ŚCIEŻKI I DEPTAKI A GDZIE LUDZIE

Poniedziałek 4 marca 2024

ПІШОХІДНІ ДОРІЖКИ ТА ДОЩАТІ НАСТИЛИ І ДЕ ЛЮДИ

Понеділок 4 березня 2024 року

Za niecały miesiąc wybierzemy samorządy, wójtów, burmistrzów, prezydentów miast i innych decydentów. Słuchałem ostatnio o priorytetach, jakie stawiają przed sobą kandydaci na szefów wielkich miast. I za każdym razem pojawiało się kilka tematów – więcej ścieżek rowerowych, nowe tereny zielone, asfaltowanie kolejnych dróg, brukowanie następnych deptaków. Czasem ktoś dodaje poprawę usług dla ludności. Na szczęście nie pojawiają się już propozycje budowy nowych lotnisk i oceanariów.

Nie kwestionuję tych pomysłów, niemniej myślę, że żyjemy w nowych czasach i chyba pora na nowe priorytety. Proszę bardzo, oto kilka z nich. Najpierw kwestia dostępności do schronów przeciwlotniczych, póki co nic groźnego nie leci nam na głowy, ale powinniśmy się czuć bezpieczni. Z tym też wiąże się kwestia bezpieczeństwa na ulicach miast, co z tego, że będą ścieżki dla rowerów i brukowane deptaki, jeśli grasować będą tam bandyci i furiaci?

Po drugie, co z integracją uchodźców i migrantów? To dotyczy już wszystkich dużych i średnich miast w Polsce. Na poziomie krajowym brak dobrych rozwiązań, króluje zasada – „Ma być jak jest, bo jest jak ma być.”

Po trzecie, nie wiem jak gdzie indziej, ale w Lublinie nie ma już bezdomnych psów, odpowiednie służby zajmą się natychmiast takim zwierzęciem. Nie ma bezdomnych psów. Ale na ulicach Lublina żyje ponad tysiąc bezdomnych kobiet i mężczyzn.

Dobrze, drogi, ścieżki, nawet lotniska. Naprawdę jednak najważniejsi są ludzie.

Менш ніж за місяць ми обиратимемо місцеву владу, мерів, голів міст та інших осіб, які приймають рішення. Останнім часом я слухаю, які пріоритети розставляють кандидати на посади очільників великих міст. І щоразу з’являлося кілька тем – більше велодоріжок, нові зелені насадження, асфальтування доріг, прокладання набережних. Іноді хтось додавав покращення послуг для населення. На щастя, пропозиції побудувати нові аеропорти та океанаріуми більше не з’являються.

Я не ставлю під сумнів ці ідеї, проте вважаю, що ми живемо в нові часи і, можливо, настав час для нових пріоритетів. Ось, будь ласка, деякі з них. По-перше, питання доступності до бомбосховищ, поки що нічого небезпечного над нашими головами не летить, але ми повинні відчувати себе в безпеці. З цим пов’язане питання безпеки на вулицях міста: що з того, що є велодоріжки і бруковані пішохідні зони, якщо вулицями бродять бандити і гопники?

По-друге, як щодо інтеграції біженців та мігрантів? Це вже стосується всіх великих і середніх міст Польщі. На національному рівні немає хороших рішень, панує правило: “Має бути так, як є, бо так має бути”.

По-третє, не знаю, як в інших містах, але в Любліні більше немає безпритульних собак, про таку тварину одразу ж подбають відповідні служби. Безпритульних собак немає. Але на вулицях Любліна живе більше тисячі бездомних чоловіків і жінок.

Ну, і на дорогах, стежках, навіть в аеропортах. Але насправді найголовніше – це люди.

Itinerarium

Dodaj komentarz

Witryna wykorzystuje Akismet, aby ograniczyć spam. Dowiedz się więcej jak przetwarzane są dane komentarzy.