Środa 1 maja 2024
ЄВРОПА ВЖЕ ВИСЛИЗАЄ
Середа 1 травня 2024 року
Pielgrzymowałem z grupą do Lourdes we Francji, to jeszcze był czas komuny. Przed Berlinem, w ówczesnym NRD, zatrzymaliśmy się na stacji benzynowej, musiałem skorzystać z toalety. Niestety pośliznąłem się wiadomo na czym, ledwo ratując się przed poważną kontuzją. Następna stacja i toaleta były już w Berlinie Zachodnim, było tak czysto i pachnąco, że prawie chciałem poprosić o azyl.
Jeszcze za czasów komuny odwiedzałem też Lwów, brudny, zaśmiecony i źle pachnący. Poradzono mi, żeby nie korzystać z restauracji, miałem szczęście, że mogłem jeść u znajomych. Dziś wspaniałe restauracje i kawiarnie znajdziemy we Lwowie co krok.
Dzisiejszy wpis jest głosem za Europą, nie mam na myśli jedynie aspektów estetycznych i kulinarnych. Europa pachnie wolnością, czasem źle wykorzystywaną. Wolę jednak wolność niż tyranię czy to w wersji komunistycznej czy imperialnej. Kiedy Ukraina także upodobała sobie drogę wolności i marsz ku Europie, Rosja podjęła próbę zabicia tych aspiracji. Możemy jednak, my, jej sąsiedzi, pomóc. Przed wiekami Rzeczpospolita, wraz z dzisiejszą Ukrainą i Białorusią, były już częścią Europy.
Mój głos za Europą, w 20-tą rocznice wejścia Polski do UE, oddaję z Lublina. Zanim naród nasz podjął decyzję o akcesji, Jan Paweł II zachęcał do tego w słowach – „Od Unii Lubelskiej do Unii Europejskiej!”
Siostry i bracia, dobrze, że jesteśmy w Europie, pomagajmy Ukrainie, by dołączyła do nas, do ludzi wolnych. I żebyśmy się już nie musieli pośliznąć na wiadomo czym.
A na zdjęciu – moja chwila przy pomniku Jerzego Kulczyckiego, twórcy europejskich kawiarni, najsłynniejsza jest we Lwowie.
Я був на паломництві з групою до Люрду у Франції, це були ще комуністичні часи. Перед Берліном, у тодішній Східній Німеччині, ми зупинилися на заправці, і мені потрібно було скористатися туалетом. На жаль, я послизнувся на невідомо чому, ледве врятувавшись від серйозної травми. Наступна станція і туалет були вже в Західному Берліні, там було так чисто і смерділо, що я майже хотів попросити притулку.
За комуністичних часів я також побував у Львові, брудному, засміченому і з поганим запахом. Мені радили не ходити в ресторани; мені пощастило, що я їла з друзями. Сьогодні у Львові чудові ресторани та кафе можна знайти на кожному кроці.
Сьогоднішній пост – це голос за Європу, і я маю на увазі не лише естетичні та кулінарні аспекти. Європа пахне свободою, якою іноді зловживають. Однак я віддаю перевагу свободі, а не тиранії, чи то в її комуністичній, чи то в імперській версії. Коли Україна також захопилася шляхом свободи і руху до Європи, Росія намагалася вбити ці прагнення. Однак ми, її сусіди, можемо допомогти. Століття тому Річ Посполита з сьогоднішніми Україною та Білоруссю вже була частиною Європи.
Мій голос за Європу, у 20-ту річницю вступу Польщі до ЄС, я віддаю з Любліна. Перед тим, як наш народ прийняв рішення про вступ, Іван Павло ІІ заохотив його словами: “Від Люблінської унії до Європейського Союзу!”.
Сестри і брати, це добре, що ми в Європі, давайте допоможемо Україні приєднатися до нас, вільних людей. І щоб нам більше не довелося скочуватися у відоме.
А на фото – мій момент біля пам’ятника Георгію Кульчицькому, творцю європейських кав’ярень, найвідоміша з яких знаходиться у Львові.
