Wtorek 13 sierpnia 2024
А ЛЮДИ ЛЮБЛЯТЬ ЛЕЛЕК
Вівторок 13 серпня 2024 року
Ten bocian na zdjęciu ma przynajmniej podwójne obywatelstwo, sfotografowałem go tuż przy granicy polsko – białoruskiej, widziałem jak swobodnie (bez wizy!) przelatywał nad Bugiem na Białoruś. Z punktu widzenia bocianów ich ojczyzną jest wielka i żyzna przestrzeń od Rumunii, poprzez Ukrainę, Białoruś, Polskę aż po Estonię, wszędzie tam, gdzie pod dostatkiem jest myszy, kretów, dżdżownic i jaszczurek. To one właśnie wyznaczają im granice, plus ludzka życzliwość. Nie gniazdują na przykład w Turcji i Syrii, bo tam się je zabija i spożywa na obiad.
Być może to od bocianów uczyli się Polacy, emigrujący do Stanów Zjednoczonych (przypominam, że Chicago jest drugim po Warszawie największym polskim miastem), Kanady, Australii i do innych krajów. I być może to od bocianów uczą się ci wszyscy, którzy wybierają Polskę na miejsce bezpiecznego i dostatniego życia. I tak jak kochamy bociany przy naszych domach, kochajmy ludzi przybywających do naszych miast i wsi.
Цей лелека на фото має щонайменше подвійне громадянство, я сфотографував його прямо на польсько-білоруському кордоні, бачив, як він вільно (без візи!) летів над Бугом до Білорусі. З точки зору лелек, їхня батьківщина – це великий і родючий простір від Румунії, через Україну, Білорусь, Польщу до Естонії, всюди, де багато мишей, кротів, дощових черв’яків і ящірок. Саме вони встановлюють їхні кордони, плюс людська доброта. Вони не гніздяться, наприклад, у Туреччині та Сирії, бо там їх вбивають і з’їдають на обід.
Можливо, саме від лелек вчилися поляки, емігруючи до США (нагадаю, що Чикаго – друге за величиною польське місто після Варшави), Канади, Австралії та інших країн. І, можливо, саме у лелек вчаться всі ті, хто обирає Польщу як місце для безпечного і заможного життя. І так само, як ми любимо лелек над нашими домівками, давайте любити людей, які приїжджають до наших міст і сіл.
