Wtorek 10 września 2024
МРІЯ ДЛЯ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Вівторок 10 вересня 2024 року
Na zdjęciu do dzisiejszego wpisu widnieje jeden z najstarszych – z istniejących – szpitali w Lublinie, tzw. szarytek, czyli Państwowy Szpital Kliniczny numer 1, przy ul. Staszica. W ostatnich latach miałem okazję poznać kilka szpitali w Ukrainie, w budowę jednego z nich jestem nawet (razem ze sporą grupą lublinian) zaangażowany, w Drohobyczu, pisałem wiele razy o tym tutaj. W czasie wojny szpitale stają się jednym z kluczowych elementów infrastruktury, szczególnego znaczenia nabierają oddziały chirurgii. Wojna to ranni żołnierze, cywile, konieczność szybkich operacji, zabezpieczenia rehabilitacji. W wielu przypadkach w szpitalach toczy się walka o życie i przeżycie ludzi.
Nie wiem jak wygląda przygotowanie polskiej służby zdrowia na wypadek konieczności funkcjonowania w sytuacji wojny. Przy obecnym stanie organizacji tej służby (państwowej), aż boję się pomyśleć. Teraz mamy, delikatnie mówiąc, umiarkowany chaos z dominacją biurokracji. Oczywiście, nie chcę wojny, ale wolałbym mieć pewność, że ktoś w razie tragedii panuje nad sytuacją i wie jak wszystko ma zadziałać.
Wiadomo też, że „mądry Polak po szkodzie”. Dołączam życzenia zdrowia i spokoju dla wszystkich.
На фото для сьогоднішнього допису зображена одна з найстаріших – з існуючих – лікарень Любліна, так звана «Сірих монахинь», Державна клінічна лікарня № 1, що на вулиці Сташиця. В останні роки я мав нагоду познайомитися з кількома лікарнями в Україні, навіть брав участь у будівництві однієї з них (разом з великою групою люблинців), в Дрогобичі, про що неодноразово писав тут. Під час війни лікарні стають одним з ключових елементів інфраструктури, а хірургічні відділення набувають особливого значення. Війна – це поранені солдати, цивільне населення, необхідність швидких операцій, забезпечення реабілітації. У багатьох випадках у лікарнях точиться боротьба за життя і виживання людей.
Я не знаю, як виглядає готовність польської системи охорони здоров’я до необхідності функціонувати в умовах війни. При нинішньому стані організації цієї (державної) служби мені страшно навіть подумати. Зараз ми маємо, м’яко кажучи, помірний хаос з домінуванням бюрократії. Звичайно, я не хочу війни, але хотів би бути впевненим, що в разі трагедії хтось контролює ситуацію і знає, як все повинно працювати.
Відомо також, що «мудрий поляк після події». Приєднуюся до побажань всім здоров’я і миру.
