GDZIE NADZIEJA A GDZIE DIABEŁ

Czwartek 14 marca 2024

ДЕ НАДІЯ, А ДЕ ДИЯВОЛ

Четвер 14 березня 2024 року

Przed dwoma dniami przeżyłem piękne chwile w Drohobyczu, uczestniczyłem w inauguracji i poświęceniu szpitala rehabilitacyjnego. Blisko 100 osób, rannych (cywili i żołnierzy) oraz obłożnie chorych znalazło tam miejsce, mają opiekę, wracają do zdrowia. Placówka powstała dzięki wsparciu lubelskich firm i ofiarom lublinian.

Kiedy dzieliłem się ta radością ze znajomymi, kilkukrotnie usłyszałem opinię, że przesadzam z tą pomocą Ukrainie, że Ukraińcy nie są godni pomocy, że to się nie opłaca i że czas na ostry kurs wobec naszych sąsiadów.

Słuchałem tych opinii, myślałem. I wiem, że rosyjska agentura odnosi wielkie sukcesy w Polsce, narastająca niechęć do Ukrainy jest na rękę Rosji, a jeśli zwycięży, obróci się przeciwko nam, Polakom. Oczywiście nie wiem jednego, czy narratorzy antyukraińscy – a po drugiej stronie narratorzy antypolscy – robią to za pieniądze, czy po prostu nie rozumieją sytuacji.

Grzechem jest nie pomagać Ukrainie, najpierw dlatego, że została napadnięta przez wroga. Każdy przyzwoity człowiek pomaga napadniętemu, źle gdy przygląda się temu obojętnie, najgorzej jak wspomaga bandytę (albo przynajmniej myśli – „A dobrze mu tak!”).

Ukrainy nie da się przenieść w Pireneje, tak jak i Polski na północ Włoch, jesteśmy i pozostaniemy sąsiadami, a z sąsiadami należy żyć dobrze, „pomoc sąsiedzka” opłaca się zawsze.

I Ewangelia na koniec wpisu, jest Wielki Post, zaraz będzie Wielkanoc. Warto być po stronie życia, przyjaźni i nadziei. Po drugiej stronie jest mrok, śmierć i diabeł.

Два дні тому я пережив прекрасний момент у Дрогобичі, взявши участь в урочистому відкритті та освяченні реабілітаційного шпиталю. Близько 100 осіб, поранених (цивільних і військових) та прикутих до ліжка, знайшли там місце, отримують догляд і одужують. Заклад був створений завдяки підтримці люблінських компаній та пожертвам люблінців.

Коли я ділився цією радістю з друзями, то кілька разів чув думку, що я перебільшую з цією допомогою Україні, що українці не варті допомоги, що вона того не варта і що настав час взяти жорсткіший курс щодо наших сусідів.

Я слухав ці думки, думав. І я знаю, що російська агентура дуже успішно працює в Польщі, що зростаюче обурення щодо України грає на користь Росії, і якщо воно переможе, то обернеться проти нас, поляків. Звісно, я не знаю, чи антиукраїнські наратори – і, з іншого боку, антипольські наратори – роблять це за гроші, чи просто не розуміють ситуації.

Гріх не допомагати Україні, насамперед тому, що на неї напав ворог. Кожна порядна людина допомагає тому, на кого напали, погано, якщо вона дивиться на це байдуже, найгірше, якщо вона підтримує бандита (або принаймні думає – “молодець!”).

Україну не можна перенести на Піренеї, так само як і Польщу не можна перенести на північ Італії, ми є і будемо сусідами, а з сусідами важливо жити добре, “сусідська допомога” завжди окупається.

І Євангеліє в кінці вступу, зараз Великий піст, скоро Великдень. Варто бути на стороні життя, дружби і надії. На іншому боці – темрява, смерть і диявол.

Itinerarium

Dodaj komentarz

Witryna wykorzystuje Akismet, aby ograniczyć spam. Dowiedz się więcej jak przetwarzane są dane komentarzy.