. Wszystko jest możliwe.

Так багато змінилося на краще завдяки одній молодій, відважній єврейській дівчині, Марії з Назарету. Завдяки її простій вірі. Сильної віри, бо проста віра є найсильнішою.

В історії Марії ми бачимо, що найнеможливіші речі – перебування Бога в людині і вічне життя для нас, людей, – стали можливими.

Якщо у когось із вас вагається віра, згасає надія чи слабне любов, подивіться на Марію. Все є можливим.

Środa 14 sierpnia 2024

ЩАСЛИВЕ МИСЛЕННЯ ДЛЯ ВСІХ НАС

Середа 14 серпня 2024 рок

W jednej z ewangelicznych opowieści Chrystus chwali pewnego zarządcę, który popadł w tarapaty ze swoim panem, ale wybrnął dzięki sprytowi. Dzięki sprytowi i myśleniu! Całość tej historii jest poniżej.

Wspominam o tym, bo mam wrażenie, że kulturę myślenia, analizowania, dedukowania a nawet fantazjowania zastępuje dziś coraz bardziej kultura kopiowania, udostępniania i „podawania dalej”. Cywilizacja europejska – a za nią i światowa – przez wieki rozwijała się dzięki myśleniu, dialogowi i odważnej wyobraźni. Kolumb ruszył w nieznane przez Atlantyk, potem na genialne pomysły wpadali Kopernik i Newton, w Europie wymyślono maszynę parową, rower, samochód i samolot. Wymyślono! Odważne myślenie było też podstawą sukcesu europejskich zaoceanicznych emigrantów, zwanych Amerykanami.

Mam wrażenie, że dziś w Europie myślenie zastępowane jest kopiowaniem i udostępnianiem, dlatego tracimy prymat liderów rozwoju.

Twórcze myślenie, stawiane paradoksów, odważna wyobraźnia, gimnastyka fantazji, to wszystko znajdziemy w Ewangelii.

Piszę to w dniu św. Maksymiliana Kolbe, który inspirowany Ewangelią sto lat temu wymyślił (i zrealizował) radio w Niepokalanowie, wysokonakładowe gazety w Polsce i Japonii i prawie telewizję. Pisał też, że kiedyś ludzie będą odbywali podróże międzyplanetarne.

Siostry i bracia, dobrego, śmiałego i radosnego myślenia dla nas wszystkich!

В одній з євангельських історій Христос хвалить одного управителя, який потрапив у халепу зі своїм господарем, але викрутився завдяки своїй кмітливості. Завдяки кмітливості та мисленню! Повністю ця історія наведена нижче.

Я згадую про це, бо маю враження, що культура мислити, аналізувати, робити висновки і навіть фантазувати зараз дедалі більше витісняється культурою копіювати, ділитися і “передавати далі”. Європейська цивілізація – а разом з нею і світова цивілізація – розвивалася протягом століть завдяки думці, діалогу і сміливій уяві. Колумб вирушив назустріч невідомому через Атлантику, потім Коперник і Ньютон висунули геніальні ідеї, Європа винайшла паровий двигун, велосипед, автомобіль і літак. Винайшла! Сміливе мислення було також основою успіху європейських емігрантів за океаном, відомих як американці.

У мене складається враження, що сьогодні в Європі мислення замінюється копіюванням і поширенням, тому ми втрачаємо першість лідерів розвитку.

Творче мислення, постановка парадоксів, смілива уява, гімнастика фантазії – все це ми знаходимо в Євангелії.

Я пишу це в день святого Максиміліана Кольбе, який сто років тому, натхненний Євангелієм, винайшов (і реалізував) радіо в Непокаланові, багатотиражні газети в Польщі та Японії і майже телебачення. Він також писав, що одного дня люди здійснять міжпланетні подорожі.

Сестри і брати, доброго, сміливого і радісного мислення нам усім!

Powiedział też do uczniów: «Pewien bogaty człowiek miał rządcę, którego oskarżono przed nim, że trwoni jego majątek.  Przywołał go do siebie i rzekł mu: “Cóż to słyszę o tobie? Zdaj sprawę z twego zarządu, bo już nie będziesz mógł być rządcą”.  Na to rządca rzekł sam do siebie: Co ja pocznę, skoro mój pan pozbawia mię zarządu? Kopać nie mogę, żebrać się wstydzę.  Wiem, co uczynię, żeby mię ludzie przyjęli do swoich domów, gdy będę usunięty z zarządu. Przywołał więc do siebie każdego z dłużników swego pana i zapytał pierwszego: “Ile jesteś winien mojemu panu?” Ten odpowiedział: “Sto beczek oliwy”. On mu rzekł: “Weź swoje zobowiązanie, siadaj prędko i napisz: pięćdziesiąt”. 7 Następnie pytał drugiego: “A ty ile jesteś winien?” Ten odrzekł: “Sto korcy pszenicy”. Mówi mu: “Weź swoje zobowiązanie i napisz: osiemdziesiąt”. 8 Pan pochwalił nieuczciwego rządcę, że roztropnie postąpił. Bo synowie tego świata roztropniejsi są w stosunkach z ludźmi podobnymi sobie niż synowie światłości.

Wtorek 13 sierpnia 2024

А ЛЮДИ ЛЮБЛЯТЬ ЛЕЛЕК

Вівторок 13 серпня 2024 року

Ten bocian na zdjęciu ma przynajmniej podwójne obywatelstwo, sfotografowałem go tuż przy granicy polsko – białoruskiej, widziałem jak swobodnie (bez wizy!) przelatywał nad Bugiem na Białoruś. Z punktu widzenia bocianów ich ojczyzną jest wielka i żyzna przestrzeń od Rumunii, poprzez Ukrainę, Białoruś, Polskę aż po Estonię, wszędzie tam, gdzie pod dostatkiem jest myszy, kretów, dżdżownic i jaszczurek. To one właśnie wyznaczają im granice, plus ludzka życzliwość. Nie gniazdują na przykład w Turcji i Syrii, bo tam się je zabija i spożywa na obiad.

Być może to od bocianów uczyli się Polacy, emigrujący do Stanów Zjednoczonych (przypominam, że Chicago jest drugim po Warszawie największym polskim miastem), Kanady, Australii i do innych krajów. I być może to od bocianów uczą się ci wszyscy, którzy wybierają Polskę na miejsce bezpiecznego i dostatniego życia. I tak jak kochamy bociany przy naszych domach, kochajmy ludzi przybywających do naszych miast i wsi.

Цей лелека на фото має щонайменше подвійне громадянство, я сфотографував його прямо на польсько-білоруському кордоні, бачив, як він вільно (без візи!) летів над Бугом до Білорусі. З точки зору лелек, їхня батьківщина – це великий і родючий простір від Румунії, через Україну, Білорусь, Польщу до Естонії, всюди, де багато мишей, кротів, дощових черв’яків і ящірок. Саме вони встановлюють їхні кордони, плюс людська доброта. Вони не гніздяться, наприклад, у Туреччині та Сирії, бо там їх вбивають і з’їдають на обід.

Можливо, саме від лелек вчилися поляки, емігруючи до США (нагадаю, що Чикаго – друге за величиною польське місто після Варшави), Канади, Австралії та інших країн. І, можливо, саме у лелек вчаться всі ті, хто обирає Польщу як місце для безпечного і заможного життя. І так само, як ми любимо лелек над нашими домівками, давайте любити людей, які приїжджають до наших міст і сіл.

Poniedziałek 12 sierpnia 2024

ЧОМУ ГРОШІ НЕ НАРОДЖУЮТЬ ДІТЕЙ ТА ЧЕМПІОНІВ

Понеділок 12 серпня 2024 року

W polskim sporcie są ogromne pieniądze, nie idą jednak za nimi sukcesy. Przez ostanie dwa tygodnie mieliśmy do czynienia z katastrofą polskiego sportu, tak źle jak w Paryżu po raz ostatni Polska wypadła w 1956 r. Teraz wylądowaliśmy na 42 miejscu w klasyfikacji olimpijskiej. Skąd taka klęska, zresztą łatwa do przewidzenia, zwiastowana już wcześniejszym blamażem piłkarzy na Euro?

Od dłuższego czasu w Polsce panuje przekonanie, że jeśli gdzieś jest problem, to trzeba dołożyć pieniędzy. Pięćset Plus (teraz 800) miało zapobiec katastrofie demograficznej, a tu okazało się, że pieniądze nie rodzą dzieci! W sporcie miliardy poszły w hale, stadiony i Orliki, a okazało się, że nie mamy mistrzów, co za pech! Czego zabrakło? Ludzi! Wychowawców, trenerów, szkoleniowców i mentorów.

Mamy piękne drogi i szalonych kierowców, cudowne stadiony i marnych sportowców, to dla przykładu. Najważniejsi są jednak ludzie, pełni pasji i miłości. To oni zapewniają sukcesy swoich wychowanków i bezpieczna jazdę swoich kursantów. Najważniejszy jest człowiek.

У польському спорті є величезні гроші, але вони не супроводжуються успіхом. Останні два тижні стали катастрофою для польського спорту, востаннє Польща так погано виступала в Парижі в 1956 році. Зараз ми опинилися на 42-му місці в олімпійській класифікації. Чому така катастрофа, яку все одно легко було передбачити, вже провіщена попередньою помилкою футболістів на Євро?

У Польщі вже давно існує переконання, що якщо десь є проблема, то треба додати грошей. П’ятсот плюс (зараз 800) мав би запобігти демографічній катастрофі, а тут виявилося, що гроші не народжують дітей! У спорті мільярди вливали в арени, стадіони і “Орлят”, а виявилося, що у нас немає чемпіонів, який облом! Чого не вистачало? Людей! Викладачів, тренерів, тренерів і наставників.

У нас є прекрасні дороги і божевільні водії, чудові стадіони і посередні спортсмени, наприклад. Але найголовніше – це люди, сповнені пристрасті та любові. Саме вони забезпечують успіх своїх вихованців і безпечне водіння своїх учнів. Найголовніше – це люди.

Kazanie na niedzielę 11 sierpnia 2024

ЯК ЩОДО ВІЧНОГО ЖИТТЯ?

Проповідь на неділю 11 серпня 2024 року

Jak ktoś przyjdzie dzisiaj do kościoła – albo przeczyta Ewangelię poniżej – znajdzie słowa Chrystusa: Kto wierzy we Mnie, ma życie wieczne. Z pozoru pobożna fraza, jak wiele innych.

Musimy dbać o swoje zdrowie, brawo, ważna rzecz. I warto też mieć ładne mieszkanie albo i dom. Pojechać w piękne miejsce na wypoczynek. Plus oczywiste rzeczy jak samochód, sporo na koncie, miłego partnera (partnerkę), a potem dzieci i wnuki. I jeszcze fajne towarzystwo na urodziny. Aby to wszystko osiągnąć musimy pracować, myśleć, kombinować i mocno się wysilać.

Do tego spisu dodać możemy – No i warto mieć życie wieczne! Pewnie, że warto. Jak tu na nie zapracować, co wymyślić, jak kombinować i wysilać się?

Otóż, moim zdaniem, siostry i bracia, życie wieczne to inny lewel (level), inny, niekoniecznie wyższy. Poziom, lewel, który jest w nas, w naszej głębi. Życie wieczne jest w nas, a wszystkie inne sukcesy na zewnątrz. Poziom życia wiecznego jest w naszej głębi, a idzie się tam wąską ścieżką wiary. Mam nadzieję, że idziemy tam razem.

Ewangelia

Прийшовши сьогодні до церкви – або прочитавши Євангеліє нижче – можна знайти слова Христа: “Хто вірує в мене, той має життя вічне”. Здавалося б, побожна фраза, як і багато інших.

Ми повинні дбати про своє здоров’я, браво, важлива річ. А ще варто мати гарну квартиру чи навіть будинок. Щоб у відпустку поїхати кудись у гарне місце. Плюс очевидні речі, такі як машина, багато грошей на банківському рахунку, хороший партнер (партнерка), а потім діти і онуки. А ще приємна компанія на дні народження. Щоб досягти всього цього, ми повинні працювати, думати, комбінувати і багато працювати.

До цього переліку можна додати – ну, а чи варто це того, щоб мати вічне життя! Безумовно, воно того варте. Але як його заслужити, що думати, як поєднувати і напружуватися?

Ну, на мою думку, сестри і брати, вічне життя – це інший левелер (рівень), інший, не обов’язково вищий. Рівень, рівень, який знаходиться всередині нас, в нашій глибині. Вічне життя є всередині нас, а всі інші успіхи – зовні. Рівень вічного життя знаходиться в нашій глибині, і туди йдемо вузькою стежкою віри. Сподіваюся, що ми йдемо туди разом.

Євангеліє

Żydzi szemrali przeciwko Jezusowi, dlatego że powiedział: «Ja jestem chlebem, który z nieba zstąpił». I mówili: «Czyż to nie jest Jezus, syn Józefa, którego ojca i matkę my znamy? Jakżeż może On teraz mówić: Z nieba zstąpiłem».

Jezus rzekł im w odpowiedzi: «Nie szemrajcie między sobą! Nikt nie może przyjść do Mnie, jeżeli go nie pociągnie Ojciec, który Mnie posłał; Ja zaś wskrzeszę go w dniu ostatecznym. Napisane jest u Proroków: „Oni wszyscy będą uczniami Boga”. Każdy, kto od Ojca usłyszał i przyjął naukę, przyjdzie do Mnie. Nie znaczy to, aby ktokolwiek widział Ojca; jedynie Ten, który jest od Boga, widział Ojca. Zaprawdę, zaprawdę, powiadam wam: Kto we Mnie wierzy, ma życie wieczne.

Ja jestem chlebem życia. Ojcowie wasi jedli mannę na pustyni i pomarli. To jest chleb, który z nieba zstępuje: Kto go je, nie umrze. Ja jestem chlebem żywym, który zstąpił z nieba. Jeśli ktoś spożywa ten chleb, będzie żył na wieki. Chlebem, który Ja dam, jest moje Ciało, wydane za życie świata».

Sobota 10 sierpnia 2024

ЛЮДИНА В КРИЗІ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Субота 10 серпня 2024 року

Dziś trochę z przymrużeniem oka o coraz bardziej modnych kryzysach. Nasila się tendencja łagodzenia negatywnych zachowań czy zjawisk poprzez zmianę określeń. Spotkałem ostatnio wyrażenie „osoba w kryzysie trzeźwości”. Brzmi o wiele cieplej niźli „alkoholik” lub „pijak”, prawda?

Pójdźmy dalej. Można mówić o osobach w kryzysie prawdomówności i nie nazywać kogoś kłamcą. A jak ktoś w czasie wojny przejdzie na stronę wroga, to osoba w kryzysie lojalności, a nie zdrajca.

To z pozoru mało szkodliwe gry słowne. Nie życzyłbym jednak ani sobie ani wam, żeby kiedyś jakaś osoba w kryzysie uczciwości, klasycznie zwana złodziejem, wzięła nam portfel lub włamała się na konto.

Сьогодні трохи скоромовки про кризи, які стають дедалі моднішими. Зростає тенденція до пом’якшення негативної поведінки чи явищ за допомогою зміни термінів. Нещодавно я натрапив на вираз “людина в кризі тверезості”. Звучить набагато тепліше, ніж “алкоголік” чи “п’яниця”, чи не так?

Давайте підемо далі. Можна говорити про людей у кризі правдивості і не називати когось брехуном. А якщо хтось переходить на бік ворога під час війни, то це людина в кризі лояльності, а не зрадник.

Це, здавалося б, нешкідливі словесні ігри. Однак я не хотів би ні собі, ні вам, щоб одного дня людина в кризі цілісності, класично відома як злодій, забрала наш гаманець або зламала наш рахунок.

Piątek 9 sierpnia 2024

СВЯТИЙ БАХУС МОЛИСЯ ЗА НАС

П’ятниця 9 серпня 2024 року

Towarzyszyłem kiedyś abpowi Życińskiemu przy bierzmowaniu w jednej z parafii pod Chełmem. Przed udzieleniem sakramentu pada pytanie, jakie imię kandydat sobie wybrał. I w pewnym momencie młodzian odpowiedział:

– Bachus!

– Cóżeś ty wymyślił? – żachnął się arcybiskup.

A młodzian wyjmuje jakąś katolicką książeczkę i pokazuje spis świętych, a tam widniał Św. Bachus. Chcąc nie chcąc celebrans rzekł:

– Bachusie, przyjmij znamię daru Ducha Świętego …

Sprawdziłem, św. Bachus to męczennik z terenu Palestyny, VIII wiek.

Grono świętych może być lekcją demokracji i różnorodności. Dzisiejsza patronka, św. Edyta Stein była Żydówką, została zamordowana przez Niemców w Oświęcimiu. Św. Bakhita z Sudanu była jedną z pierwszych czarnoskórych sióstr zakonnych, kanonizowanych przez św. Jana Pawła II. Bł. Klemens Szeptycki, zamęczony przez sowietów, przeszedł z katolicyzmu rzymskiego na grecki (i odkrył, że bardziej jest Ukraińcem niż Polakiem). A inny męczennik, z Majdanka, Emilian Kowcz ratował Żydów, Polaków i Ukraińców (zdjęcie przedstawia jego pomnik przy Majdanku).

Одного разу я супроводжував архієпископа Жицінського на церемонії конфірмації в парафії поблизу Хелма. Перед уділенням таїнства було поставлено запитання, яке ім’я обрав для себе кандидат. І в якийсь момент юнак відповів:

– Бахус!

– Що ти собі придумав? – буркнув архиєпископ.

А юнак дістав католицьку книгу і показав йому список святих, і там був святий Вакх. Сам того не бажаючи, священик промовив:

– Вакх, прийми знак дару Святого Духа…

Я перевірив, святий Вакх – мученик у Палестині, 8 століття.

Коло святих може бути уроком демократії та різноманітності. Сьогоднішня покровителька свята Едіт Штайн була єврейкою і була вбита німцями в Аушвіці. Свята Бахіта з Судану була однією з перших чорношкірих монахинь, канонізована святим Іваном Павлом ІІ. Бл. Клеменс Шептицький, замучений радянською владою, перейшов з римо-католицизму в греко-католицизм (і виявив, що він більше українець, ніж поляк). А інший мученик з Майданека, Еміліан Ковч, рятував євреїв, поляків і українців (на фото – його пам’ятник у Майданеку).

Czwartek 8 sierpnia 2024

НА ЧИЄМУ МИ БОЦІ

Четвер, 8 серпня 2024 року

Dziwnie toczy się i rozwija ta Trzecia Wojna Światowa, może nie dożyję czasów kiedy tak właśnie zostaną nazwane przez historyków wydarzenia ostatnich lat. Ze względu na dość ograniczone horyzonty polskich mediów, nie wiemy za wiele o wojnach, które wciąż trwają – lub za chwilę eksplodują – w Jemenie, Sudanie, Afryce Zachodniej. Nadal wrze w Syrii i Iraku, na Bliskim Wschodzie narasta konflikt między Izraelem a Iranem, tak samo między Chinami i Tajwanem. Wojna w Ukrainie przeszła już do normalności.

Pomimo tego wszystkiego w tę wojnę nie wszyscy wierzą. I to jest paradoks, Trzecia Światowa Wojna jest kwestią wiary. Wiary i niewiary, fakty nie są tu najistotniejsze.

I jeszcze jedno pytanie, po której stronie jesteśmy?

Як не дивно, ця Третя світова війна триває і триває; можливо, я не доживу до того часу, коли саме так історики будуть називати події останніх років. Через досить обмежені горизонти польських ЗМІ ми мало знаємо про війни, які все ще тривають – або ось-ось вибухнуть – в Ємені, Судані, Західній Африці. У Сирії та Іраку все ще кипить війна, на Близькому Сході наростає конфлікт між Ізраїлем та Іраном, а також між Китаєм і Тайванем. Війна в Україні вже перейшла в нормальне русло.

Незважаючи на все це, не всі вірять у цю війну. І в цьому парадокс, Третя світова війна – це питання віри. Віра і невіра, факти тут не найголовніше.

І ще одне питання, на чиєму ми боці?