CZORT ZNUŻENIEM KUSI

Sobota 16 marca 2024

Пильнуймо, сестри і брати!

Субота 16 березня 2024 року

W jednym ze wspomnień z czasu drugiej wojny światowej znalazłem relację warszawiaka, który opisywał przygotowania do zabawy sylwestrowej w ostatni dzień 1939 roku, a więc trzy miesiące po agresji Niemiec. Nie dziwi mnie zatem, że dzisiaj, ponad dwa lata od wybuchu wojny w Ukrainie, dominującym tematem – na początku wiosny – jest kwestia sadzenia kwiatów i porządkowania ogrodów. Dotyczy to zarówno nas jak i naszych ukraińskich sąsiadów, może poza tymi, którzy żyją w pobliżu frontu walk, tam gra toczy się o życie.

W przełomowych momentach historii można przyjąć trzy postawy, dwie oczywiste – za lub przeciw, w przypadku wojny w Ukrainie za Ukrainą lub przeciw niej (takie głosy coraz częściej rozbrzmiewają i u nas). Trzecia, nieoczywista, objawia się w znużeniu i obojętności, niech ta wojna się skończy, mam już dosyć, idę sadzić bratki. Bratki trzeba sadzić, tak samo jak w odpowiednim czasie siać nasturcje.

Nie wolno tylko uciekać od rzeczywistości, trzeba sercem pozostać przy Ukrainie, tak by jakiś czort nie wsączył nam obojętności czy nawet wrogości. I żebyśmy nie powtórzyli błędu apostołów, którzy znużeni zaspali w Ogrodzie Oliwnym, nie czuwali razem z Chrystusem w chwili Jego cierpienia. Czuwajmy, siostry i bracia!

В одному з моїх спогадів про Другу світову війну я знайшов розповідь варшав’янина, який описував підготовку до новорічної вечірки в останній день 1939 року, тобто через три місяці після німецької агресії. Тому мене не дивує, що сьогодні, більш ніж через два роки після початку війни в Україні, домінуючою темою – на початку весни – є питання посадки квітів і впорядкування садів. Це стосується як нас, так і наших українських сусідів, за винятком, можливо, тих, хто живе близько до лінії фронту, де на кону стоїть життя.

У вирішальні моменти історії можна зайняти три позиції: дві очевидні – за чи проти, у випадку війни в Україні, за чи проти України (такі голоси дедалі частіше лунають і в нас). Третя, неочевидна, проявляється у втомі і байдужості, нехай ця війна закінчиться, з мене досить, піду садити братки. Братки треба садити, так само як і настурції треба сіяти в потрібний час.

Ми не повинні просто тікати від реальності, ми повинні тримати своє серце прикутим до України, щоб якийсь диявол не впорснув у наше життя байдужість чи навіть ворожість. І щоб ми не повторили помилку апостолів, які, втомившись від сну в Оливному саду, не пильнували з Христом у момент його страждань. Пильнуймо, сестри і брати!

Itinerarium

Dodaj komentarz

Witryna wykorzystuje Akismet, aby ograniczyć spam. Dowiedz się więcej jak przetwarzane są dane komentarzy.