Kazanie na niedzielę 14 lipca 2024
СІМ СВІТІВ УКРАЇНИ
Проповідь на неділю 14 липня 2024 року
Trzy ostatnie dni w Ukrainie, stamtąd te zapiski. Najpierw granica, wieziemy pomoc humanitarną (medyczną), jest specjalny korytarz. Żadnej kolejki. – Teraz już mało kto wozi humanitarkę – zgodnie twierdzą celnicy i polscy i ukraińscy.
I zaraz potem zaczyna się ukraiński wieloświat. Wiem, nie ma takiego słowa. Chodzi mi o wiele światów, które jednak coś łączy. Pierwszy świat to intensywne żniwa, ogromne połacie rzepaku i pszenicy, ścinane sprawnie przez duże kombajny, obok wielotonowe ciężarówki. Spichlerz Europy, kiedyś marzenie Napoleona i Hitlera, żeby zapewnić swoim wojskom chleb.
Drugi świat to alarmy, co kilka godzin, nikt nie reaguje, poza bankami i urzędami, bo tak mówią przepisy. Alarmy są jak refren, można je nawet polubić. Nie wiem jak Ukraińcy zniosą kiedyś dnie i noce, gdy już umilkną.
Trzeci świat, to brak prądu, tak dotkliwy, że generatory nie są w stanie zastąpić zniszczonych elektrowni. Z tym, że nikomu to nie przeszkadza. Nie wolno tylko przeoczyć godzin z prądem, żeby włączyć pralki i naładować telefony. Feler taki, że coraz trudniej o kawę w wersji espresso (nie da rady bez prądu), trzeba przestawić się na formy przelewowe. I drugi feler, poważny. Urządzenia elektroniczne nie są przygotowane na braki prądu, stąd na przykład zgłupiały windy, które potrzebują stałego zasilania a mają je od czasu do czasu. Może to nowe wyzwanie dla producentów? Lodówki nie są niezbędne, przecież można kupić mięso wędzone albo w puszkach. Ciepła woda z piecyków elektrycznych? Na razie jest tak gorąco, że każda woda jest dobra. A jak nie ma prądu, to i kłopot, coraz większy z Internetem.
Czwarty świat to zachodnia i środkowa Ukraina. Tu wojnę słychać rzadko, nawet nie bardzo się o niej mówi. To zrozumiałe, że nie rozmawiamy o tym, co toczy się codziennie, raczej o niezwykłych zdarzeniach. Wojna toczy się Tam, czyli na wschodnich rubieżach, Tu żyjemy normalnie, pracujemy, kupujemy, odpoczywamy w weekendy.
Świat piąty, to cmentarze, już pękają we szwach. Grabarze mają żniwa. Łyczakowski we Lwowie zapełnia się grobami młodych żołnierzy codziennie. Wczoraj usypano trzy nowe mogiły. Z małego miasteczka przy polskiej granicy zginęło w ostatnim tygodniu pięciu chłopaków. To tragedia dla całego miasteczka, bo w małej społeczności zawsze ktoś kogoś zna.
Szósty świat to media. Nie ukrywają, że dzień po dniu Ukraina traci kilometr, może dwa, swoje ziemi, na wschodzie. W tej wojnie jednak nie chodzi o ziemię. Trochę kojarzy mi się z piosenką Kaczmarskiego o walecznym wilku, który mając jedną łapę w potrzasku, odgryza ją aby być wolnym wilkiem z „trojgiem łap”.
I świat siódmy. Słoneczniki, setki hektarów słoneczników. Jakby morze pięknej nadziei.
Останні три дні в Україні, ось звідки ці нотатки. Спочатку кордон, веземо гуманітарну (медичну) допомогу, є спеціальний коридор. Черги немає. – Зараз людей з гуманітарною допомогою майже немає – і польські, і українські митники погоджуються.
А далі починається український мультисвіт. Знаю, немає такого слова. Я маю на увазі багато світів, але вони мають щось спільне. Перший світ – це інтенсивні жнива, величезні площі ріпаку та пшениці, ефективно скошені великими комбайнами, поруч з багатотонними вантажівками. Житниця Європи, колись мрія Наполеона і Гітлера забезпечити свої армії хлібом.
Інший світ – це сигнали тривоги, що лунають кожні кілька годин, на які ніхто не реагує, окрім банків та офісів, бо так вимагають інструкції. Сигнали тривоги – це як рефрен, вони можуть навіть подобатися. Я не знаю, як українці коли-небудь змиряться з тим, що вони мовчать днями і ночами.
У країнах третього світу не вистачає електроенергії, настільки гостро, що генератори не можуть замінити зруйновані електростанції. Але це нікого не турбує. Просто не пропустіть години, коли є електрика, щоб увімкнути пральні машини та зарядити телефони. А от каву еспресо стає дедалі важче дістати (без електрики її не зробиш), і доводиться переходити на наливні форми. І другий недолік, серйозний.
Електронні пристрої не готові до дефіциту електроенергії, звідси й німіють, наприклад, ліфти, які потребують постійного живлення і мають його час від часу. Можливо, це новий виклик для виробників? Холодильники не є обов’язковими, адже можна купити копченості чи консерви. Гаряча вода з електричних плит? Зараз настільки спекотно, що будь-яка вода хороша. А якщо немає електрики, то це теж клопіт, тим більше з інтернетом.
Четвертий світ – це західна і центральна Україна. Тут про війну рідко чути, про неї мало говорять. Зрозуміло, що ми не говоримо про те, що відбувається щодня, скоріше про незвичайні події. Війна йде Там, тобто на східних прикордонних територіях, а тут ми живемо нормально, працюємо, ходимо по магазинах, відпочиваємо на вихідних.
П’ята світова – кладовища – вже тріщить по швах. Могильники збирають урожай. Личаківський цвинтар у Львові щодня поповнюється могилами молодих солдатів. Вчора було насипано три нові могили. З маленького містечка біля польського кордону за останній тиждень загинуло п’ятеро хлопців. Це трагедія для всього міста, адже в маленькій громаді завжди хтось когось знає.
Шостий світ – це ЗМІ. Вони не приховують того факту, що день за днем Україна втрачає кілометр, а то й два своєї землі на сході. Однак ця війна не про землю. Вона трохи нагадує мені пісню Качмарського про хороброго вовка, який, маючи одну лапу в пастці, відкушує її, щоб стати вільним вовком з “трьома лапами”.
І світ сьомий. Соняшники, сотні гектарів соняшників. Як море прекрасної надії.
