Środa 17 stycznia 2024
І МИ РУХАЄМОСЯ ТА ЖИВЕМО В НЬОМУ
Середа 17 січня 2024 року
Wczoraj po raz pierwszy usłyszałem świergolące sikory, chwytały radosne promienie słońca, mimo mrozu. Może tylko plotkowały, a może odmawiały swoje różańce, kto tam te sikory rozbierze.
Trochę wcześniej pięcioletnia dziewczynka biegała po całym pokoju i nagabywała mamę – „A cio to? A cio to?”, raz wskazując na wazon z kwiatkami, a drugi raz na drukarkę.
Jeszcze wcześniej rozpakowałem list, krótki, z więzienia – „Szczęść Boże! Czy mogę dostać paczkę z higieną?” Dobrze, spróbuję.
W Nim żyjemy, poruszamy się i jesteśmy. Tak, tak! Te słowa św. Pawła, wygłoszone wieki temu w Atenach, spełniają się codziennie.
Вчора я вперше почув щебетання синиць, вони ловили щасливі промені сонця, незважаючи на мороз. Може, вони просто пліткували, а може, молилися на вервиці, хто б тих синичок обікрав.
Трохи раніше п’ятирічна дівчинка бігала по всій кімнаті і докоряла мамі: “Що це? Що це?”, показуючи то на вазу з квітами, то на принтер.
Ще раніше я розгорнула коротенького листа з в’язниці – “Щасти! Можеш дати мені гігієнічний пакет?” Гаразд, спробую.
У Ньому ми живемо, рухаємося і є. Так, так! Ці слова апостола Павла, сказані багато століть тому в Афінах, сповнюються кожного дня.
