Itinerarium

Środa 28 sierpnia 2024

У МЕНЕ Є МРІЯ

Середа 28 серпня 2024 року

Pisałem już o tym, o wielkim marzeniu powrotu do wspólnoty narodów Polski, Ukrainy, Białorusi i Litwy. Oczywiście w nowej formule, innej od tej jaką znamy z historii. Czasem rozmawiam o tym z moimi mądrymi znajomymi, albo pukają się w czoło albo szybko chcą zmieniać temat.

No dobrze, 80 lat temu mało kto wierzył, że granica pomiędzy Niemcami a Francją będzie miedzą dobrych sąsiadów, przecież przez wieki kraje te prowadziły ze sobą prawie nieustanne wojny. No dobrze, jeszcze 40 lat temu tylko marzyciele mogli widzieć Polskę w Unii Europejskiej.

Wszystkie dobre i wielkie projekty zaczynały się od marzeń, Ewangelia to zapis marzeń Chrystusa, złożonych w serca i ręce kilkunastu słabych ludzi. W przypadku tego, o czym piszę dziś, chodzi mi o pewną misję dla Polski, misję wprowadzenia naszych sąsiadów, Ukrainy i Białorusi do Unii i NATO.

Proszę się nie śmiać ze mnie, dzielę się tylko marzeniem.

Fotka – wspomnienie Halicza.

 Я вже писала про це, про

про велику мрію повернутися до спільноти народів Польщі, України, Білорусі та

Литви. Звичайно, в новій формулі, відмінній від тієї, яку ми знаємо з історії. Іноді

я говорю про це зі своїми мудрими друзями, вони або стукають себе по голові, або швидко

хочуть змінити тему.

Що ж, 80 років

80 років тому навряд чи хтось вірив, що кордон між Німеччиною та Францією стане плювком добрих сусідів.

Адже ці країни століттями майже постійно воювали одна з одною.

А ще 40 років тому лише мрійники могли побачити Польщу в Європейському Союзі.

Всі хороші і

великі проекти починалися з мрій; Євангеліє – це запис мрій Христа,

вкладений в серця і руки десятка слабких людей. У випадку, про який я пишу

сьогодні, я маю на увазі певну місію для Польщі, місію введення наших сусідів,

України та Білорусі до Союзу і НАТО.

Прошу не сміятися з мене.

з мене, я лише ділюся мрією.

Фото – пам’ять про Галіча.

Wtorek 27 sierpnia 2024

АБИ РОСІЯНИ НА НАС НЕ НАПАЛИ

Вівторок 27 серпня 2024 року

Granica pomiędzy tym, co normalne a nadzwyczajne zmienia się bardzo szybko. Znakomicie widać to w Ukrainie, której normalność zupełnie nie styka się z naszą.

Normalne w Ukrainie są alarmy – choć te poniedziałkowe naloty były największe od początku wojny. Normalne są w większości regionów eksplozje bomb i dronów. Normalny jest brak prądu. Oczywistą rzeczą są także częste pogrzeby młodych żołnierzy. Wojna stała się normalnością, mało kto wierzy, że szybko się skończy.

Dla nas także wojna w Ukrainie stała się normalna. To znaczy rano budzimy się i sprawdzamy, czy Ukraina jeszcze walczy. Jeszcze walczy! To dobrze. Ruskie daleko? Daleko, to dobrze, żeby tylko do nas nie szli.

Jedna ważna różnica, której się domyślam  – w Ukrainie wszystko dzieje się szybciej, o wiele szybciej niż u nas.

Межа між нормальним та екстраординарним змінюється дуже швидко. Це чудово видно на прикладі України, чия нормальність абсолютно не співпадає з нашою.

Нормою в Україні є тривоги – хоча цього понеділка авіаудари були найбільшими з початку війни. Нормою для більшості регіонів є вибухи бомб і безпілотників. Нормальними є перебої з електропостачанням. Також нормальними є часті похорони молодих солдатів. Війна стала звичною, і мало хто вірить, що вона швидко закінчиться.

Для нас теж війна в Україні стала нормальною. Я маю на увазі, що ми прокидаємося вранці і бачимо, що Україна все ще воює. Вона все ще воює! Це добре. Росіяни далеко? Далеко, це добре, тільки щоб вони не йшли до нас.

Одна важлива відмінність – в Україні все відбувається швидше, набагато швидше, ніж у нас.

Poniedziałek  26 sierpnia 2024

Matki Bożej  Częstochowskiej

КОРОТКО ПРО МАТІР

Понеділок 26 серпня 2024 року

Ченстоховська Богородиця

Jak uczcić Matkę Bożą? Nadal trwa wyścig różnych pobożnych środowisk, aby zrobić to w jak najbardziej wymyślny sposób. Tak powstały litanie do matki Bożej (jest ich przynajmniej dziesięć), nowenny, różaniec, apele, akty oddania, poświęcenia i zawierzenia. Są także czuwania i pielgrzymki, dróżki maryjne  o medaliki. Tylko bardzo gorliwa osoba może to wszystko spamiętać.

I jest forma najprostsza i najkrótsza:

Zdrowaś Mario, łaski pełna

Pan z Tobą, błogosławionaś Ty między niewiastami

I błogosławiony owoc żywota Twojego. Jezus.

Święta Mario, Matko Boża,

Módl się za nami grzesznymi

Teraz i w godzinę śmierci naszej. Amen.

To krótka wiązanka wątków biblijnych i prośby o modlitwę. Naprawdę wystarczy!

Zdjęcie – Matka Boża Piastunka Ludzkich Nadziei w Stryju.

Як ми вшановуємо Божу Матір? У різних побожних колах досі триває змагання, щоб зробити це якомога вигадливіше. Так виникли молитви до Богородиці (їх є щонайменше десять), новіни, вервиця, прохання, акти набожності, освячення та доручення. Існують також чування і паломництва, Марійські дороги для отримання медалей. Тільки дуже ревна людина може все це запам’ятати.

А є найпростіша і найкоротша форма:

Радуйся, Маріє, благодаті повна

Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками

і благословенний плід лона Твого. Ісус.

Свята Маріє, Мати Божа,

молися за нас, грішних.

тепер і в годину нашої смерті. Амінь.

Це короткий перелік біблійних тем і молитовних прохань. Насправді цього достатньо!

На фото – Богородиця Піклувальниця людських надій у Стрию.

Kazanie na niedzielę  25 sierpnia 2024

ШПИТАЛЬНА ТАЦЯ

Проповідь на неділю 25 серпня 2024 року

Lubię konkrety. Dziś Ewangelia mówi o uwierzeniu Chrystusowi. Na zdjęciu jest Szpital Rehabilitacyjny w Drohobyczu w Ukrainie. Wiele cegiełek w tym Szpitalu jest dziełem lublinian, prezesów dużych firm ale i skromnych ofiarodawców. Jutro odwiedzę to miejsce, obecnie przebywa w nim ponad 80 rannych żołnierzy ukraińskich i ciężko chorych uchodźców ze wschodniej Ukrainy.

Wierzyć Chrystusowi to znaczy budować takie szpitale. Zaryzykuję teraz, zamiast zbierania tacy podaję numer konta, można przelewem wesprzeć dokończenie tego wspaniałego dzieła wiary i miłości.

Stowarzyszenie Solidarności Globalnej
ul. Gospodarcza 2, 20-217 Lublin

Numer rachunku bankowego:

36 1240 1503 1111 0010 1529 8952

Bank Pekao S.A. V O. w Lublinie

Tytułem: Ukraina

Ewangelia:

Я люблю конкретику. Сьогодні Євангеліє про віру в Христа. На цьому малюнку зображена реабілітаційна лікарня в Дрогобичі, Україна. Багато цеглин у цій лікарні – це робота люблінчан, керівників великих компаній, а також скромних жертводавців. Завтра я відвідаю це місце, де зараз перебуває понад 80 поранених українських солдатів і важкохворих біженців зі сходу України.

Вірити в Христа означає будувати такі лікарні. Я ризикну зараз, замість того, щоб збирати піднос, я надаю номер рахунку, ви можете підтримати завершення цієї чудової справи віри і любові переказом.

W synagodze w Kafarnaum, Jezus powiedział:

«Ciało moje jest prawdziwym pokarmem, a Krew moja jest prawdziwym napojem».

A wielu spośród Jego uczniów, którzy to usłyszeli, mówiło: «Trudna jest ta mowa. Któż jej może słuchać?»

Jezus jednak, świadom tego, że uczniowie Jego na to szemrali, rzekł do nich: «To was gorszy? A gdy ujrzycie Syna Człowieczego wstępującego tam, gdzie był przedtem? To Duch daje życie; ciało na nic się nie zda. Słowa, które Ja wam powiedziałem, są duchem i są życiem. Lecz pośród was są tacy, którzy nie wierzą».

Jezus bowiem od początku wiedział, którzy nie wierzą, i kto ma Go wydać. Rzekł więc: «Oto dlaczego wam powiedziałem: Nikt nie może przyjść do Mnie, jeżeli nie zostało mu to dane przez Ojca». Od tego czasu wielu uczniów Jego odeszło i już z Nim nie chodziło. Rzekł więc Jezus do Dwunastu: «Czyż i wy chcecie odejść?»

Odpowiedział Mu Szymon Piotr: «Panie, do kogo pójdziemy? Ty masz słowa życia wiecznego. A my uwierzyliśmy i poznaliśmy, że Ty jesteś Świętym Bożym».

ВІТАЮ ТЕБЕ МОЯ КОХАНА СЕСТРО УКРАЇНО!

Субота 24 серпня 2024 року

Pozdrawiam Cię moja Siostro Ukraino! Pozdrawiam Cię w dniu Twojego Święta Niepodległości. Pozdrawiam i życzę Ci zwycięstwa i pokoju.

Pozdrawiam Cię moja Ukochana Siostro Ukraino, moja zakrwawiona, poraniona, zmęczona i zniszczona Siostro. Wiem, że cierpisz broniąc swojej niepodległości, że Twoje córki i synowie płacą życiem za wolność Twoich ziem nad Dnieprem, Dniestrem i Donem. Podziwiam Twoją odwagę i waleczność, rozumiem łzy i rozdarte serca Twoich matek i ojców, płaczących przy grobach dzieci.

Dziękuję Ci, Siostro Ukraino, za kilka wieków wspólnej historii, choć układała się ona różnie. Dziękuję Ci za Twój niezwykły przykład bohaterstwa od dwóch i pół roku. Dziękuję za wielkie połacie radosnych słoneczników i cudowne przełomy Prutu pod Jaremczem.

Modlę się, Siostro Ukraino, modlę się o wolny i bezpieczny, dumny Kijów, wesoły Charków, rozmarzoną Odessę i pełen szczęścia Lwów, pijący kawę u Kulczyckiego (na zdjęciu i ja z nim).

Moja droga Siostro Ukraino, pozostańmy dobrym rodzeństwem!  Przyjmij moje najlepsze i bardzo serdeczne życzenia. Żyj w wolności, bezpieczna, spokojna i niepodległa!

Вітаю тебе, моя

Сестро Україно! Вітаю тебе з Днем твоєї Незалежності.

Вітаю і бажаю тобі перемоги та миру.

Вітаю тебе, моя кохана

Сестро Україно, моя закривавлена, поранена, втомлена і спустошена Сестро.

Я знаю, що ти страждаєш, захищаючи свою незалежність, що твої дочки і сини платять

своїми життями за свободу твоїх земель над Дніпром, Дністром і Доном. Я захоплююся вашою

мужністю і відвагою, розумію сльози і розбиті серця ваших матерів і батьків, які плачуть

над могилами своїх дітей.

Дякую тобі, сестро

Україно, за кілька століть спільної історії, хоча вона складалася по-різному.

Дякую за твій надзвичайний приклад героїзму протягом двох з половиною років.

Дякую за великі простори радісних соняшників і чудові ущелини Пруту біля

Яремча.

Молюся, сестро

Україно, молюся за вільний і безпечний, гордий Київ, радісний Харків, омріяну Одесу і щасливий Львів,

омріяну Одесу і щасливий Львів, п’ємо каву у Кульчицького (на фото ми з ним).

Моя дорога сестро

Україно, залишаймося добрими братами і сестрами!  Прийми мої найкращі і найсердечніші

побажання. Живи у свободі, безпеці, мирі та незалежності!

Piątek 23 sierpnia 2024

ЗАЛИШАЙМОСЯ З УКРАЇНОЮ

П’ятниця 23 серпня 2024 року

Dziś Wigilia (przeddzień) Święta Niepodległości Ukrainy, jednocześnie już dwa i pół roku od początku wojny wywołanej przez Rosję. Na zdjęciu – trochę się pochwalę – widać jak odbieram nagrodę Stay With Ukraine Awards, materialnie jest to kawałek bomby (lub granatu) wtopiony w szkło.

Nie potrzebowałem tej nagrody, bo stałem, stoję i będę stał przy Ukrainie, ale był to miły gest ze strony ukraińskiej. Po dwóch i pół roku od początku wojny wiem, że był i jest to dobry wybór. Wiem też, co dzisiaj mówi się o Ukrainie i Ukraińcach w wielu miejscach w Polsce. Rozumiem – choć nie akceptuję – medialne narracje antyukraińskie, to naprawdę sukces inteligentnej ruskiej propagandy.

A dlaczego stanąłem, stoję i będę stał po stronie Ukrainy? Z trzech powodów przynajmniej.

Pierwszy, bo jestem Polakiem, i wiem, że wolna i niepodległa Ukraina to nadzieja, że i Polska taką pozostanie.

Po drugie, bo jestem człowiekiem, a człowiek zawsze staje przy bitym, skrzywdzonym i napadniętym.

Po trzecie, wierzę w Ewangelię, miłość bliźniego – z polskiej perspektywy – bez miłości do Ukraińców, staje się pustym frazesem.

Pozostańcie przy Ukrainie.

Сьогодні переддень (канун) Дня Незалежності України, водночас минає вже два з половиною роки від початку війни, розв’язаної Росією. На фото – трохи похвастаюсь – я отримую нагороду «Залишайся з Україною», матеріально це шматок бомби (або гранати), вплавлений у скло.

Нагорода мені була не потрібна, бо я стояв, стою і буду стояти на боці України, але це був приємний жест з українського боку. Через два з половиною роки після початку війни я знаю, що це був і є правильний вибір. Я також знаю, що сьогодні говорять про Україну та українців у багатьох місцях Польщі. Я розумію – хоча і не приймаю – антиукраїнський наратив у засобах масової інформації, який насправді є успіхом розумної російської пропаганди.

І чому я стояв, стою і буду стояти на боці України? Щонайменше з трьох причин.

По-перше, тому що я поляк і знаю, що вільна і незалежна Україна – це надія на те, що такою залишиться і Польща.

По-друге, тому що я людина, а людина завжди стоїть на боці побитих, скривджених і атакованих.

По-третє, я вірю в Євангеліє, любов до ближнього – з польської точки зору – без любові до українців стає порожньою банальністю.

Залишайтеся з Україною.

Czwartek 22 sierpnia 2024

НАЙКРАЩИЙ ПРИТУЛОК

Четвер 22 серпня 2024 року

Nie będziemy mieli spokoju w najbliższym czasie, przychodzą i będą przychodzić złe wieści. Chciałbym, aby było inaczej, ale jest zbyt wiele wrzących miejsc, z których bucha nienawiść, chęć walki i wirus niszczenia.

Jest tylko jeden pewny schron, w którym znajdziemy pokój, pomimo rosnącego niepokoju. Tym schronem jest nasze serce. W chwili niebezpieczeństwa dobrze jest znać drogę do miejsca bezpiecznego, na przykład do najbliższej piwnicy. Ale myślę o schronieniu znacznie głębszym. Dlatego zachęcam, abyśmy odnaleźli drogę do głębi swojego serca. Tam mieszka Bóg, najpewniejsze nasze schronienie.

Миру найближчим часом не буде, погані новини приходять і будуть приходити. Хотілося б, щоб все було інакше, але занадто багато точок кипіння, з яких виривається ненависть, бажання воювати і вірус руйнування.

Є лише один надійний притулок, де ми знайдемо мир, незважаючи на зростаючі заворушення. Цей притулок – наше серце. У хвилину небезпеки добре знати дорогу до безпечного місця, наприклад, до найближчого підвалу. Але я думаю про притулок набагато глибше. Ось чому я закликаю нас знайти дорогу до глибини нашого серця. Там живе Бог, наш найбезпечніший притулок.

Środa 21 sierpnia 2024

ДОБРОГО РАНКУ, ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ

Середа 21 серпня 2024 року

Bywam od czasu do czasu w dużych firmach, czekam na prezesa, a kiedy już nadchodzi korytarzem, słyszę głośne pozdrowienia – „Dzień dobry panie prezesie!” A kilka razy byłem świadkiem, jak starsza sekretarka z uniżeniem otwierała drzwi przed młodym i sprężystym dyrektorem – „Ależ, proszę, proszę bardzo!” Aha, widziałem też jak w wiejskim sklepiku przepuszczano bez kolejki miejscowego księdza proboszcza.

Codziennie pozdrawiam kilka osób na osiedlu, nie znam ich nawet po imieniu, ale łączy nas ten sam chodnik, sklepy, kilka ładnych drzew w okolicy. Mamy nad sobą rozpięte to samo niebo, sprawiedliwie grzeje nas wspólne słońce i rzęsiste krople deszczu. Tak wiele nas łączy, że wystarcza, abyśmy się pozdrawiali i szanowali.

Szanowali! Każdy człowiek wart jest pozdrowienia i szacunku. Może pierwszą z nadchodzących zmian, po pandemii i wojnach, będzie fala wzajemnego szacunku, prostej serdeczności, oczywistego braterstwa.

Час від часу я буваю у великих компаніях, чекаючи на генерального директора, і коли він з’являється в коридорі, я чую гучне привітання: «Доброго ранку, пане генеральний директор!» І кілька разів я був свідком того, як літня секретарка смиренно відчиняла двері молодому і жвавому директору: «Але, будь ласка, проходьте!» А ще я бачив, як місцевого парафіяльного священика без черги пропускали до сільської крамниці.

Щодня я вітаюся з кількома людьми в маєтку, я навіть не знаю їх на ім’я, але ми ділимо ту саму тротуарну доріжку, магазини, кілька гарних дерев в окрузі. Над нами розкинулося те саме небо, нас справедливо зігріває спільне сонце і дрібні краплі дощу. У нас так багато спільного, що нам достатньо привітатися і поважати один одного.

Поважати! Кожна людина варта того, щоб її вітали і поважали. Можливо, першою з прийдешніх змін, після пандемій і воєн, буде хвиля взаємної поваги, простої сердечності, очевидного братерства.

Poniedziałek 19 sierpnia 2024

НОВЕ НАБЛИЖАЄТЬСЯ

Понеділок 19 серпня 2024 року

Bardzo szybko zmienia się świat i będzie zmieniał coraz szybciej. Przypomina mi to czasem sytuację z biegu lekkoatletycznego, gdzie na ostatniej prostej zawodnicy maksymalnie przyśpieszają. Nie jestem prorokiem i nie wiem czy zmiany doprowadzą do lepszego czy gorszego efektu.

Na pewno zbliża się Nowe. Zwykle, gdy spotykamy się z czymś Nowym, odczuwamy lęk i niepewność. Ale to, co Nowe przynosi też wspaniałe niespodzianki i radości. Ja ufam, że to nadchodzące Nowe będzie cudowne.

I taką nadzieją dzielę się z wami na początku nowego tygodnia.

Світ змінюється дуже швидко і продовжуватиме змінюватися все швидше і швидше. Іноді це нагадує мені ситуацію в легкоатлетичних перегонах, коли на фінішній прямій спортсмени прискорюються до максимуму. Я не пророк і не знаю, чи призведуть зміни до кращого чи гіршого результату.

Безумовно, прийде щось нове. Зазвичай, коли ми стикаємося з чимось Новим, ми відчуваємо страх і невпевненість. Але Нове також приносить чудові сюрпризи і радості. Я вірю, що це прийдешнє Нове буде чудовим.

І цією надією я ділюся з вами на початку нового тижня.

МИ МОЖЕМО ФАЛЬШИВИТИ, КОЛИ СПІВАЄМО

Kazanie na niedzielę 18 sierpnia 2024

Проповідь на неділю 18 серпня 2024 року

Mam dobrą wiadomość dla wszystkich, którzy fałszują śpiewając. Najpierw jednak o wierze.

Wierzę. Wierzę w życie wieczne. W komunię świętą. Przede wszystkim w Jezusa Chrystusa.

Dobrze, że to wszystko jest proste i nie wymaga jakichś cudów. Gdyby zbawieni byli tylko ci, którzy wejdą na Mount Everest, albo tylko tacy, którzy potrafią chodzić na rękach, albo tylko nie fałszujący melodii, byłoby to bardzo niesprawiedliwe i większość z nas byłaby bez szans.

Taka prosta wiara, o której dziś piszę, pozwala spokojnie żyć, cieszyć się ludźmi przy nas, siadać z apetytem do śniadania i obiadu, czytać książki na skwerze. I codziennie dziękować, że życie – choć zmienia się – to nie kończy.

Ewangelia

Я маю добру новину для всіх тих, хто фальсифікує спів. Але спочатку про віру.

Я вірю. Я вірю у вічне життя. У святе причастя. Передусім в Ісуса Христа.

Добре те, що все це просто і не потребує ніяких чудес. Якби спасалися тільки ті, хто піднімається на Еверест, або тільки ті, хто вміє ходити на руках, або тільки ті, хто не фальшивить мелодію, це було б дуже несправедливо, і більшість з нас не мали б жодного шансу.

Саме така проста віра, про яку я сьогодні пишу, дозволяє нам жити мирно, радіти людям, які нас оточують, з апетитом сідати за сніданок і обід, читати книги на площі. І щодня дякувати за те, що життя, хоч і змінюється, але не закінчується.

Євангеліє

Jezus powiedział do Żydów:

«Ja jestem chlebem żywym, który zstąpił z nieba. Jeśli ktoś spożywa ten chleb, będzie żył na wieki. Chlebem, który Ja dam, jest moje Ciało, wydane za życie świata».

Sprzeczali się więc między sobą Żydzi, mówiąc: «Jak On może nam dać swoje ciało do jedzenia?»

Rzekł do nich Jezus: «Zaprawdę, zaprawdę, powiadam wam: Jeżeli nie będziecie jedli Ciała Syna Człowieczego ani pili Krwi Jego, nie będziecie mieli życia w sobie. Kto spożywa moje Ciało i pije moją Krew, ma życie wieczne, a Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym.

Ciało moje jest prawdziwym pokarmem, a Krew moja jest prawdziwym napojem. Kto spożywa moje Ciało i Krew moją pije, trwa we Mnie, a Ja w nim.

Jak Mnie posłał żyjący Ojciec, a Ja żyję przez Ojca, tak i ten, kto Mnie spożywa, będzie żył przeze Mnie. To jest chleb, który z nieba zstąpił – nie jest on taki jak ten, który jedli wasi przodkowie, a poumierali. Kto spożywa ten chleb, będzie żył na wieki».