Kazanie na Boże Ciało Czwartek 30 maja 2024
БАЖАННЯ БОЖОГО ТІЛА
Проповідь на свято Божого Тіла Четвер, 30 травня 2024 року
Jeden z moich dobrych znajomych miał piękną przygodę w młodości. Sumiennie praktykował nabożeństwo dziewięciu pierwszych piątków miesiąca. Kiedy miał szesnaście lat znalazł się na obozie połączonym ze spływem kajakowym, akurat pozostał mu jeszcze jeden, dziewiąty piątek. Czuł wewnętrzną potrzebę przyjęcia komunii świętej. Pomimo sprzeciwu wychowawców ruszył wieczorem w stronę widocznej na horyzoncie wieży kościelnej, idąc na przełaj brnął przez zarośla i błota. Wreszcie ubabrany i pokąsany przez komary stanął późnym wieczorem przed drzwiami plebanii, gospodyni chciała odprawić nastolatka, ale ten stanowczo oznajmił, że nie ruszy się bez Pana Jezusa. Proboszcz był bardziej wyrozumiały, specjalnie otworzył kościół, wyspowiadał przybysza i udzielił komunii świętej.
Historia, którą przytaczam, wydarzyła się prawie 40 lat temu i dziś pachnie dziwactwem. Jest w niej jednak pewna głębia, piękna prawda. W każdym z nas ukryte jest pragnienie Boga, może być zagłuszane i spychane w zakamarki duszy. Pragnieniem Boga wypełnione są wszystkie strony Pisma Świętego. I jest ono w każdym z nas, pragniemy Bożego Ciała. W opisywanej historii najważniejsze było pragnienie szesnastolatka, przedzierającego się przez błota i zarośla, niosło go pragnienie Boga.
Bardzo życzę każdemu z was dobrych dróg wiodących do spełnienia pragnienia Boga, każda z dróg może być inna. A ja cieszę się, że mogę podając komunię świętą udzielać Bożego Ciała tym, którzy Go pragną.
Один з моїх добрих друзів в юності пережив прекрасну пригоду. Він старанно практикував побожність дев’яти перших п’ятниць місяця. Коли йому було шістнадцять років, він опинився в таборі, поєднаному з плаванням на каное, і так сталося, що залишилася одна дев’ята п’ятниця. Він відчув внутрішню потребу прийняти Святе Причастя. Незважаючи на заперечення своїх вихователів, він вирушив увечері до церковної вежі, що виднілася на горизонті, продираючись крізь кущі та багнюку. Нарешті, брудний і покусаний комарами, він пізно ввечері стояв перед дверима вікаріату; економка хотіла прогнати підлітка, але він твердо заявив, що не зрушить з місця без Господа Ісуса. Парафіяльний священик поставився з розумінням, спеціально відчинив церкву, висповідав новоприбулого і уділив йому Святе Причастя.
Історія, яку я наводжу, сталася майже 40 років тому і сьогодні здається дивною. Однак у ній є глибина, прекрасна правда. У кожному з нас заховане прагнення до Бога, і воно може бути заглушене і заштовхнуте в закапелки душі. Прагненням до Бога наповнена кожна сторінка Святого Письма. І воно є в кожному з нас, прагнення до Бога. В описаній історії бажання 16-річного юнака, який продирається крізь багно і чагарник, було найголовнішим, його несло прагнення до Бога.
Я дуже бажаю кожному з вас добрих доріг, які ведуть до здійснення Божого бажання, кожна дорога може бути різною. І я з радістю уділяю Святе Причастя тим, хто цього бажає.
