Czwartek 5 września 2024
НЕ ТРЕБА ЇХ ВБИВАТИ
Четвер 5 вересня 2024 року
Nie trzeba nas zabijać! – tak mogłyby powiedzieć trzy młode lwowianki i ich matka. Zginęły wczoraj. Jaryna, Daria, Emilia, mama Eugenia. Przeżył ciężko ranny ojciec.
Nie trzeba nas zabijać! – tak mogłyby powiedzieć, gdyby miały szansę to powiedzieć komuś, kto wystrzelił wczoraj rakiety na Lwów.
Nie trzeba mnie zabijać! – tak powiedział sześcioletni Łotysz, dziecko żydowskie, w czasie II wojny, do Niemców mierzących w niego z karabinów. Niemcy darowali mu życie, to głośna historia sprzed lat.
Nad ukraińską ziemią unosi się prośba ukraińskich dzieci – Nie trzeba nas zabijać! Nie usłyszą ich operatorzy dronów i rakiet, nie usłyszy nikt na Kremlu.
Nie trzeba ich zabijać. To nawet nie jest apel. To moja modlitwa, prośba do Pana Boga.
Нас не треба вбивати! – так могли б сказати три молоді львівські дівчини та їхня мама. Вони померли вчора. Ярина, Дарина, Емілія та їхня мама Євгенія. Їхній важкопоранений батько вижив.
Не треба нас вбивати! – це те, що вони могли б сказати, якби мали можливість сказати це тому, хто вчора обстрілював ракетами Львів.
Я не хочу, щоб мене вбивали! – так сказав шестирічний латвійський єврейський хлопчик німцям, які цілилися в нього з гвинтівок під час Другої світової війни. Німці зберегли йому життя – це відома історія багаторічної давнини.
Над українською землею лине благання українських дітей – Нас не треба вбивати! Їх не почують оператори безпілотників і ракет, їх не почує ніхто в Кремлі.
Їх не треба вбивати. Це навіть не заклик. Це моя молитва, прохання до Бога.
