Itinerarium

Wtorek 8 października 2024

ВИКОРИСТОВУЙТЕ ОСТАННІЙ ШАНС І НАВІТЬ НАСТУПНИЙ

Вівторок 8 жовтня 2024 року

To był piątek, tuż przed długim weekendem, godzina za piętnaście szesnasta. Zaprzyjaźniona Czeczenka z płaczem prosiła mnie, abym jakoś pomógł jej synowi. Na granicy  Białorusi z Polską, znajdowała się jej przyszła synowa, ale był covid i nikogo z tamtej strony do naszej nie wpuszczano. Dziewczynie skończyły się pieniądze i groził jej powrót do Czeczeni.

Tłumaczyłem Czeczence, że w Polsce w przeddzień długiego weekendu nic się nie da zrobić. Kobieta jednak nalegała, z przekonaniem, że musi się udać. I to chyba mnie natchnęło. Dzwoniłem po wszystkich możliwych numerach placówki granicznej, głucho. Zauważyłem jednak, że w numeracji jest dziwna sekwencja. Numery kończyły się na 000, 002 i 003. Z jakiegoś powodu brakowało w spisie 001. Wykręciłem ten właśnie, była szesnasta zero pięć, a w słuchawce rozległ się głos samego komendanta oddziału. Zapytał skąd wziąłem do niego numer, zgodnie z prawdą odrzekłem, że od Ducha Świętego. Skomentował ciszą, ale zapytał o co chodzi.

A dalej? Jak w bajce, młodzi są szczęśliwym małżeństwem, z dwójką uroczych dzieci. Trzeba wykorzystywać ostatnią szansę, a nawet jeszcze jedną.

Була п’ятниця, перед довгими вихідними, п’ятнадцята-шістнадцята година. Подруга, чеченка, плакала і просила мене якось допомогти її синові. На кордоні між Білоруссю і Польщею стояла її майбутня невістка, але там був ковід і нікого з того боку не пускали на наш. У дівчини закінчилися гроші, і їй загрожувало повернення в Чечню.

Я пояснив чеченці, що напередодні довгих вихідних у Польщі нічого не можна зробити. Однак жінка наполягала на своєму, з переконанням, що вона мусить їхати. І це, здається, надихнуло мене. Я зателефонував на всі можливі номери прикордонної застави, але в глухий кут. Однак я помітив, що в нумерації була дивна послідовність. Номери закінчувалися на 000, 002 і 003, а 001 чомусь був відсутній у списку. Я набрав його, це був номер шістнадцять нуль п’ять, і в трубці пролунав голос самого коменданта відділення. Він запитав, звідки я взяв цей номер, на що я чесно відповів, що це від Святого Духа. Він прокоментував мовчки, але запитав, про що йдеться.

І що далі? Як у казці, молода пара щасливо одружена, у них двоє чудових дітей. Треба скористатися останнім шансом, і навіть ще одним шансом.

Poniedziałek 7 października 2024

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ З ВАШИМИ ПАЛЬТО

Понеділок 7 жовтня 2024

Czy różaniec może kogoś nawrócić? Oczywiście, żarliwa modlitwa różańcowa za kogoś, może go skłonić do zmiany życia. Znam jednak taką historię, że pewnego pana nawrócił różaniec, drewniany przedmiot.

Pan Ryszard wrócił do domu z konferencji w Puławach, odbywającej się w znanym Instytucie Uprawy, Nawożenia i Gleboznawstwa. W progu żona wykrzyknęła:

– Rysiu, komuś ty płaszcz zabrał?

– A to nie mój?

Małżonka roześmiała się i wzięła okrycie, po czym zaraz w jednej z kieszeni znalazła różaniec. Akurat tego na pewno nie spodziewała się. Mąż był zdeklarowanym agnostykiem, unikał Kościoła i religii. Mąż był także zdziwiony i głośno oświadczył:

– Wiesz, trzydzieści lat nie byłem u spowiedzi , może już czas, by o tym pomyśleć …

W tym samym czasie arcybiskup Józef Życiński, również uczestniczący  w tej samej konferencji, podszedł do szatni i odkrył, że nie ma tam jego płaszcza, jest inny. nieco podobny. Z filozoficznym spokojem zrezygnował z okrycia, a kierowcy rzucił tylko:

– Szkoda różańca …

Następnego dnia pan Ryszard z żoną odwieźli płaszcz arcybiskupi (z różańcem) do Puław i dowiedzieli się czyją faktycznie był własnością. Ryszard napisał też liścik z przeprosinami. A po miesiącu wysłał już do arcybiskupa list z podziękowaniem, był już po spowiedzi, pierwszej od ponad trzydziestu lat.

Dziś jest dzień Matki Bożej Różańcowej.

Чи може вервиця навернути когось? Звичайно, ревна молитва на вервиці за когось може змусити його змінити своє життя. Однак я знаю історію, коли один чоловік навернувся завдяки вервиці, дерев’яному предмету.

Пан Ришард повернувся додому з конференції в Пулавах, яка проходила у відомому Інституті землеробства, удобрення та ґрунтознавства. На порозі його дружина вигукнула:

– Рисю, у кого ти взяв пальто?

– Хіба це не моє?

Дружина розсміялася і взяла пальто, а в одній з кишень знайшла вервицю. Це було зовсім не те, чого вона очікувала. Чоловік був задекларованим агностиком, уникав церкви і релігії. Чоловік теж здивувався і голосно заявив

– Знаєш, тридцять років я не був на сповіді, може, пора про це подумати ….

В цей час архиєпископ Юзеф Жицінський, який також був присутній на тій же конференції, підійшов до гардеробу і виявив, що його пальто не там, воно було інше, але дещо схоже. З філософським спокоєм він відмовився від плаща і лише кинув його водієві:

– Шкода вервиці…

Наступного дня пан Ришард з дружиною забрали архиєпископський плащ (з вервицею) назад до Пулавів і з’ясували, чия це насправді власність. Ришард також написав листа з вибаченнями. А через місяць він уже надіслав архієпископу листа з подякою, бо був після сповіді, першої за понад тридцять років.

Сьогодні день Матері Божої на вервиці.

Kazanie na niedzielę 6 października 2024

ЗНАВЕЦЬ ЛЮДСЬКИХ ДРАМ

Проповідь на неділю 6 жовтня 2024

Na pewno wiele osób rozwiedzionych, żyjących w nowych związkach, słucha słów dzisiejszej Ewangelii z poczuciem oskarżenia lub smutku. Jednak na ludzkich dramatach najlepiej zna się Pan Bóg. Pan Bóg pełen miłosierdzia.

Напевно, багато розлучених людей, які живуть у нових стосунках, слухають слова сьогоднішнього Євангелія з почуттям докору чи смутку. Однак Господь Бог найкраще знає людські драми. Господь Бог, сповнений милосердя.

Ewangelia

Faryzeusze przystąpili do Jezusa, a chcąc Go wystawić na próbę, pytali Go, czy wolno mężowi oddalić żonę.

Odpowiadając, zapytał ich: «Co wam przykazał Mojżesz?»

Oni rzekli: «Mojżesz pozwolił napisać list rozwodowy i oddalić».

Wówczas Jezus rzekł do nich: «Przez wzgląd na zatwardziałość serc waszych napisał wam to przykazanie. Lecz na początku stworzenia Bóg stworzył ich jako mężczyznę i kobietę: dlatego opuści człowiek ojca swego i matkę i złączy się ze swoją żoną, i będą oboje jednym ciałem. A tak już nie są dwojgiem, lecz jednym ciałem. Co więc Bóg złączył, tego niech człowiek nie rozdziela».

W domu uczniowie raz jeszcze pytali Go o to. Powiedział im: «Kto oddala swoją żonę, a bierze inną, popełnia względem niej cudzołóstwo. I jeśli żona opuści swego męża, a wyjdzie za innego, popełnia cudzołóstwo».

Sobota 5 października 2024

Молитва Милосердя Якщо коротко

Субота 5 жовтня 2024 року

Mam dużo trudnych sytuacji, związanych z moimi słabościami. Jeszcze częściej staję bezradny wobec dramatów, z jakimi przychodzą do mnie ludzie, muszę szybko podejmować decyzje. Ktoś oczekuje natychmiastowego wsparcia, jest zrozpaczony, życie mu się rozpadło.

Sięgam wtedy po własny wynalazek, który nazywam „Koronką w skrócie”. Nie ma czasu, aby odmówić całą Koronkę, recytuję zatem w myślach trzykrotnie „Jezu, ufam Tobie!” O to zresztą chodzi w tej „polskiej” modlitwie. I zwykle po tych krótkich westchnieniach przychodzi dobre światło, co powiedzieć lub zrobić. Przychodzi jakiś pomysł, proste i skuteczne rozwiązanie. W serce wstępuje nadzieja i siła.

Dzielę się z wami tym wynalazkiem w dniu św. Faustyny Kowalskiej, od której „Jezu fam Tobie”, zagościło w naszym świecie.

У мене буває багато складних ситуацій, пов’язаних з моїми слабкостями. Ще частіше я опиняюся безпорадною перед обличчям драм, з якими до мене приходять люди, доводиться швидко приймати рішення. Хтось очікує негайної підтримки, він розгублений, його життя розвалилося.

Тоді я тягнуся до власного винаходу, який називаю «Молитва в двох словах». Немає часу читати цілу молитву, тому я тричі промовляю подумки: «Ісусе, уповаю на Тебе!». Це, до речі, і є та сама «польська» молитва. І зазвичай після цих коротких зітхань приходить осяяння, що сказати чи зробити. Приходить ідея, просте і ефективне рішення. Надія і сила входять в серце.

Ділюся з вами цим винаходом у день святої Фаустини Ковальської, від якої «Ісус прославив тебе» увійшло в наш світ.

Św. Franciszka piątek 4 października 2024

ШАНУЙМО ЗЛОЧИНЦІВ

Святий Франциск П’ятниця 4 жовтня 2024 року

Z kolcami było u św. Franciszka dwojako. Najpierw święty, miotany pożądliwościami ciała, rzucił się w rabatę z różami, z ostrymi kolcami. Ugasił w ten sposób namiętność, ale róże – za karę – straciły na zawsze kolce. W Asyżu do dziś można te bezbronne róże podziwiać.
Innym razem podczas wędrówki wbił się świętemu w nogę kolec (nie wiem czy też od róży). I święty zaczął nieco utyskiwać. Któryś z braci towarzyszących Franciszkowi zaproponował, że wyjmie cierń. Biedaczyna z Asyżu nie pozwolił jednak na to, bo być może cały sens istnienia owego kolca polegał na tym, żeby się wbić w ludzką nogę.
Pewnie każdy z was, tak jak i ja, ma swoich krytyków, czepialskich, zawziętych złośliwców i uszczypliwych komentatorów. Ot, takie kolce w nodze. Chcielibyście się ich pozbyć? Nie, nie wolno ludzi pozbawiać sensu życia!

З терням у святого Франциска було двояке відношення. По-перше, святий, гнаний пожаданнями плоті, кинувся на ліжко з трояндами з гострими шипами. Так він вгамував свою пристрасть, але троянди – як покарання – назавжди втратили свої шипи. В Ассізі цими беззахисними трояндами можна милуватися і сьогодні.

Іншим разом колючка (не знаю, чи теж з троянди) застрягла в нозі святого, коли він мандрував. І святий почав трохи скаржитися. Один з братів, що супроводжували Франциска, запропонував витягти колючку. Однак бідолаха з Ассізі не дозволив, бо, мабуть, весь сенс цієї колючки був у тому, щоб застрягти в людській нозі.

Напевно, у кожного з вас, як і у мене, є свої критики, свої чіпляння, своя люта злоба і свої кусючі коментатори. Такі собі колючки в нозі. Чи хотіли б ви їх позбутися? Ні, не можна позбавляти людей сенсу життя!

Czwartek 3 października 2024

НЕЗМІННІ ТА ВАЖЛИВІ

Четвер 3 жовтня 2024 року

Ilekroć jestem nad morzem i spoglądam w bezkresną dal, czuję, że są rzeczy niezmienne i ważne. Morze delikatnie głaszczące falochron, niosące zwykle ciszę. Tak było sto lat temu, jest dzisiaj i pozostanie.

Powtarzam wtedy za św. Pawłem, że trwają wiara, nadzieja i miłość. Tak było, jest teraz i pozostanie.

Коли я стою на березі моря і дивлюся в безмежну далечінь, то відчуваю, що є речі незмінні і важливі. Море ніжно гладить хвилеріз, що зазвичай несе тишу. Так було сто років тому, так є сьогодні і так залишиться.

Тоді я повторюю за апостолом Павлом, що віра, надія і любов все перемагають. Так було, так є і так буде.

Środa 2 października 2024

ЩО РОБИТИ В УМОВАХ НОВОЇ ВІЙНИ

Середа 2 жовтня 2024 року

Wojna wraca w nowej odsłonie, tym razem w Libanie. To bardzo zły znak, potwierdzający odchodzenie od dyplomacji i negocjacji do użycia siły. Nie mamy się co pocieszać, że ta nowa wojna jest daleko od nas. Świat wszedł na drogę wojny, a tego typu pożar potrafi się szybko rozprzestrzeniać.

Pytanie, czy możemy coś zrobić? Na pewno módlmy się o pokój, całym sercem. Wierzę też, że ogromne znaczenie ma mnożenie dobra, wyciszanie konfliktów w swoich środowiskach, ofiarowanie przebaczenia. To nie załagodzi krwawych skutków wojen w Ukrainie i Libanie, ale sprzyja tworzeniu atmosfery pokoju. W ten sposób bierzemy odpowiedzialność za stan naszego świata.

Війна повертається в новій іпостасі, цього разу в Лівані. Це дуже поганий знак, який підтверджує перехід від дипломатії та переговорів до застосування сили. Нам нема чого тішити себе тим, що ця нова війна далеко від нас. Світ вступив на шлях війни, і така пожежа може швидко поширитися.

Питання в тому, чи можемо ми щось зробити? Безумовно, молімося за мир, від щирого серця. Я також вважаю, що дуже важливо примножувати добро, заспокоювати конфлікти у своїх громадах, прощати. Це не полегшить кривавих наслідків воєн в Україні та Лівані, але сприятиме створенню атмосфери миру. Таким чином ми беремо на себе відповідальність за стан нашого світу.

Wtorek 1 października 2024

ТАК БАГАТО ВЕРВИЦІ В ЖИТТІ

Вівторок 1 жовтня 2024 року

Październik to różaniec. Mam w nim swoje ulubione tajemnice, z czasem coraz więcej odnajduję ich w życiu. Z tajemnic radosnych (poniedziałkowe i sobotnie), najbliższa mi jest druga, nawiedzenie, spotkanie dwóch kobiet. Spotkanie, które owocuje odkryciem samego Pana Boga. I tak się trzeba z ludźmi spotykać, żeby było nam bliżej do Boga.

Z tajemnic światła (czwartkowe), zachwyca mnie ta trzecia, głoszenie Królestwa Bożego. To trzyletnia droga Pana Jezusa, od wsi do wsi, od miasteczka do miasteczka. Szlak miłości. Można się włóczyć i bez sensu wlec po świecie, a można nieść miłość.

W chwalebnych (środa, niedziela) trzecia, Zesłanie Ducha Świętego, silny powiew w myślach, porzucenie lęku i początek Wielkiej Wspólnoty Wierzących.

Mam też bolesne (wtorek i piątek), jedna z nich jest na zdjęciach. To ul. braci Michnowskich, we Lwowie. W czasie ostatniej wizyty czułem potrzebę, aby stanąć w tym miejscu, tam zginęły trzy młode lwowianki, Jaryna, Daria, Emilia oraz ich mama Eugenia. To było miesiąc temu, zabiła je rosyjska rakieta. To było morderstwo, w pobliżu nie ma żadnych obiektów wojskowych. Niewinna śmierć, tak jak ta, którą rozważam w piątej bolesnej, śmierć Chrystusa.

Tak dużo różańca w życiu.

Жовтень – це вервиця. У ньому є мої улюблені таємниці, і з часом я знаходжу все більше і більше їх у своєму житті. З радісних таємниць (понеділок і субота) мені найближча друга – Візитація, зустріч двох жінок. Зустріч, яка призводить до відкриття самого Господа Бога. І саме так ми повинні зустрічатися з людьми, щоб бути ближчими до Бога.

З таїнств світла (щочетверга) мене захоплює третє – проголошення Царства Божого. Це трирічна подорож Господа Ісуса, від села до села, від міста до міста. Шлях любові. Можна блукати і безглуздо волочитися по світу, а можна нести любов.

У славну (середу, неділю) третю, П’ятидесятницю, сильний вітерець у душі, відмова від страху і початок Великої Спільноти Віруючих.

У мене також є болючі (вівторок і п’ятниця), одна з них на фото. Це вулиця Братів Міхновських у Львові. Під час нещодавнього візиту я відчув потребу постояти на цьому місці, там загинули три молоді львів’янки: Ярина, Дарина, Емілія та їхня мама Євгенія. Це було місяць тому, вони були вбиті російською ракетою. Це було вбивство, поруч немає жодних військових об’єктів. Невинна смерть, як і та, про яку я роздумую в п’ятій скорботі, смерть Христа.

Так багато вервиці в житті.

Poniedziałek 30 września 2024

БУТИ РАЗОМ

Понеділок 30 вересня 2024 року

Przed zimą łosie, żyjący zwykle samotnie lub w parach, zbierają się w większe stada. Kiedy kładą się do snu (we dnie, oczywiście, bo nocami żerują), w samym środku koła, tam gdzie jest najcieplej, znajdują się ciężarne klępy. Taka prosta, naturalna solidarność.

Niepewne, trudne czasy przed nami.  Trzeba trzymać się razem.

Перед зимою лосі, які зазвичай живуть поодинці або парами, збираються у великі стада. Коли вони лягають спати (вдень, звісно, бо вночі годуються), в середині кола, де найтепліше, розташовуються вагітні пташенята. Така проста, природна солідарність.

Попереду непевні, важкі часи.  Важливо триматися разом.

Kazanie na niedzielę 29 września 2024

ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКИХ МИ ПРИЙМАЄМО

Проповідь на неділю 29 вересня 2024 року

Wchodziłem niedawno do ważnego ministerstwa, z plecakiem i w bardzo zwykłej kurtce. Mój wygląd wzbudził podejrzenie w ochronie, dwa razy pytano mnie do kogo idę, czułem się mocno obserwowany. Z niechęcią w końcu jeden z ochroniarzy na polecenie z sekretariatu zaprowadził mnie do właściwych drzwi.

Przytaczam tę historię, bo brak szacunku i gesty odrzucania stały się dziś normą. Bardzo odczuwają to osoby bezdomne, często znieważane w sklepach, na dworcach, a nawet w bankach (w których nota bene odbierają swoje skromne zasiłki).

Dzisiejsza Ewangelia jest apelem o szacunek dla innych, tych, którzy nie są z naszego towarzystwa i dla tych maluczkich. Z Ewangelii uczę się sztuki przygarniania ludzi.

Ostatnie lata, to dla mnie intensywna nauka przygarniania przybyszów z Kaukazu – jak na zdjęciu – z Afryki, z Białorusi, z Ukrainy. Sprawdziłem pobieżnie w kontaktach w telefonie, poza Australią są pozostałe kontynenty.

Każdemu z was życzę, abyście zawsze mieli na swoich drogach osoby, które was przygarną. I ludzi, których sami przygarniecie.

Нещодавно я прийшов на важливе служіння з рюкзаком і в звичайнісінькій куртці. Мій зовнішній вигляд викликав підозру в охорони, мене двічі перепитали, до кого я йду, і я відчув, що за мною пильно стежать. Неохоче, але врешті-решт один з охоронців, за вказівкою з секретаріату, провів мене до потрібних дверей.

Я наводжу цю історію тому, що неповага і жести відмови стали сьогодні нормою. Це дуже відчувають бездомні, яких часто ображають у магазинах, на вокзалах і навіть у банках (де, до речі, вони отримують свої мізерні виплати).

Сьогоднішнє Євангеліє – це заклик поважати інших, тих, хто не з нашої компанії, і найменших. З Євангелія я вчуся мистецтву приймати людей.

Останні кілька років я інтенсивно вчуся приймати новоприбулих з Кавказу – як на фото – з Африки, з Білорусі, з України. Я побіжно перевірив свої телефонні контакти, є й інші континенти, окрім Австралії.

Бажаю кожному з вас, щоб на вашому шляху завжди зустрічалися люди, які вас приймуть. І людей, яких ви самі будете приймати.

Ewangelia

Apostoł Jan rzekł do Jezusa: «Nauczycielu, widzieliśmy kogoś, kto nie chodzi z nami, jak w Twoje imię wyrzucał złe duchy, i zaczęliśmy mu zabraniać, bo nie chodzi z nami».

Lecz Jezus odrzekł: «Przestańcie zabraniać mu, bo nikt, kto uczyni cud w imię moje, nie będzie mógł zaraz źle mówić o Mnie. Kto bowiem nie jest przeciwko nam, ten jest z nami.

Kto wam poda kubek wody do picia, dlatego że należycie do Chrystusa, zaprawdę, powiadam wam, nie utraci swojej nagrody.

A kto by się stał powodem grzechu dla jednego z tych małych, którzy wierzą, temu lepiej byłoby kamień młyński uwiązać u szyi i wrzucić go w morze.

Jeśli zatem twoja ręka jest dla ciebie powodem grzechu, odetnij ją; lepiej jest dla ciebie ułomnym wejść do życia wiecznego, niż z dwiema rękami pójść do piekła w ogień nieugaszony. I jeśli twoja noga jest dla ciebie powodem grzechu, odetnij ją; lepiej jest dla ciebie chromym wejść do życia, niż z dwiema nogami być wrzuconym do piekła. Jeśli twoje oko jest dla ciebie powodem grzechu, wyłup je; lepiej jest dla ciebie jednookim wejść do królestwa Bożego, niż z dwojgiem oczu być wrzuconym do piekła, gdzie robak ich nie ginie i ogień nie gaśnie».