Piątek 29 grudnia 2023
ЛЮБОВ
П’ятниця 29 грудня 2023 року
Świętowanie Bożego Narodzenia nie przesłania mi obrazu świata, w którym żyję. U naszego sąsiada, w Ukrainie trwa wojna, nie widać jej końca. Nie wiemy, w jakim kierunku rozwinie się krwawy konflikt w Strefie Gazy. Dodać do tego trzeba inne miejsca napięć i wojen. I, co najważniejsze, nie widać na horyzoncie jakichkolwiek oznak dążenia do pokoju i pojednania. Zatem wejdziemy w Rok Pański 2024 z niepewnością, a raczej z pewnością, że konflikty rozmnożą się. Wcale nie jesteśmy bezpieczni, my w Polsce, nie łudźmy się, nie jesteśmy Andorą.
Wcale nie jestem pesymistą, namawiam jednak do powrotu do rzeczywistości, a to właśnie w niej toczą się wojny, giną ludzie i drży znana nam dotąd mapa świata. My, Polacy, a właściwie nasi osiemnastowieczni przodkowie, nie dopuszczali do myśli, że na blisko 150 lat znikniemy z mapy świata. Dobrze, że od prawie 35 lat (1989) nie jesteśmy kolonią rosyjską, sowiecką.
I co przez to chcę powiedzieć? To, że pomimo wszystko miłość jest najważniejsza.
Святкування Різдва не затьмарює мого погляду на світ, в якому я живу. У нашій сусідній Україні триває війна, якій не видно кінця. Ми не знаємо, в якому напрямку розвиватиметься кривавий конфлікт у Газі. Додайте до цього інші місця напруженості і війни. І, найголовніше, на горизонті не видно жодних ознак руху до миру і примирення. Тож ми увійдемо в рік Господній 2024 з невизначеністю, а точніше з упевненістю, що конфлікти будуть поширюватися. Ми зовсім не в безпеці, ми в Польщі, не обманюймо себе, ми не Андорра.
Я зовсім не песиміст, але я закликаю вас повернутися до реальності, а це реальність, в якій ведуться війни, гинуть люди і тремтить карта світу, якою ми її знаємо. Ми, поляки, а точніше наші предки у 18 столітті, майже 150 років не допускали думки, що ми зникнемо з карти світу. Добре, що ми вже майже 35 років (з 1989 року) не є російською, радянською колонією.
І що я хочу цим сказати? Що, незважаючи ні на що, любов – це найголовніше.
