Wtorek 16 września2024
ПОЛЯК КРАДЕ НА ПОВЕНІ
Вівторок 16 вересня2024
Podczas powodzi zostali okradzeni strażacy śpieszący z pomocą. Zanotowano przypadki grabieży, włamań i szabrownictwa.
Pomimo tego, że żyję już dość długo, mocno mnie te zdarzenia zasmuciły. Owszem, wiem, że nawet w czasie wojny złodzieje nie zniknęli, a rabusie przebierali się za partyzantów. Na pewno wobec fali rodzącej się solidarności ta fala hańby i łupiestwa jest znikoma. Jest to jednak ogromna rysa na polskim charakterze i narodowy wstyd.
Pisałem niedawno, że kradzież stała się w Polsce prawie bezkarna, nie budzi już zdziwienia, oburzenia czy sprzeciwu. Nie piętnuje się kradzieży, a złodzieje to bardziej „osoby w kryzysie uczciwości” (nowomowa) niźli oszuści, nikczemnicy i bandziory.
Jeszcze tylko – może naiwnie – wierzę, że się ockniemy, że wyciągniemy z lamusa nasze narodowe skarby. Dobro, sprawiedliwość, poszanowanie godności, solidarność, honor i przyzwoitość.
Пожежників, які поспішали на допомогу, пограбували під час повені. Повідомлялося про випадки мародерства, крадіжок і грабежів.
Незважаючи на те, що я живу вже досить довго, я був глибоко засмучений цими інцидентами. Так, я знаю, що навіть під час війни злодії не зникли, а грабіжники маскувалися під партизанів. Звичайно, на тлі хвилі солідарності, що зароджується, ця хвиля ганьби і мародерства незначна. Але це величезна тріщина в польському характері і національна ганьба.
Нещодавно я писав, що крадіжка в Польщі стала майже безкарною, вона більше не викликає подиву, обурення чи спротиву. Крадіжка не має жодної стигми, а злодії більше схожі на «людей у кризі чесності», ніж на шахраїв, нечестивців і хуліганів.
Я все ще вірю – можливо, наївно – що ми прокинемося, що ми витягнемо наші національні скарби з-під ліхтарного стовпа. Добро, справедливість, гідність, солідарність, честь і порядність.
