Poniedziałek 2 września 2024
ПРО ВЧИТЕЛІВ З ПОКЛИКАННЯМ
Понеділок, 2 вересня 2024 року
Choć nie jest mi do śmiechu, to przytoczę zasłyszaną anegdotę o sytuacji w polskiej szkole. Jakie nazwisko nosi dzisiaj najczęściej polski nauczyciel? Vacat! Brak nauczycieli jest największym problemem naszej edukacji.
Od wielu lat widzę – i gdzie mogę to o tym mówię – że w edukacji popełniamy ten sam błąd, co i w innych dziedzinach. Mamy wspaniałe budynki szkolne, z boiskami i pływalniami, znakomicie wyposażone pracownie i laboratoria. Jednym słowem infrastruktura jest bardzo dobra. Meczy mnie powtarzana fraza, że oświata potrzebuje „dosypania pieniędzy”, pieniądze nie naprawią systemu edukacji.
Nie mamy nauczycieli, tych dobrych w szczególności. Coraz mniej jest pasjonatów wiedzy i wychowawców, którzy kochają swoich wychowanków. Nauczycieli i wychowawców z powołania. Tak, z powołania. Ludzi świadomych, że pracują dla dobra przyszłości Polski i świata, że spełniają bardzo ważną misję. Inaczej stają się dostarczycielami „usług edukacyjnych”. To samo zresztą dotyczy innych sfer – lekarze z powołania, księża z powołania i politycy z powołania.
Zdjęcie, które dziś załączam, zrobiłem w obozie dla uchodźców w Kurdystanie. Przedstawia obozową szkołę, infrastruktura słaba, pustynny piasek, prażące słońce i nauczyciel przechadzający się wśród rzędów swoich uczniów, na głos przekazujący wiedzę. Dzieci zasłuchane w słowach swojego profesora.
Dzisiaj obejmuję modlitwą wszystkich swoich nauczycieli, dzięki którym pokochałem wiedzę i naukę. A także swoich uczniów, którym starałem się przekazać ważne sprawy. Do tego też zachęcam każdego z Was.
Хоч я і не сміюся, але процитую анекдот, почутий мною про ситуацію в польській школі. Як сьогодні найчастіше називають польського вчителя? Вакат! Брак вчителів – це найбільша проблема нашої освіти.
Вже багато років я бачу – і де можу, там і кажу – що в освіті ми робимо ту саму помилку, що й в інших сферах. У нас є чудові шкільні будівлі, з ігровими майданчиками та басейнами, чудово обладнані класи та лабораторії. Одним словом, інфраструктура дуже хороша. Я втомився від повторюваної фрази, що освіта потребує «додавання грошей»; гроші не можуть виправити систему освіти.
У нас немає вчителів, особливо хороших. Все менше і менше пристрасних вчителів і педагогів, які люблять своїх учнів. Вчителів і вихователів за покликанням. Так, з покликанням. Людей, які усвідомлюють, що вони працюють для майбутнього Польщі та світу, що вони мають дуже важливу місію. Інакше вони стають постачальниками «освітніх послуг». Так само і в інших сферах – лікарі за покликанням, священики за покликанням, політики за покликанням.
Фото, яке я додаю сьогодні, було зроблене в таборі біженців у Курдистані. На ньому зображена школа табору, погана інфраструктура, пісок пустелі, пекуче сонце і вчитель, який прогулюється між рядами своїх учнів, передаючи знання вголос. Діти слухають слова свого професора.
Сьогодні я підношу свої молитви до всіх моїх вчителів, завдяки яким я полюбив знання і навчання. А також за моїх учнів, яким я намагався передати важливі речі. Заохочую кожного з вас робити те саме.
