Wtorek 23 kwietnia 2024
ЗАЛИШАЙМОСЯ В ЄВРОПІ
Вівторок 23 квітня 2024 року
Wojciech Sławnikowic, wzywany jako św. Wojciech, ma dziś święto patronalne w Polsce, jest także czczony w Czechach i na Węgrzech. Jego misja, choć naznaczona męczeństwem, rozpoczęła w zasadzie naszą przynależność do Europy. Europy, którą kształtowała i spajała Ewangelia. Ta przynależność do świata chrześcijańskiego i europejskiego trwała przez prawie 800 lat, aż do końca XVIII w., kiedy dostaliśmy się po raz pierwszy pod panowanie rosyjskie (pruskie i austriackie zabory były znacznie mniej dotkliwe niż moskiewskie). Potem znowu, po 1945 r., kontrolowani byliśmy przez Moskwę.
Zaniepokoiły mnie ostatnio wyniki sondażu (prowadzonego w całej Europie), z którego wynika, że spada poparcie dla przynależności Polski do Unii Europejskiej i wynosi jedynie 51%. Potem jest duża grupa, dla której Unia jest obojętna i 11% mniejszość przeciwna obecności Polski w UE.
Po 1945 r., a zwłaszcza jak Europa zaczęła się jednoczyć, m.in. w formule Unii, nasz kontynent żyje w pokoju i coraz większym dobrobycie. Trzeba pamiętać, że wcześniej Europa była źródłem wielu wojen, w tym dwóch najbardziej krwawych, czyli światowych.
Do Unii chcą się dołączyć Ukraińcy i Gruzini, a jeśliby mogliby mieć głos, to także Białorusini. Bo Europa żyje w pokoju, doświadcza wolności, przynosi szczęście wielu ludziom.
Unia Europejska ma wiele słabych stron, ale jest wspaniałym projektem, który łączy ludzi i narody, tworzy wspólnotę żyjącą przyjaźnie i bratersko.
I pytanie na koniec – jeśli nie Europa, dziś w wersji Unii – to co? Naprawdę nie chciałbym, abyśmy znowu dostali się pod wpływy Kremla. Należę, wy także, do świata, który jest wolny i pełen dobra, jesteśmy dziedzicami św. Wojciecha, on wprowadził nas do niego, do Europy.
Святий Адальберт Славникович, відомий як святий Адальберт, має сьогодні день пам’яті в Польщі, а також вшановується в Чехії та Угорщині. Його місія, хоч і позначена мученицькою смертю, по суті започаткувала нашу приналежність до Європи. Європі, яка була сформована і пов’язана Євангелієм. Ця приналежність до християнського та європейського світу тривала майже 800 років, аж до кінця 18 століття, коли ми вперше потрапили під владу Росії (прусський та австрійський поділи були набагато менш жорстокими, ніж московський). Потім, після 1945 року, ми знову опинилися під контролем Москви.
Я був стурбований нещодавнім опитуванням (проведеним по всій Європі), яке показало, що підтримка членства Польщі в Європейському Союзі падає і становить лише 51%. Крім того, є велика група, для якої Союз є байдужим, і меншість у 11%, яка виступає проти присутності Польщі в ЄС.
Після 1945 року, і особливо після того, як Європа почала об’єднуватися, зокрема у формі Союзу, наш континент жив у мирі та зростаючому процвітанні. Слід пам’ятати, що раніше Європа була джерелом багатьох воєн, у тому числі двох найкривавіших світових воєн.
Українці та грузини хочуть приєднатися до Союзу, і якби вони могли сказати своє слово, то могли б і білоруси. Бо Європа живе в мирі, відчуває свободу і приносить щастя багатьом людям.
Європейський Союз має багато слабких сторін, але це чудовий проект, який об’єднує людей і народи, створює спільноту, що живе в дружбі і братерстві.
І питання на завершення – якщо не Європа, сьогоднішня версія Союзу – то що? Я б дуже не хотів, щоб ми знову потрапили під вплив Кремля. Я належу, і ви також, до світу, який є вільним і сповненим добра, ми є спадкоємцями святого Адальберта, він привів нас до нього, до Європи.
