Kazanie na niedzielę 1 września 2024
ДОЗВОЛЬТЕ МИРУ РОЗКВІТНУТИ В НАС
Проповідь на неділю 1 вересня 2024 року
Wojna, którą rozpętał Hitler przed 85 laty, 1 września, zmieniła adres mojej rodziny, a stąd i mój. Z wileńskiego na pomorski. To samo spotkało wielu Polaków znad Niemna. Drugą wielką zmianę zafundował Stalin Polakom spod Grodna i Nowogródka, ze Lwowa i Stanisławowa. Podobnie jak części Ukraińców z Bieszczad oraz milionom Niemców ze Śląska i Pomorza. To oczywiście jeszcze nie największa tragedia, miliony ludzi na zawsze straciły ziemskie adresy.
Trwająca napaść Rosji na Ukrainę powoduje podobne zmiany – wszyscy widzimy Ukraińców zamieszkujących u nas wskutek wojny. Odwiedzałem kilkadziesiąt cmentarzy w Ukrainie, tam są ostatnie ziemskie adresy ofiar agresji Putina, przykład jest na zdjęciu.
Pamiętajcie, że zanim padną pierwsze strzały i nadlecą bomby, wojna musi zakwitnąć w czyimś sercu i umyśle. Rozkazy o zabijaniu wychodzą zawsze z jakichś ust, a słowa są narzędziami myśli, uczuć i pragnień. Nasze słowa nie mają jakiejś globalnej sprawczości, mamy jednak swój odcinek frontu. Każde dobre pragnienie, każda życzliwość, solidarność, przebaczenie i współczucie, rodzą pokój. Niech one dzisiaj rozkwitną w naszych słowach, gestach i czynach.
Війна, яку Гітлер розв’язав 85 років тому, 1 вересня, змінила адресу моєї родини, а відтак і мою. З Вільнюса до Померанії. Те саме сталося з багатьма поляками по той бік Німану. Другу велику зміну приніс Сталін для поляків з Гродно і Новогрудка, Львова і Станіславова. Те саме сталося з деякими українцями на Бещадах і мільйонами німців у Сілезії та Помор’ї. Звичайно, це ще не найбільша трагедія; мільйони людей назавжди втратили свої земні адреси.
Триваючий напад Росії на Україну спричиняє подібні зміни – ми всі бачимо українців, які живуть з нами в результаті війни. Я відвідав десятки кладовищ в Україні, там є останні земні адреси жертв путінської агресії, приклад – на фото.
Пам’ятайте, перш ніж пролунають перші постріли і полетять бомби, війна повинна розквітнути в чиємусь серці і в чиїйсь голові. Накази вбивати завжди виходять з чиїхось вуст, а слова – це інструменти думок, почуттів і бажань. Наші слова не мають якоїсь глобальної причинно-наслідкової залежності, але у нас є своя ділянка фронту. Кожне добре бажання, кожна доброта, солідарність, прощення і співчуття народжують мир. Нехай вони сьогодні розквітають у наших словах, жестах і діях.
