Św. Franciszka piątek 4 października 2024
ШАНУЙМО ЗЛОЧИНЦІВ
Святий Франциск П’ятниця 4 жовтня 2024 року
Z kolcami było u św. Franciszka dwojako. Najpierw święty, miotany pożądliwościami ciała, rzucił się w rabatę z różami, z ostrymi kolcami. Ugasił w ten sposób namiętność, ale róże – za karę – straciły na zawsze kolce. W Asyżu do dziś można te bezbronne róże podziwiać.
Innym razem podczas wędrówki wbił się świętemu w nogę kolec (nie wiem czy też od róży). I święty zaczął nieco utyskiwać. Któryś z braci towarzyszących Franciszkowi zaproponował, że wyjmie cierń. Biedaczyna z Asyżu nie pozwolił jednak na to, bo być może cały sens istnienia owego kolca polegał na tym, żeby się wbić w ludzką nogę.
Pewnie każdy z was, tak jak i ja, ma swoich krytyków, czepialskich, zawziętych złośliwców i uszczypliwych komentatorów. Ot, takie kolce w nodze. Chcielibyście się ich pozbyć? Nie, nie wolno ludzi pozbawiać sensu życia!
З терням у святого Франциска було двояке відношення. По-перше, святий, гнаний пожаданнями плоті, кинувся на ліжко з трояндами з гострими шипами. Так він вгамував свою пристрасть, але троянди – як покарання – назавжди втратили свої шипи. В Ассізі цими беззахисними трояндами можна милуватися і сьогодні.
Іншим разом колючка (не знаю, чи теж з троянди) застрягла в нозі святого, коли він мандрував. І святий почав трохи скаржитися. Один з братів, що супроводжували Франциска, запропонував витягти колючку. Однак бідолаха з Ассізі не дозволив, бо, мабуть, весь сенс цієї колючки був у тому, щоб застрягти в людській нозі.
Напевно, у кожного з вас, як і у мене, є свої критики, свої чіпляння, своя люта злоба і свої кусючі коментатори. Такі собі колючки в нозі. Чи хотіли б ви їх позбутися? Ні, не можна позбавляти людей сенсу життя!
