Strona o Bogu i życiu dla niewierzących, wierzących, wątpiących, poszukujących, tych, którym się wydaje, że wierzą i tych, którym się wydaje, że nie wierzą. Ks.Mieczysław Puzewicz
Za tydzień Wigilia, jeszcze możemy zdążyć. Myślę o pojednaniu i przebaczeniu. Zasiadanie do świątecznego stołu z gniewem, zadrą, z nienawiścią, unieważnia sens Wigilii. Jeszcze możemy zdążyć, zadzwonić, spotkać się, choćby wysłać esemesa. Pan Bóg nie wchodzi do serc, w których kwitnie złość, chęć zemsty czy pamięć o doznanych przykrościach.
Miłe Mu są gorące serca tętniące przebaczeniem i skłonne do pojednania.
До Святвечора залишився тиждень, ми ще можемо встигнути. Я думаю про примирення і прощення. Сідати за різдвяний стіл зі злістю, з образою, з ненавистю – це нівелює сенс Святвечора. Ми ще можемо знайти час, зателефонувати, зустрітися, навіть відправити смс. Господь Бог не входить у серця, в яких процвітає гнів, бажання помсти чи пам’ять про пережиті страждання.
Він любить теплі серця, сповнені прощення і готові до примирення.
Święta Bożego Narodzenia przynoszą coraz więcej smutku. I coraz więcej prezentów. Oczekujemy bliskości Boga, a przychodzi rozczarowanie.
W początkach chrześcijaństwa, kiedy jeszcze nie było w kalendarzu tych Świąt, apostoł Paweł wskazywał jedyne możliwe miejsce spotkania Chrystusa.
Ta wskazówka jest aktualna i dzisiaj. Brzmi tak – Czyż nie wiecie, że Jezus Chrystus w was jest?
Kilkanaście minut – kwadrans wystarczy – aby w ciszy wejść w swoje myśli, pragnienia, nadzieje i uczucia. Tam znajduję Chrystusa. I mogę Go wtedy zanieść do wigilijnego stołu, razem z Jego pokojem, radością i miłością.
Різдво приносить все більше смутку. І все більше подарунків. Ми очікуємо близькості з Богом, а приходить розчарування.
У перші дні християнства, коли цього Різдва ще не було в календарі, апостол Павло вказав на єдине можливе місце зустрічі з Христом.
Цей натяк актуальний і сьогодні. Вона звучить так: «Хіба ви не знаєте, що Ісус Христос у вас?
Кілька хвилин – достатньо чверті години – в тиші заглибитися у свої думки, бажання, надії та почуття. Там я знаходжу Христа. І тоді я можу принести Його до святвечірнього столу, разом з Його миром, радістю і любов’ю.
Co mamy czynić? O to pytają Jana Chrzciciela ludzie pragnący zbawienia. Odpowiedzi są zdumiewająco proste. Podziel się żywnością z tymi, którym jej brak, tak samo z ubraniami, nie oszukuj, nie kradnij, nie stosuj przemocy.
Tę prostą receptę na zbawienie słyszymy na dziesięć dni przed Bożym Narodzeniem. Jest zbawienna recepta, zróbmy to.
Ewangelia
Що нам робити? Про це запитують Івана Хрестителя люди, які прагнуть спасіння. Відповідь напрочуд проста. Ділитися їжею з тими, кому її бракує, так само з одягом, не обманювати, не красти, не вдаватися до насильства.
Цей простий рецепт спасіння ми чуємо за десять днів до Різдва. Рецепт спасіння є, давайте його виконаємо.
Євангеліє
Gdy Jan nauczał nad Jordanem, pytały go tłumy: «Cóż mamy czynić?»
On im odpowiadał: «Kto ma dwie suknie, niech się podzieli z tym, który nie ma; a kto ma żywność, niech tak samo czyni».
Przyszli także celnicy, żeby przyjąć chrzest, i rzekli do niego: «Nauczycielu, co mamy czynić?»
On im powiedział: «Nie pobierajcie nic więcej ponad to, co wam wyznaczono».
Pytali go też i żołnierze: «A my co mamy czynić?»
On im odpowiedział: «Na nikim pieniędzy nie wymuszajcie i nikogo nie uciskajcie, lecz poprzestawajcie na waszym żołdzie».
Gdy więc lud oczekiwał z napięciem i wszyscy snuli domysły w swych sercach co do Jana, czy nie jest Mesjaszem, on tak przemówił do wszystkich: «Ja was chrzczę wodą; lecz idzie mocniejszy ode mnie, któremu nie jestem godzien rozwiązać rzemyka u sandałów. On będzie was chrzcił Duchem Świętym i ogniem. Ma On wiejadło w ręku dla oczyszczenia swego omłotu: pszenicę zbierze do spichlerza, a plewy spali w ogniu nieugaszonym».
Wiele też innych napomnień dawał ludowi i głosił dobrą nowinę.
Boże Narodzenie. Zawsze gdy nadchodzą te Święta myślę o osobach, które najbardziej potrzebują Kogoś Bliskiego. Myślę o tych, którzy spędzą te Święta za murami więzień, najtrudniej będzie tym, którzy będą tam po raz pierwszy. Niektórzy rozpłaczą się, po cichu.
Myślę też o tych, którzy przeżyją ten czas na szpitalnych łóżkach, szczególnie na oddziałach intensywnej terapii. A będą wśród nich tacy, do których zajrzy tylko jakaś miła pielęgniarka.
Myślę również o tych, którzy będą mieli blisko siebie tylko myszy i szczury, znam takich, żyjących w pustostanach i altankach na ogródkach działkowych. Jak na załączonym zdjęciu.
Myślę o samotnych wdowach, znam takie, które mogą liczyć tylko na chwilę rozmowy z sąsiadami.
I wiem, że ich wszystkich po imieniu zna Pan Jezus, On jest dla nich Kimś Bliskim. Ale może wokół nas są tacy ludzie, dla których to my możemy stać się Kimś Bliskim.
Різдво Христове. Кожного разу, коли приходить Різдво, я думаю про людей, які найбільше потребують когось близького. Я думаю про тих, хто проведе це Різдво за тюремними стінами, найважче для тих, хто опиниться там вперше. Дехто плакатиме, мовчки.
Я також думаю про тих, хто переживатиме цей час на лікарняних ліжках, особливо у відділеннях інтенсивної терапії. І серед них будуть ті, до кого підійде лише добра медсестра.
Я також думаю про тих, хто матиме поруч лише мишей і щурів, і знаю про тих, хто живе в порожніх будівлях і сараях. Як на прикріпленому фото.
Я думаю про самотніх вдів, я знаю тих, хто може сподіватися лише на те, що колись поспілкується з сусідами.
І я знаю, що всі вони знають Господа Ісуса на ім’я, Він є для них близькою людиною. Але, можливо, навколо нас є люди, для яких ми можемо стати кимось близьким.
Anastazja przyszła z Sofiją i oczywiście z mamą, podobnie jak Katierina i Julia, a także Jarosław z Denisem. Są rodzeństwami, przyszły z mamami, ale bez ojców. Z ojcami nie przyjdą już nigdy, bo ci zginęli za froncie broniąc niepodległości Ukrainy.
W sumie mamy teraz pod opieką 125 lwowskich sierot, najmłodsze mają skończone 3 lata, najstarsze 16. Od ubiegłego roku przybyło ich prawie dwukrotnie, a są to dane tylko z jednej brygady we Lwowie.
Każde z dzieci, 64 chłopców i 61 dziewczynek, otrzymało piękne torby z prezentami, były tam słodycze, mnóstwo drobiazgów szkolnych i przedszkolnych, starsze znalazły w paczkach nawet szachy!
Chciałbym ogromnie podziękować – w imieniu Stowarzyszenia Solidarności Globalnej i Centrum Wolontariatu w Lublinie – wszystkim za wsparcie dzieła, które nazwaliśmy Przygarniamy. W jego ramach otaczamy opieką wspomniane dzieci i młodzież, lwowskie sieroty.
Spotkanie z dziećmi były wzruszające ale niespodziewanie krótkie, musieliśmy szybko ewakuować się z powodu alarmu bombowego.
Przyznaję, że Boże Narodzenie wydarza się właśnie w czasie takich spotkań, wcale nie trzeba czekać na 25 grudnia. Na podobieństwo Pana Boga, który dał nam w darze Syna, możemy także dzielić się z innymi, zwłaszcza z dziećmi, doświadczonymi sieroctwem.
Wiem także, że te dzieci oraz ich matki, dziadkowie, potrzebują modlitwy, o to także Was proszę, dziękuję.
Gdyby ktoś z Was jeszcze chciał wesprzeć to dzieło, podaję niżej dane. A wszystkim, którzy już to uczynili, Wielkie Dziękuję i równie Wielkie Bóg Zapłać.
Анастасія прийшла з Софійкою і, звичайно ж, з мамою, Катруся з Юлею, Ярослав з Денисом. Вони рідні брати і сестри, приїхали з мамами, але без татусів. Вони вже ніколи не прийдуть з батьками, бо вони загинули на фронті, захищаючи незалежність України.
Загалом під нашою опікою зараз 125 львівських дітей-сиріт, наймолодшому з яких три роки, а найстаршому – 16. Їх кількість зросла майже вдвічі порівняно з минулим роком, і це дані лише однієї львівської бригади.
Кожен з дітей, 64 хлопчики і 61 дівчинка, отримали гарні пакунки з подарунками; там були солодощі, багато шкільних і садочкових дрібничок, старші навіть знайшли в своїх посилках шахи!
Від імені Асоціації «Глобальна солідарність» та Люблінського центру волонтерів я хочу висловити величезну подяку всім, хто підтримує роботу, яку ми назвали «Пшигарнями». В її рамках ми опікуємося дітьми та молодими людьми, про яких ви згадали, львівськими сиротами.
Зустріч з дітьми була зворушливою, але несподівано короткою, нам довелося швидко евакуюватися через повідомлення про замінування.
Я визнаю, що Різдво трапляється в таких зустрічах, зовсім не обов’язково чекати 25 грудня. За подобою Господа Бога, який дав нам дар свого Сина, ми також можемо ділитися з іншими, особливо з дітьми, які переживають сирітство.
Я також знаю, що ці діти, їхні матері, бабусі та дідусі потребують молитви, і прошу вас про це також, дякую.
Якщо хтось із вас все ще хоче підтримати цю роботу, я подаю реквізити нижче. А всім тим, хто вже зробив це, велике спасибі і не менш велике спасибі Богу.
Za dwa tygodnie Święta. Nie będzie żadnych cudów, może jeden. Będą prezenty, choinki, karp i kolędy. Cudów nie będzie.
Może jeden cud będzie, jeden jedyny, dzięki któremu Pan Bóg do nas przychodzi.
Będą ludzie, przeważnie ci dobrze znani, najbliżsi. To jest ten cud! Bo tylko w ludziach przychodzi dziś Pan Bóg. Przyjmijmy Go, to jest nasze Boże Narodzenie.
До Різдва залишилося два тижні. Дива не буде, ну, може, одне. Будуть подарунки, ялинки, коропи і колядки. Чудес не буде.
Може, буде одне чудо, одне чудо, яким Господь Бог приходить до нас.
Будуть люди, переважно відомі, найближчі. Це і є чудо! Тому що Господь Бог сьогодні приходить тільки в людях. Привітаймо Його, це наше Різдво.
Chrystus narodził się w bardzo trudnym okresie historii Izraela i Bliskiego Wschodu. Jego ojczyzna, Palestyna, była okupowana przez Rzymian nakładających wysokie podatki, mianowany przez okupantów król Herod był psychopatą. Panowała wielka bieda, kwitła korupcja, a drogi były bardzo niebezpieczne.
Patrzę na to, co dzieje się w Ukrainie i Syrii, i w innych krajach, gdzie toczą się wojny i konflikty. Psychopaci nadal mają się dobrze przy władzy. Widzę statystyki pokazujące rosnący poziom ubóstwa w Polsce.
Chcę przez to powiedzieć, że żyjemy w czasach sprzyjających przychodzeniu Boga, ciężkie czasy przyciągają Go do ludzi. I chcę Wam oznajmić, że On już jest z nami i pomiędzy nami. On odmienia nasze trudne czasy w wielką radość i głęboki pokój. Podnieście głowy, siostry i bracia, nabierzcie ducha, wznieście serca w górę! Jesteśmy w rękach Dobrego Boga.
Христос народився в дуже складний час в історії Ізраїлю та Близького Сходу. Його батьківщина, Палестина, була окупована римлянами, які накладали високі податки, призначений окупантами цар Ірод був психопатом. Там була велика бідність, процвітала корупція, а дороги були дуже небезпечними.
Я дивлюся на те, що відбувається в Україні, Сирії та інших країнах, де йдуть війни і конфлікти. Психопати все ще комфортно почуваються при владі. Я бачу статистику, яка показує, що в Польщі зростає рівень бідності.
Цим я хочу сказати, що ми живемо в сприятливі часи для приходу Бога, важкі часи притягують Його до людей. І я хочу вам сказати, що Він вже є з нами і серед нас. Він перетворює наші важкі часи. Він перетворює наші важкі часи на велику радість і глибокий мир. Підніміть свої голови, сестри і брати, підніміть свій дух, підніміть свої серця! Ми в руках доброго Бога.
Boże Narodzenie następuje kiedy uwierzymy w miłość. Do przeżycia Świąt potrzebny jest karp i choinka. Do przeżycia Narodzenia Boga potrzebna jest wiara w miłość. Kiedy wierzymy w miłość, zaczynamy kochać.
Nauczyłem się pływać mając cztery lata, wtedy uwierzyłem, że dam sobie radę w jeziorze, z wiarą wszedłem do wody i spokojnie unosiłem się na powierzchni wody, potem tylko udoskonaliłem różne style. Nieco później podobnie było z jazdą na rowerze (pamiętam, że był to model poniemiecki), motocyklu (słynna WFM-ka) i traktorze (Ursus C-328). Wierzyłem, że dam radę, a potem już szło dobrze.
Pierwszą wiarą jest wiara w miłość Boga do mnie, Jego miłość jest wierna, nieodwołalna, płomienna i bezwarunkowa. Drugą wiarą jest wiara w miłość ludzi do mnie, mam na myśli dziadków, rodziców, wszystkich, którzy chcieli mnie pokochać.
Trzecią wiarą jest wiara w to, że ja mogę kogoś pokochać, staram się – staram! – aby to było podobne do tej miłości, jaką kocha mnie Pan Bóg.
Te trzy wiary w miłość, to prawdziwe Boże Narodzenie, Święta można odwołać.
Різдво трапляється тоді, коли ми віримо в любов. Щоб відчути Різдво, потрібні короп і ялинка. Щоб пережити Різдво Боже, потрібна віра в любов. Коли ми віримо в любов, ми починаємо любити.
Я навчився плавати, коли мені було чотири роки, тоді я вірив, що зможу це зробити в озері, я з вірою входив у воду і спокійно плавав на поверхні води, потім я просто вдосконалював різні стилі. Трохи пізніше так само було з їздою на велосипеді (пам’ятаю, що це була пост-німецька модель), мотоциклі (знаменитий WFM) і тракторі (Ursus C-328). Я вірив, що зможу це зробити, і тоді все пішло добре.
Перша віра – це віра в Божу любов до мене, Його любов вірна, безповоротна, палка і безумовна. Друга віра – це віра в любов людей до мене, я маю на увазі бабусь, дідусів, батьків, всіх, хто хотів мене любити.
Третя віра – це віра в те, що я можу когось полюбити, я намагаюся – намагаюся! – щоб це було подібно до любові, якою любить мене Бог.
Ці три віри в любов, це і є справжнє Різдво, Різдво можна відмінити.
Kazanie na Uroczystość Niepokalanego Poczęcia Maryi
Niedziela 8 grudnia 2024
МАРІЙСЬКИЙ СОН
Проповідь на свято Непорочного Зачаття Марії
Неділя 8 грудня 2024 року
Dzisiejsza uroczystość, Niepokalanego Poczęcia Maryi, jest symbolem spełnienia najgłębszych ludzkich marzeń. Wiemy, jakie jest życie, że niesie dużo brudu, upokorzeń, poranień, smutków i rozczarowań.
W głębi siebie pragniemy czegoś lub kogoś, absolutnie czystego, nieskażonego, przepięknego, całkowicie prawdziwego, nieskończenie kochającego i zachwycającego. I odnajdujemy to wszystko w Maryi. A w Niej odnajdujemy siebie samych, jeszcze w marzeniu ale z nadzieją, że możemy być do Niej podobni. Niech to marzenie spełni się w życiu każdego z nas.
Сьогоднішнє свято Непорочного Зачаття Марії є символом здійснення найпотаємніших людських мрій. Ми знаємо, що таке життя, що воно приносить багато важкої праці, принижень, ран, печалей і розчарувань.
В глибині душі ми прагнемо чогось або когось абсолютно чистого, бездоганного, прекрасного, абсолютно правдивого, безмежно люблячого і чудового. І все це ми знаходимо в Марії. І в ній ми знаходимо себе, ще в мрії, але з надією, що зможемо бути такими, як Вона. Нехай ця мрія здійсниться в житті кожного з нас.
