Sobota 3 sierpnia 2024
ЩО ДИЯВОЛ ГОВОРИТЬ ПРО УКРАЇНУ
Субота 3 серпня 2024 року
Ech, nie pisz już o tej wojnie i Ukrainie, jest tyle ciekawszych spraw, słyszę czasem od czytelników Itinerarium. Wiem, że są to dobre rady, ale – proszę wybaczyć śmiałość – chyba stoi za nimi dobrze skryty diabeł.
Jedną z jego metod działania jest osłabianie wrażliwości na zło, przyzwyczajanie się do zła i uznanie go za coś powszedniego, prawie normalnego. Oczywiście znam teorie psychologiczne uzasadniające zobojętnienie wobec zła czy okrucieństwa. Cenię psychologię, ale znam też – pobieżnie – koncepcje usprawiedliwiające kanibalizm.
Może jest mi łatwiej bronić się przed diabelskim zobojętnieniem, bo bywam dość często w Ukrainie. Ostatnio, na jednym z przejść granicznych usłyszałem nawet komplement – „O! Pan z pomocą humanitarną? To pierwszy raz w tym tygodniu …” Granicę przekraczałem chyba w czwartek.
Kiedy jakikolwiek diabeł podpowiadać będzie wam, żeby już zapomnieć o Ukrainie, przegońcie go prostą strofą – „Nie, nie! Ja wspieram moją siostrę Ukrainę!” Od razu staną przy was uśmiechnięte anioły.
Ех, не пишіть більше про цю війну і Україну, є стільки цікавих речей, – іноді чую я від читачів Itinerarium. Я знаю, що це добрі поради, але – вибачте за сміливість – мені здається, що за ними стоїть добре захований диявол.
Один з методів його роботи – послабити чутливість до зла, звикнути до зла і вважати його чимось буденним, майже нормальним. Звичайно, я знайомий з психологічними теоріями, які виправдовують байдужість до зла чи жорстокості. Я ціную психологію, але я також знайомий – смутно – з концепціями, які виправдовують канібалізм.
Можливо, мені легше захищатися від диявольської байдужості, бо я досить часто буваю в Україні. Нещодавно на одному з прикордонних переходів я навіть почув комплімент – “О! Ви з гуманітарною допомогою? Цього тижня вперше…” Я перетинав кордон, здається, в четвер.
На цю українську школу впали російські ракети – фото – і незабаром почнеться її відбудова. Під завалами загинули діти, дванадцятеро. Мені припинити писати про цю війну? А може, про цих українських дітей більше ніхто не згадає, або вони помруть у статистичних таблицях? Коли якийсь диявол спонукає вас вже забути про Україну, женіть його геть простою строфою – “Ні, ні! Я підтримую свою сестру Україну!”. Усміхнені ангели одразу ж стануть на вашу сторону.
