Itinerarium

Kazanie na niedzielę 28 lipca 2024

ДЕ ПАНУЄ ЛЮБОВ І ДОБРО

Проповідь на неділю 28 липня 2024

Ewangelia na dzisiaj mówi o wielkich tłumach nakarmionych przez Jezusa nad jeziorem Galilejskim.

W naszych czasach także wielkie tłumy są głodne, pomijam ludzi głodnych chleba i niedożywionych, to ciągle skandal dla naszej obżerającej się cywilizacji. Mam dziś na myśli tłumy spragnione sensu, prawdy, dobra, braterstwa i miłości. I takie tłumy wciąż się zbierają z nadzieją, że ich pragnienia zostaną zaspokojone. Oglądałem w piątkowy wieczór (niezbyt uważnie) inaugurację olimpiady w Paryżu, tam też przybył kilkusettysięczny tłum, nad Sekwaną, a jeszcze większy zasiadł przed telewizorami. I został nakarmiony tym co – zdaniem organizatorów – najlepszego ma Francja. Prawie cztery godziny trwała swoista Liturgia Wszystkiego i Niczego, z nachalną promocją dziwactwa i prawie wszelakiej formy seksu (poza heteroseksualnością i zoofilią), z tandetną muzyką (w finale ratowała sytuację Celine Dion) i pochwałą próżności. Nie przeszkadzałaby mi może nawet krytyka chrześcijaństwa, gdyby miała charakter merytoryczny, w Paryżu wysilono się jedynie na ordynarne wyszydzanie.

Ten sam Paryż pamiętam sprzed ponad ćwierć wieku, w tych samych miejscach, gdzie w piątek odbywała się swoista Liturgia Bezsensu, świętowały blisko trzy miliony młodych ludzi na JMJ, czyli Światowym Dniu Młodzieży z Janem Pawłem II. Doświadczyłem wtedy, razem z młodymi ludźmi z całego świata tego, co Francja ma naprawdę cudownego – wolność, równość, braterstwo. W piątek te wartości zastąpiła próżność, tandeta i bezsens.

Inauguracja olimpiady w Paryżu rozminęła się także – świadomie? – z tym, co dzieje się w naszym świecie. Trwa wojna w Ukrainie i na Bliskim Wschodzie a zmiany klimatyczne są druzgocące.

Na koniec, gromadźmy się tam, gdzie jesteśmy naprawdę jesteśmy siostrami i braćmi, gdzie najważniejsza jest miłość i dobro.

Ewangelia

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про великі натовпи людей, яких Ісус нагодував на Галилейському озері.

У наші дні великі натовпи також голодні, я не кажу про людей, які голодні на хліб і недоїдають, це все ще є скандалом для нашої цивілізації, яка об’їдається. Сьогодні я маю на увазі натовпи, спраглі сенсу, правди, добра, братерства і любові. І такі натовпи все ще збираються з надією, що їхні бажання будуть задоволені. Я дивився в п’ятницю ввечері (не дуже уважно) інавгурацію Олімпіади в Парижі, і туди, на Сену, прибув натовп у кілька сотень тисяч людей, а ще більший натовп сидів перед телевізорами. І його годували найкращим, що – за словами організаторів – може запропонувати Франція. Майже чотири години тривала своєрідна літургія всього і нічого, з настирливою пропагандою дивацтв і майже будь-яких форм сексу (окрім гетеросексуальності та зоофілії), з убогою музикою (у фіналі ситуацію врятувала Селін Діон) і вихвалянням марнославства. Я, можливо, навіть не заперечував би проти критики християнства, якби вона носила змістовний характер, але в Парижі звучало лише грубе знущання.

Я пам’ятаю той самий Париж понад чверть століття тому, в тих самих місцях, де в п’ятницю відбувалася своєрідна Літургія безглуздих, яку святкували майже три мільйони молодих людей під час ВДМ, або Всесвітній день молоді з Іваном Павлом ІІ. Я відчув тоді, разом з молодими людьми з усього світу, що Франція має те, що є справді чудовим – свободу, рівність, братерство. У п’ятницю ці цінності були замінені марнославством, сміттям і безглуздістю.

Інавгурація Олімпіади в Парижі також розійшлася – навмисно?- з тим, що відбувається в нашому світі.В Україні та на Близькому Сході йде війна, а кліматичні зміни є руйнівними.

Нарешті, давайте зберемося там, де ми справді є сестрами і братами, де любов і добро мають першочергове значення.

Євангеліє

Jezus udał się na drugi brzeg Jeziora Galilejskiego, czyli Tyberiadzkiego. Szedł za Nim wielki tłum, bo oglądano znaki, jakie czynił dla tych, którzy chorowali.

Jezus wszedł na wzgórze i usiadł tam ze swoimi uczniami. A zbliżało się święto żydowskie, Pascha.

Kiedy więc Jezus podniósł oczy i ujrzał, że liczne tłumy schodzą się do Niego, rzekł do Filipa: «Gdzie kupimy chleba, aby oni się najedli?» A mówił to, wystawiając go na próbę. Wiedział bowiem, co ma czynić.

Odpowiedział Mu Filip: «Za dwieście denarów nie wystarczy chleba, aby każdy z nich mógł choć trochę otrzymać».

Jeden z Jego uczniów, Andrzej, brat Szymona Piotra, rzekł do Niego: «Jest tu jeden chłopiec, który ma pięć chlebów jęczmiennych i dwie ryby, lecz cóż to jest dla tak wielu?»

Jezus zaś rzekł: «Każcie ludziom usiąść». A w miejscu tym było wiele trawy. Usiedli więc mężczyźni, a liczba ich dochodziła do pięciu tysięcy.

Jezus więc wziął chleby i odmówiwszy dziękczynienie, rozdał siedzącym; podobnie uczynił i z rybami, rozdając tyle, ile kto chciał. A gdy się nasycili, rzekł do uczniów: «Zbierzcie pozostałe ułomki, aby nic nie zginęło». Zebrali więc i ułomkami z pięciu chlebów jęczmiennych, pozostałymi po spożywających, napełnili dwanaście koszów.

A kiedy ludzie spostrzegli, jaki znak uczynił Jezus, mówili: «Ten prawdziwie jest prorokiem, który ma przyjść na świat». Gdy więc Jezus poznał, że mieli przyjść i porwać Go, aby Go obwołać królem, sam usunął się znów na górę.

(J 6,1 – 15)

Євангеліє

Piątek 26 lipca 2024

ЯК ЗНИКЛА ЗЕЛЕНА ГОРА, НАПРИКЛАД

П’ятниця 26 липня 2024 року

No to bach i zniknęła Zielona Góra, dla przykładu. A na Lubelszczyźnie, też dla przykładu, bach i nie ma Włodawy, nawet razem z Okuninką. Główny Urząd Statystyczny podał, że ludność Polski zmniejszyła się w ciągu ostatniego roku o 130 000, czyli o tę Zieloną Górę, w lubelskim o prawie 14 000, czyli o przykładową Włodawę. Lubelszczyzna jest najbardziej wyludniającym się regionem w Polsce.

Nie mogę się nadziwić różnym włodarzom Lubelszczyzny, wielu z nich znam i rozmawiam. Przeważająca większość inwestuje w drogi, chodniki, deptaki, budynki i inną infrastrukturę. Tak jest w całej Polsce, niesławnym przykładem jest oceanarium w Mszczonowie.

Nie wiem czy politycy czytają dane GUS, na pewno śledzą sondaże. A te pokazują, że inwestycja w kolejny odcinek drogi czy park wodny przymnażają wyborczych głosów.

Na krótszą metę dobrym rozwiązaniem jest przyjmowanie i integracja uchodźców, głównie tych z Ukrainy i Białorusi. W dłuższej perspektywie potrzebna jest ogromna praca nad pokonaniem mentalności przeciwnej życiu (antylife mentality). A w zasadzie chodzi o nawrócenie, głębokie odwrócenie od naskórkowej przyjemności płynących z rzeczy i zwrócenie ku radości życia.

Ну, Бах і Зелена гора зникли, наприклад

наприклад. А в Люблінському регіоні також, наприклад, Бах і немає Влодави, навіть

разом з Окунінкою. Центральне статистичне управління повідомило, що населення Польщі

зменшилося за останній рік на 130 000, тобто на цю Зелену Гору,

у Люблінському воєводстві майже на 14 000, тобто на прикладі Влодави. Люблінщина

це найбільш депопуляційний регіон у Польщі.

Не можу сказати, що мене дивують різні адміністратори Люблінського воєводства.

Люблінщини, багатьох з яких я знаю і з якими спілкуюся. Переважна більшість з них інвестує

в дороги, тротуари, набережні, будівлі та іншу інфраструктуру. Так відбувається по всій

Польщі, сумнозвісний приклад – океанаріум у Мщонові.

Я не знаю, чи читають політики дані ОГС, але вони, безумовно, стежать за опитуваннями.

вони, безумовно, стежать за опитуваннями. А вони показують, що інвестиції в чергову ділянку дороги чи аквапарк збільшують кількість голосів виборців.

або аквапарк збільшують кількість голосів виборців.

У короткостроковій перспективі хорошим рішенням є

прийняття та інтеграція біженців, переважно з України та Білорусі. W

довгостроковій перспективі потрібно багато працювати над подоланням антижиттєвої ментальності.

антижиттєвої ментальності. І в основному йдеться про навернення,

глибокий поворот від епідермальних задоволень речей до радості життя.

радості життя.

Czwartek 25 lipca 2024

ШОУ МАЄ ТРИВАТИ

Четвер 25 липня 2024

W piątek rozpocznie się olimpiada w Paryżu. Mam nadzieję, że rozpocznie się szczęśliwie i będzie przebiegać spokojnie. Jednak napięcie, które już panuje we Francji, kolejni wyłapani ewentualni zamachowcy, podejmowane środki bezpieczeństwa, podważają sens igrzysk.

Dlaczego? Bo w zasadzie najważniejsza walka wcale nie rozegra się na arenach olimpijskich, ale pomiędzy policją i służbami bezpieczeństwa a wrogami Zachodu. Niestety, już raz mieliśmy do czynienia z krwawym zamachem na olimpiadzie, w Monachium (1972), z rąk terrorystów arabskich zginęło wówczas kilkunastu izraelskich sportowców i trenerów.

Wrogowie Zachodu (a w nim jest i Polska) już robią wiele, a zrobią pewnie jeszcze więcej, aby popsuć igrzyska w Paryżu. Można ich prosto wyliczyć, choć intencje mają różne – Rosja ( jej sojusznicy), Chiny, część świata arabskiego. Dla Rosji ta olimpiada jest szczególnie bolesna, bo to już druga wielka impreza sportowa (po Euro 2024) bez jej oficjalnej reprezentacji (tak samo Białorusi). Udział Ukrainy bardzo boli Moskwę.

Starożytna idea walk sportowych, na czas których przerywano wojny, legła w gruzach. Dziś igrzyska są okazją do nasilenia agresji i wojny, oby nie otwartej i zbrojnej.

Organizatorzy olimpiady w Paryżu popełnili błąd decydując się na te igrzyska. Trzykrotnie olimpiady odwoływano, w 1916, 1940 i 1944 r., czyli w czasach ostatnich dwóch wojen światowych. Dzisiaj, kiedy toczy się trzecia wojna światowa, decydują pieniądze i adrenalina, dlatego show must go on.

У п’ятницю розпочнеться Олімпіада в Парижі.

Будемо сподіватися, що вона розпочнеться щасливо і пройде гладко.

Однак напруга, яка вже зараз панує у Франції, подальше затримання можливих убивць, заходи безпеки, що вживаються, підривають сенс Олімпіади.

можливих вбивць, заходи безпеки, що вживаються, підривають сенс Ігор.

Чому? Тому що насправді найважливіша боротьба

відбуватиметься зовсім не на олімпійських аренах, а між поліцією і службами безпеки та ворогами Заходу.

між поліцією і спецслужбами та ворогами Заходу. На жаль, нам вже довелося мати справу з

кривавим терактом на Олімпіаді в Мюнхені (1972 рік), де кілька десятків арабських терористів загинули від рук

Арабські терористи вбили більше десятка ізраїльських спортсменів і тренерів.

Вороги Заходу (до яких належить і Польща) вже роблять

багато, і, ймовірно, зроблять ще більше, щоб зіпсувати Ігри в Парижі. Їх можна

легко перерахувати, хоча їхні наміри різняться – Росія (її союзники), Китай

частина арабського світу. Для Росії ця Олімпіада особливо болюча, оскільки це

вже друга велика спортивна подія (після Євро-2024) без її офіційного

без її офіційного представництва (як і Білорусь). Участь України дуже боляче б’є по Москві.

Стародавня ідея спортивних баталій, заради яких переривалися війни, лежить в руїнах. Сьогодні Ігри – це можливість посилити агресію і війну, не кажучи вже про відкриту і збройну війну.

Організатори Олімпіади в Парижі припустилися помилки, вирішивши провести ці Ігри. Олімпіади скасовувалися тричі – у 1916, 1940 та 1944 роках, під час двох останніх світових воєн. Сьогодні, коли йде третя світова війна, гроші та адреналін є вирішальними факторами, тому шоу має продовжуватися.

Środa 24 lipca 2024

Я ЗАКОХАНИЙ У ЛЮДЕЙ

Середа 24 липня 2024 року

Co jakiś czas olśniewa mnie wdzięczność za ludzi, za tych, których już trochę znam i za tych, których dopiero poznaję. Nie mogę się nimi nacieszyć.

Tak, jestem zakochany w ludziach, codziennie dziękuję Bogu za nich. Nie wiem jak to się dzieje, że są obok mnie, ze mną i przy mnie. Jestem tym bardzo zadziwiony i zachwycony. Są największym Bożym darem. Dziękuję.

Час від часу мене засліплює вдячність до людей, тих, кого я вже трохи знаю, і тих, з ким тільки знайомлюся. Я не можу ними натішитися.

Так, я закохана в людей, я дякую Богові за них щодня. Я не знаю, як так стається, що вони поруч зі мною, зі мною і поруч зі мною. Мене це дуже дивує і захоплює. Вони є найбільшим Божим даром. Дякую вам.

Wtorek 23 lipca 2024

ПОВАЖАЙТЕ МАТЧІ ТА ОСОБЛИВО СІРНИКИ

Вівторок 23 липня 2024 року

Nie ukrywam, że od wielu lat, a już od początku wojny Rosji z Ukrainą jeszcze bardziej, stoję po stronie naszych wschodnich sąsiadów. Dzisiejszy wpis może wydać się bez znaczenia, bo dotyczy sirników, czyli zapałek.

Jestem codziennym użytkownikiem zapałek. I, niestety, mam do wyboru albo zapałki szwedzkie albo ukraińskie. Jakieś cztery lata temu padła ostatnia polska fabryka zapałek. Nie przekonuje mnie opinia, że produkcja zapałek jest nieopłacalna, bo skoro Szwedom się kalkuluje, to Polakom dlaczego nie?

Nie kupuję szwedzkich zapałek bo są prawie dziesięciokrotnie droższe od ukraińskich i znacznie od nich gorsze.

Kupuję ukraińskie z trzech powodów, raz, że są bardzo dobre, dwa, że tańsze. I po trzecie, że zarabia na nich Ukraina, Szwedom i tak dobrze się powodzi.

Z dość podobnego powodu nie tankuję paliwa na stacjach oznaczonych MOL (i zaprzyjaźnionych z nimi marek), bo takie zakup wzbogacałby pana Orbana, który życzy raczej najgorzej Ukrainie. Ponadto surowiec do tego paliwa płynie – w przypadku MOL – prosto z Rosji. Z każdego zatankowanego litra na MOL parę groszy wpada do kieszeni Putina.

Kupuję sirniki, mam nawet mały zapas tych zapałek – na zdjęciu. To na wszelki wypadek. Bo jakby zabrakło prądu i Internetu – co już jest prawie normą w Ukrainie – to zapałki są ratunkiem. W młodości nosiłem tytuł Mistrza Ogniska, potrafiłem jedną zapałką rozpalić ogień pod kociołkiem w dowolnym miejscu. Zbawienna umiejętność dla parzenia herbaty i każdej zupy, da się przetrwać.

Я не приховую, що вже багато років стою на боці наших східних сусідів, а з початком війни Росії з Україною – тим більше. Сьогоднішній пост може здатися неактуальним, оскільки він стосується сірників, або сірникових паличок.

Я є щоденним користувачем сірників. І, на жаль, маю вибір між шведськими та українськими сірниками. Близько чотирьох років тому померла остання польська сірникова фабрика. Мене не переконує думка, що виробництво сірників не є прибутковим, бо якщо це вигідно шведам, то чому не вигідно полякам?

Я не купую шведські сірники, тому що вони майже в десять разів дорожчі за українські і набагато гірші.

Я купую українські сірники з трьох причин: по-перше, тому що вони дуже хороші, по-друге, тому що вони дешевші. І третя – Україна заробляє на них гроші, у шведів і так все добре.

З досить схожої причини я не заправляюся на заправках з маркуванням MOL (і дружніх їм брендів), тому що така покупка збагатить пана Орбана, який бажає Україні найгіршого. Більше того, сировина для цього пального надходить – у випадку MOL – прямо з Росії. З кожного літра, заправленого на MOL, кілька копійок потрапляють до кишені Путіна.

Я купую сірники, у мене навіть є невеликий запас цих сірників – на фото. Про всяк випадок. Бо якщо раптом вимкнеться електрика чи інтернет – а це вже майже норма в Україні – сірники стануть паличкою-виручалочкою.В юності я мав звання майстра вогню, який міг розпалити вогонь під казаном у будь-якому місці одним сірником. Вміння заварювати чай і будь-який суп – це рятівна навичка, без неї можна вижити.

Poniedziałek 22 lipca 2024

КОНФІДЕНЦІЙНО НА ЦЬОМУ НАШОМУ ЧОВНІ

Понеділок 22 липня 2024 року

Najpierw pandemia, potem wojna w Ukrainie i na Bliskim Wschodzie, wreszcie teraz seria zdarzeń w USA. Co chwilę ta nasza łajba, na której wszyscy płyniemy, doznaje wstrząsów, jest coraz bardziej rozkołysana. Niepewny rejs, pełen gwałtownych zwrotów, rodzący lęki i poczucie zagubienia. I pozorna bezsilność, że nie możemy nic zrobić, jesteśmy tylko pasażerami na wielkiej światowej łajbie.

W tym wszystkim ważna jest fundamentalna rzecz – zaufanie. Najpierw zaufanie Panu Bogu – „Choćbym szedł ciemną doliną, zła się nie ulęknę, bo Ty jesteś ze mną” (Ps 23). Ale ufajmy też ludziom, zaufajmy im jeszcze raz. Wspólnoty zaufania są najlepszym źródłem nadziei i radości, naprawdę możemy je zbudować. Wreszcie zaufajmy sobie samym, bo mamy w sobie wielką moc, jeszcze pewnie nieodkrytą, ale taką, która niczym nieznany gejzer wytryska z głębokości naszych serc.

No, nie wiemy, co z tą naszą łajbą, ale jeśli zaufamy, Panu Bogu, ludziom, sobie samym, popłyniemy w najlepszym kierunku.

Спочатку пандемія, потім війна в Україні та на Близькому Сході, і, нарешті, низка подій у США. Час від часу наш човен, на якому ми всі пливемо, зазнає потрясінь, його все більше і більше розгойдує. Небезпечна подорож, сповнена крутих поворотів, що породжує страхи і відчуття втрати. І позірне безсилля, що ми нічого не можемо зробити, ми лише пасажири на великому світовому кораблі.

У всьому цьому важлива фундаментальна річ – довіра. По-перше, довіра до Господа Бога – «Коли я піду долиною темряви, то не буду боятися зла, бо Ти зі мною» (Пс 23). Але довіряймо також людям, довіряймо і ще раз довіряймо. Спільноти довіри є найкращим джерелом надії та радості, ми дійсно можемо їх будувати. Нарешті, довірмося самим собі, бо в нас є велика сила, можливо, ще не відкрита, але яка, як невідомий гейзер, вивергається з глибини наших сердець.

Що ж, ми не знаємо, що станеться з цим нашим човном, але якщо ми будемо довіряти – Богові, людям, самим собі – ми попливемо в найкращому напрямку.

Kazanie na niedzielę 21 lipca 2024

СВЯТО У ФРИТЮРНИЦІ ЧИ НА МЕТАЛУРГІЙНОМУ ЗАВОДІ

Проповідь на неділю 21 липня 2024 року

W uzupełnieniu wczorajszego futbolowego wpisu o Motorze Lublin, przypomniałem sobie jeszcze jedną zabawną historię. Otóż kiedy drugi raz Motor awansował do pierwszej ligi (1983), na jego drodze stanęła Resovia Rzeszów. Mecz wygrali lublinianie 4:0, a bramki strzelili – uwaga! – po dwie Car i Pop. Tak, Mirosław Car i Andrzej Pop. Możecie sobie tylko wyobrazić, co się działo na stadionie, środek stanu wojennego w Polsce, dywagacje czy Ruskie wejdą czy nie wejdą, a tu gole wbijają Car i Pop, brecha na trybunach była głośna.

Teraz do odpoczywania, o czym dziś w Ewangelii. Najpierw składam wyrazy ubolewania tym wszystkim, którzy w tym roku wybierają się na urlopy nad Morzem Śródziemnym. Tamtejsi mieszkańcy marzą jakby uciec w ciut chłodniejsze strony, ale my Polacy, dzielnie pojedziemy na ich plaże. W tym roku wygląda to tak, jakby ktoś chciał urlopować w smażalni albo w pobliżu huty.

Od czasu do czasu wspominam tu o naszych współczesnych bogach, z których dwaj najbardziej znani to Weekend i Urlop. W Polsce mamy jeszcze jedną uwielbianą formę hołdowania Długiego Weekendu, przypomnę czcicielom tegoż bóstwa, że przy odrobinie zachodu najbliższa Uroczystość DW nastąpi w sierpniu, wystarczy wziąć wolne w piątek 16 sierpnia i od środowego popołudnia 14 sierpnia urlopować przez dni cztery z hakiem.

Od dawna już urlop nie ma wiele wspólnego z odpoczynkiem, ten pierwszy to wielki biznes żerujący na wierze w sens ofert biur turystycznych. Jak ktoś uwierzy w zbawczą moc urlopu, to jedyny odpoczynek jaki ma zagwarantowany to ten wieczny.

Jeśli zaś chodzi o odpoczynek, to jedynym warunkiem, że odpoczniemy jest to, z Kim będziemy. Nie ma znaczenia gdzie i za ile. Ważne z Kim. Nawet jeśli tym Kimś jestem ja sam, bardzo polecam, bo zwykle nie mamy czasu dla siebie. Plus odrobinę fantazji, moja pozwala mi od czasu do czasu zasiąść za kierownicą traktora Ursus C-330, pojazd ma lat 52, sprawny, patrz zdjęcie.

Ewangelia

Apostołowie zebrali się u Jezusa i opowiedzieli Mu wszystko, co zdziałali i czego nauczali. A On rzekł do nich: «Pójdźcie wy sami osobno na pustkowie i wypocznijcie nieco». Tak wielu bowiem przychodziło i odchodziło, że nawet na posiłek nie mieli czasu.

Odpłynęli więc łodzią na pustkowie, osobno. Lecz widziano ich odpływających. Wielu zauważyło to i zbiegli się tam pieszo ze wszystkich miast, a nawet ich wyprzedzili.

Gdy Jezus wysiadł, ujrzał wielki tłum. Zlitował się nad nimi, byli bowiem jak owce niemające pasterza. I zaczął ich nauczać o wielu sprawach.

(Mk 6,30 – 34)

На додаток до вчорашнього футбольного посту про люблінський «Мотор», я згадав ще одну кумедну історію. Коли «Мотор» вдруге виходив до першого дивізіону (1983 рік), на його шляху стояла «Ресовія» з Жешува. Матч виграли люблінці з рахунком 4:0, а голи забили – зверніть увагу! – Кар і Поп, по два. Так, Мирослав Кар і Анджей Поп. Можна тільки уявити, що творилося на стадіоні, розпал воєнного стану в Польщі, розмови про те, чи увійдуть росіяни, чи ні, а тут голи забили Кар і Поп, гучні вигуки на трибунах.

Тепер про відпочинок, про який сьогодні в Євангелії. По-перше, мої співчуття всім тим, хто цього року збирається у відпустку на Середземне море. Люди там мріють втекти до чогось трохи прохолоднішого, а ми, поляки, сміливо поїдемо на їхні пляжі. Цього року виглядає так, ніби хтось хоче провести відпустку у фритюрниці або біля сталеливарного заводу.

Час від часу я згадую тут наших сучасних богів, двома найвідомішими з яких є Вихідний і Свято. У Польщі ми маємо ще одну прославлену форму вшанування Довгих Вихідних, нагадаю шанувальникам цього божества, що з невеликою часткою наполегливості наступне святкування DW відбудеться в серпні, все, що вам потрібно зробити, це взяти вихідний у п’ятницю 16 серпня, а від середи 14 серпня після обіду – чотири дні з гаком відпочинку.

Вже давно свята мають мало спільного з відпочинком, адже перший – це великий бізнес, який наживається на вірі людей у те, що пропонують туристичні офіси. Якщо ви вірите в рятівну силу відпустки, то єдиний відпочинок, який вам гарантований, – це вічний відпочинок.

Коли йдеться про відпочинок, єдиною умовою відпочинку є те, з ким ми відпочиваємо. Неважливо, де і за скільки. Важливо – з Ким. Навіть якщо цей Хтось – я сам, я дуже рекомендую це зробити, тому що зазвичай у нас не вистачає часу на себе. Плюс трохи фантазії, моя дозволяє мені час від часу сідати за кермо трактора Ursus C-330, машині 52 роки, в робочому стані, див. фото.

Євангеліє

Sobota 20 lipca 2024

УКРАЇНА LM ПРИЇХАЛА ДО ЛЮБЛІНА

Субота 20 липня 2024

Gdyby jeszcze kilka miesięcy wcześniej ktoś powiedziałby, że w Lublinie będzie można obejrzeć na żywo mecze Ligi Mistrzów UEFA, czyli najbardziej prestiżowych rozgrywek piłkarskich na świecie, odesłałbym go badania psychologiczne. A jednak to prawda, fakt ów ziści się w najbliższy wtorek.

Ale po kolei, jutro, w niedzielę, wydarzy się wielkie święto dla piłkarskiego Lublina. Po 32 latach Motor Lublin znowu rozegra mecz w ekstraklasie, będzie to starcie z Rakowem Częstochowa. Nota bene, kiedy pierwszy raz Motor wchodził na najwyższy poziom rozgrywek, a było to w maju 1980 r., to wyeliminował w barażach tenże Raków (chyba 1:0). Lubelskiemu klubowi oczywiście kibicuję, tym bardziej, że  – już się chwaliłem czy nie? – przez kilka miesięcy miałem przywilej być kapelanem drużyny, wtedy niestety sukcesów nie odnosiła.

To będzie w niedzielny wieczór, ale co z Ligą Mistrzów? Przecież Motor nie zagra od razu na tym poziomie. Otóż Ligę Mistrzów do Lublina sprowadza Ukraina! Dynamo Kijów, które gra w eliminacjach do grupowej fazy LM, nie może rozgrywać swoich meczów w Ukrainie z powodu wojny. Władze klubu wybrały stadion w Lublinie na mecze i we wtorek Dynamo zagra z Partizanem Belgrad (Serbia), o 20:00, bilety jeszcze są. Zapewne domyślacie się komu będę kibicował. Najbardziej cieszy mnie, że obecnie przy klubie działa Akademia Piłkarska dla dzieci i młodzieży, może wyrośnie tutaj nowy Boniek czy Lubański, a choćby Lewandowski – patrz zdjęcie.

Swoją drogą, po meczach w mistrzostwach Europy, w których nasi kopacze kompletnie się skompromitowali, mam  wielki szacunek dla piłkarzy z Ukrainy i Gruzji, ambitni chłopcy, naprawdę walczyli, Polacy tylko kopali.

Choć piłka nożna do zbawienia raczej nie jest konieczna, to powiem – Naprzód Motor, Naprzód Ukraina!

Якби ще кілька місяців тому хтось сказав, що в Любліні можна буде дивитися наживо матчі Ліги чемпіонів УЄФА, найпрестижнішого футбольного змагання у світі, я б відправив його на психологічну експертизу. І все ж таки це правда, цей факт стане реальністю вже найближчого вівторка.

Але про все по порядку, завтра, в неділю, відбудеться велике свято для футбольного Любліна. Через 32 роки «Мотор Люблін» знову зіграє матч у вищій лізі, це буде протистояння з «Раковом Ченстохова». Це буде протистояння з «Раковом» з Ченстохови. До речі, коли «Мотор» вперше вийшов у вищу лігу, а це було в травні 1980 року, вони здолали «Раков» у плей-офф (1:0, здається). Я, звичайно, вболіваю за люблінський клуб, тим більше, що – я вже хвалився чи ні? – кілька місяців я мав честь бути капеланом команди, тоді, на жаль, це не було успішним.

Це буде в неділю ввечері, а як щодо Ліги чемпіонів? Адже «Мотор» не одразу почне грати на такому рівні. Ну, Лігу чемпіонів до Любліна привозить Україна! Київське «Динамо», яке грає в кваліфікації групового етапу ЛЧ, не може проводити свої матчі в Україні через війну. Керівництво клубу обрало для проведення матчів стадіон у Любліні, і у вівторок «Динамо» зіграє з белградським «Партизаном» (Сербія), о 20:00, квитки ще є в наявності.

Ви, напевно, здогадуєтеся, за кого я буду вболівати. Найбільше я радий, що при клубі тепер є дитячо-юнацька футбольна академія, можливо, тут виросте новий Бонек чи Любанський або навіть Левандовський – див. фото.

До речі, після матчів на чемпіонаті Європи, в яких наші кікери були повністю дискредитовані, я з великою повагою ставлюся до гравців з України та Грузії, амбітні хлопці, вони дійсно боролися, поляки тільки били ногами.

Хоча футбол навряд чи потрібен для порятунку, скажу – Вперед Мотор, Вперед Україна!

Piątek 19 lipca 2024

ПАМ’ЯТЬ І МОЛИТВА

П’ятниця 19 липня 2024 року

Czasem odbieram jakąś wiadomość czy pozdrowienia z dalekiej Ugandy albo z północnych Chin albo z Kaukazu. To uświadamia mi, że jestem częścią Wielkiej Rodziny, rozsianej po całym świecie, że daleko ode mnie żyją moje siostry i bracia.

Cieszy mnie ta Rodzina. Cieszy mnie to, że mogłem jakoś wielu z nich pomóc, martwi, że nie wszystkim. Każdego jednak ogarniam pamięcią i modlitwą. To mogę zrobić. Pamięć i modlitwa, czasem mogę tylko tyle. I może to wystarczy.

Іноді я отримую повідомлення або

привітання з далекої Уганди, з північного Китаю чи Кавказу. Це допомагає мені усвідомити

що я є частиною великої родини, розкиданої по всьому світу, що далеко

далеко від мене живуть мої сестри і брати.

Я радію цій Родині. Я щаслива, що

багатьом з них я змогла якось допомогти, мене турбує, що не всім. Але я обіймаю кожного з них.

Обіймаю їх своєю пам’яттю і своїми молитвами. Це я можу зробити. Пам’ять і молитва, іноді це все, що я можу.

це все, що я можу. І, можливо, цього достатньо

Czwartek 18 lipca 2024

ПОВОДЬСЯ ДОБРЕ

Четвер 18 липня 2024 року

Jest mi smutno, że muszę umierać. Powiedzcie mojej babci, że zachowałam się jak trzeba – to ostanie słowa przed śmiercią, jakie wypowiedziała 17-letnia Inka, Danuta Siedzikówna. Zaraz potem została zamordowana w Gdańsku przez komunistycznych oprawców.

Jej słowa, postawę, przywołuje się często w kontekście zapomnianej cnoty męstwa, jednej z czterech cnót głównych, znanych w chrześcijaństwie od dawna. Zacytuję co na ten temat mówi Katechizm:

Męstwo jest cnotą moralną, która zapewnia wytrwałość w trudnościach i stałość w dążeniu do dobra. Umacnia decyzję opierania się pokusom i przezwyciężania przeszkód w życiu moralnym. Cnota męstwa uzdalnia do przezwyciężania strachu, nawet strachu przed śmiercią, do stawienia czoła próbom i prześladowaniom.

Tyle fragment z Katechizmu. Ale dobrym streszczeniem istoty męstwa są słowa młodej gdańszczanki – Zachowałam się jak trzeba. To kosztuje, bo zwykle mężne postawy traktowane są jak naiwne, nieopłacalne i ryzykowne.

Daleko mi do postawy Inki. Niedawno jeden z moich znajomych poprosił mnie o poświadczenie nieprawdy. Odmówiłem. On zdziwił się i zaproponował jakąś rekompensatę finansową. Kiedy znowu odmówiłem, zarzucił mi, że jestem dziwny i niedzisiejszy, że przecież to tylko nieszkodliwe kłamstwo.

Na razie, od kilku tygodni, nie odzywa się do mnie. To takie moje małe – Zachowałem się jak trzeba. Dziwne i niedzisiejsze, ale jak trzeba.

Wizerunek Inki za Internetem.

Мені сумно, що я маю померти. Скажіть моїй бабусі, що я поводилася, як слід, – це були останні слова перед смертю 17-річної Інки, Данути Сєдзікувни. Незабаром після цього вона була вбита в Гданську комуністичними гнобителями.

Її слова, її позицію часто цитують у контексті забутої чесноти стійкості, однієї з чотирьох кардинальних чеснот, давно відомих у християнстві. Дозвольте мені процитувати, що говорить Катехизм на цю тему:

«Сила духу – це моральна чеснота, яка забезпечує стійкість у труднощах і постійність у прагненні до добра. Вона зміцнює рішення протистояти спокусам і долати перешкоди в моральному житті. Чеснота стійкості дає можливість долати страх, навіть страх смерті, зустрічати випробування і переслідування.

Ось такий уривок з Катехизму. Але гарний підсумок суті сили духу дають слова молодої жінки з Гданська – я поводилася так, як повинна була поводитися. Це дорогого коштує, бо зазвичай хоробра поведінка трактується як наївна, невигідна і ризикована.

Я далека від позиції Інки. Нещодавно один з моїх друзів попросив мене дати неправдиві свідчення. Я відмовився. Він здивувався і запропонував грошову компенсацію. Коли я знову відмовився, він звинуватив мене в тому, що я дивний і недобрий, що, зрештою, це була просто невинна брехня.

Наразі я нічого не чула від нього вже кілька тижнів. Це так по-моєму – я поводилася так, як і повинна була. Дивно і недоброзичливо, але так, як треба.