Piątek 20 września 2024
Є ЧОГО БОЯТИСЯ
П’ятниця 20 вересня 2024 року
Jeśli przeżywacie w ostatnich latach, powiedzmy od pandemii, napięcia, lęki i mocny niepokój, to znaczy, że jest z wami dobrze. I że jesteście normalni.
Piszę dlatego, że jest się czego bać i że lęk dziś ma głębokie uzasadnienie. Opowieści o tym, żeby spać spokojnie i niczym się nie przejmować, są bzdurą. Jest się czego bać. Sytuacja przypomina trochę samolot, który wpadł w turbulencje i nie wiadomo jak lot się zakończy. Przyczyn turbulencji jest kilka, pandemia, wojna w kilku miejscach na świecie, a teraz w Polsce jeszcze namacalne skutki zmian klimatycznych, najpierw w formie koszmarnej suszy a teraz wielkich powodzi na zachodzie kraju. Naprawdę, jest się czego bać, nie można udawać, że nic się nie stało i że zaraz wszystko wróci do tak zwanej normy. Nie wróci, przyjdzie nowe, choć nie wiemy jakie.
Pomimo tego, że jest się czego bać, nie wolno wpadać w panikę. To od nas zależy jak wyląduje nasz samolot. Lęk jest ostrzeżeniem, sygnałem alarmowym, wezwaniem do działania. Wszystkie historie, wyżej wspomniane, pandemia, wojna i powódź, nauczyły mnie – między innymi – że ważna jest troska o ludzi, że nie można pozostawiać ich samymi, że trzeba im dać swój czas, energię i bliskość.
Jest się czego bać, ale przejdziemy przez to wszystko, jeśli będziemy razem, blisko, jeśli zatroszczymy się o siebie nawzajem. Trochę podpowiedziały mi w tym temacie znajome kwiczoły z fotografii.
Якщо ви відчуваєте напругу, страхи та сильну тривогу останнім часом, скажімо, після пандемії, це означає, що з вами все гаразд. І що ви нормальні.
Я пишу тому, що боятися є чого, і що тривога сьогодні має глибоке підґрунтя. Розповіді про те, що можна спати спокійно і ні про що не турбуватися – нісенітниця. Боятися є чого. Ситуація трохи нагадує літак, який потрапив у турбулентність, і ніхто не знає, чим закінчиться політ. Причин турбулентності кілька: пандемія, війна в кількох частинах світу, а тепер і в Польщі відчутні наслідки зміни клімату, спочатку у вигляді кошмарної посухи, а тепер у вигляді великих повеней на заході країни. Дійсно, є чого боятися, і ми не можемо вдавати, що нічого не сталося і що все скоро повернеться до так званого нормального стану. Не повернеться, прийде нове, хоча ми не знаємо, яке саме.
Незважаючи на те, що є чого боятися, не треба панікувати. Від нас залежить, як приземлиться наш літак. Тривога – це попередження, сигнал тривоги, заклик до дії. Усі згадані вище історії – і пандемія, і війна, і повінь – навчили мене, серед іншого, що важливо піклуватися про людей, що не можна залишати їх на самоті, що треба дарувати їм свій час, енергію і близькість.
Є багато чого, чого варто боятися, але ми все це переживемо, якщо будемо разом, поруч, якщо будемо піклуватися один про одного. Один мій друг-фотограф дав мені невелику підказку на цю тему.
