Czwartek 4 lipca 2024
VALANGA DI VITA НАВІТЬ З ТРУБКОЮ
Четвер 4 липня 2024 року
Czwartego lipca zwykle wspominam Pier Giorgio Frassatiego, błogosławionego, pisałem o nim kilkukrotnie. Przeżył zaledwie 24 lata, ale ktoś napisał, że jego życie to była Valanga di Vita, Lawina Życia. Skracam jego życiorys, z ostatnich lat życia. Tak to wyglądało.
Dziewczyny kochały się w nim na umór, co nie było dziwne przy Jego charakterystycznej piemonckiej urodzie. On sam zakochał się w jednej, niekoniecznie ślicznej Laurze, której jednak nie wyznał uczucia, bo akurat Luciana, siostra, wychodziła za mąż i mogłoby to komplikować stosunki rodzinne. Nie zdążył wyznać swojej miłości. Nie zdążył też skończyć studiów inżynierskich. Nie zdążył zdobyć Mont Blanc, najwyższego szczytu w Alpach. Zdążył wziąć udział w kilku starciach z włoskimi faszystami i komunistami, nie stojąc przy tym z założonymi rękami. Zdążył wielokrotnie wspinać się w Alpy razem z przyjaciółmi, zwanymi „Ciemnymi typami”. Zdążył kilka razy wynieść z budynku ambasady kwiaty, które nosił na groby biedaków w Berlinie. Nie stronił od fajki.
W dzień przed śmiercią na wpół sparaliżowaną ręką napisał polecenie koledze: „To są zastrzyki dla Conversa, a kwit z lombardu jest Sappy, zapomniałem o nim, odnów go na mój rachunek”. Zarażony prawdopodobnie podczas odwiedzin u chorych umiera na wirusa Heine Medina, 4 lipca 1925 roku, mając zaledwie 24 lata. Na Jego pogrzebie pojawiło się pół Turynu.
Kończę ten wpis życzeniem, życzeniem pięknego i błogosławionego życia dla każdego z Was. Valanga di Vita!
Четвертого липня я зазвичай згадую П’єра Джорджо Фрассаті, блаженного, я писав про нього кілька разів. Він прожив лише 24 роки, але хтось написав, що його життя було Valanga di Vita, лавиною життя. Я скорочую його біографію, починаючи з останніх років його життя. Це було так.
Дівчата були закохані в нього до смерті, що не дивно з його характерною п’ємонтською красою. Він і сам закохався в одну, не обов’язково вродливу Лауру, але не зізнавався їй у своїх почуттях, бо Лучана, його сестра, виходила заміж, і це могло ускладнити сімейні стосунки. Він не встиг освідчитися в коханні. Він не встиг закінчити навчання на інженера. Він не встиг піднятися на Монблан, найвищу вершину в Альпах. Він встиг взяти участь у кількох сутичках з італійськими фашистами та комуністами, не відступивши. Він встиг багато разів піднятися в Альпи зі своїми друзями, відомими як “Темні типи”. Йому вдалося кілька разів винести з будівлі посольства квіти, які він ніс на могили бідних у Берліні. Не цурався він і люльки.
За день до смерті напівпаралізованою рукою він написав розпорядження колезі: “Це ін’єкції для Конверси, а квитанція ломбарду – Саппі, я її забув, поновіть її на мій рахунок”. Заразившись, ймовірно, під час відвідин хворих, він помирає від вірусу Гейне-Медіна 4 липня 1925 року, у віці всього 24 років. На його похорон прийшло пів Турина.
Я закінчую цей запис побажанням, побажанням прекрасного і благословенного життя для кожного з вас. Валанґа ді Віта!
