Piątek 31 maja 2024
ДЯКУВАТИ БОГУ, ЩО МИ ВИГНАЛИ ГОСПОДА ІСУСА З ЦЕРКОВ
П’ятниця 31 травня 2024 року
Pewnie wielu z nas szło wczoraj w procesjach Bożego Ciała. W tym wydarzeniu kryje się głęboka idea. W procesji wyprowadzamy Pana Jezusa z kościołów. Tak, wyprowadzamy Pana Jezusa z kościołów, aby szedł naszymi ulicami, pośród naszych domów, sklepów, kawiarni, szkół, przystanków autobusowych, parków i placów zabaw dla dzieci.
Przez pierwsze trzy wieki chrześcijaństwo w zasadzie nie miało świątyń, kaplic, bazylik, katedr i sanktuariów. Dopiero po edykcie mediolańskim (r. 313) zaczęły powstawać miejsca kultu. Nastąpił – upraszczając – proces wprowadzania Pana Jezusa do kościołów. Wprowadzania i niestety czasami zamykania w obrębie murów kościelnych.
Najważniejsze wydarzenia w życiorysie Pana Jezusa (zapisanym w Ewangeliach), dokonują się poza żydowską świątynią i synagogami. Rodzi się w stajni, katechizuje nad jeziorami albo na wzgórzach, naucza w czasie wędrówek, a pierwszą Mszę Świętą odprawia w izbie domowej. Wreszcie Jego męka dzieje się na górze Golgoty, poza Jerozolimą, powstaje z martwych także na jakimś prywatnym cmentarzu.
Mam taką nadzieję, że teraz jest obecny najbardziej w hospicjach, w salach szpitalnych gdzie ludzie cierpią ciężko. W wiejskich chatach, w których żyją samotni staruszkowie. W wioskach pod Charkowem, gdzie spadają rosyjskie rakiety. W pustostanach z bezdomnymi. I w ciasnych celach więziennych.
I w naszych domach, przy śniadaniach i obiadach, w sypialniach i ogródkach. Tam, gdzie żyjemy i jesteśmy.
Напевно, багато хто з нас вчора брав участь у процесії Божого Тіла. За цією подією стоїть глибока ідея. Під час процесії ми виносимо Господа Ісуса з храмів. Так, ми виносимо Господа Ісуса з храмів, щоб Він йшов нашими вулицями, між нашими будинками, магазинами, кафе, школами, автобусними зупинками, парками та дитячими майданчиками.
Перші три століття християнство практично не мало храмів, каплиць, базилік, соборів чи святинь. Лише після Міланського едикту (бл. 313 р.) почали з’являтися місця поклоніння. Простіше кажучи, відбувався процес введення Господа Ісуса в церкви. Введення і, на жаль, іноді ув’язнення в церковних стінах.
Найважливіші події в історії життя Господа Ісуса (записані в Євангеліях) відбуваються поза юдейським храмом і синагогами. Він народжується в стайні, катехизується біля озер або в горах, навчається в мандрах, а свою першу Месу відправляє в домашній кімнаті. Нарешті, Його страсті відбуваються на горі Голгофа, за межами Єрусалиму, Він також воскресає з мертвих на якомусь приватному кладовищі.
.
Тому процесії Божого Тіла, винесення Господа Ісуса з храмів, нагадують нам про простір Його місії – з людьми, через людей, у місцях їхнього життя, їхніх радощів і печалей. Він є і діє там, де ми є.
Я сподіваюся, що зараз Він найбільше присутній у хоспісах, у лікарняних палатах, де люди тяжко страждають. У сільських хатах, де живуть самотні люди похилого віку. У селах під Харковом, куди падають російські ракети. У порожніх будівлях, де живуть безхатченки. І в тісних тюремних камерах.
І в наших домівках, за сніданками і вечерями, в спальнях і садах. Там, де ми живемо і є.
