Piątek 6 września 2024
І ВОНИ ВИЙШЛИ У СВІТ
П’ятниця 6 вересня 2024 року
W rodzinie moich znajomych przechowała się opowieść o pradziadku z Wołynia. W drugiej połowie 19 wieku „poszedł w świat”. Pochodził z licznej i bardzo biednej rodziny, kiedy skończył 14 lat, rodzice wysłali go „w świat”. Ponoć nie były to jednostkowe przypadki, że rodzina nie mogąc zapewnić synom pożywienia, robiła dla nich tobołki i kazała iść i szukać lepszego miejsca do życia. Do tobołka wkładano trochę żywności, jakieś ubrania, czasami nóż, bardzo rzadko parę groszy. Dalej już dorastający chłopak musiał radzić sobie sam.
Wspomniany dziś bohater dotarł pod Kraków, wówczas w zaborze austriackim, pracował w zasobnym dworze, nawet skończył jakąś szkołę. Do rodzinnej wsi na Wołyniu wysłał dopiero w latach 20-tych ubiegłego wieku swojego syna.
Podobny los spotkał wielu Polaków, emigrantów od 19 wieku aż po czasy bardzo nam bliskie. Kolejną odsłoną tej historii są uchodźcy z Ukrainy. Poszli w świat jak wybuchła wojna. Oby znaleźli dla siebie dobre miejsca do nowego życia.
У родині моїх друзів збереглася історія про прадіда з Волині. Він «пішов у світ» у другій половині 19 століття. Він походив з багатодітної і дуже бідної сім’ї, і коли йому виповнилося 14 років, батьки відправили його «у світ». Очевидно, це був не поодинокий випадок, коли сім’я, не маючи змоги прогодувати синів, робила їм пакунки і казала йти шукати кращого місця для життя. У згорток клали трохи їжі, трохи одягу, іноді ніж, дуже рідко – кілька копійок. Відтоді хлопчик-підліток мусив давати собі раду сам.
Герой, про якого ми сьогодні говоримо, дістався до Кракова, тоді ще австрійського поділу, працював у заможному маєтку і навіть закінчив якусь школу. Лише у 1920-х роках він відправив сина до рідного села на Волині.
Подібна доля спіткала багатьох поляків, емігрантів з 19 століття аж до дуже близьких нам часів. Біженці з України – це ще одна частина цієї історії. Вони вийшли у світ, коли почалася війна. Нехай вони знайдуть хороші місця для свого нового життя.
