Wtorek 6 lutego 2024
КНИЖКАМИ МОЖНА ЗАКРИВАТИ ВІКОННІ ШИБКИ
Вівторок 6 лютого 2024 року
W dzieciństwie miałem trochę ołowianych żołnierzyków, można jeszcze takie (takie – bo to były żołnierzyki) kupić na jakichś aukcjach. Oczywiście chciałem też być żołnierzem, a w zabawach dominowała wojna, w której zwyciężali – zgodnie z faktycznym końcem – dzielni polscy wojacy, srodze bijąc szwabów (czyli Niemców). W serialach najbliższy był mi bohater „Stawki większej niż życie” (Stanisława Mikulskiego spotkałem nawet kilka razy na festiwalu piosenki żołnierskiej w Kołobrzegu), jakoś nie przemawiały do mnie wyczyny chłopaków z „Rudego”, nawet – na przekór powszechnej wtedy modzie na Szariki – swojego pierwszego psa nazwałem Bobik.
Bardzo się dziwię padającym obecnie pytaniom „Czy będzie wojna?” Dziwię, bo przecież wojna już trwa. Nie toczy się jeszcze w granicach naszego kraju, ale przecież przez nasze drogi i granice jadą (i lecą) ogromne ilości sprzętu wojskowego. Wnioskujmy poważnie – bierzemy udział w tej wojnie. Moim zdaniem po słusznej stronie, choć życzyłbym sobie większego i bardziej konkretnego zaangażowania zarówno Zachodu jak i Polski na rzecz krwawiącej Ukrainy. Jeśli Ukraina wytrzyma i wygra, będziemy bardziej bezpieczni. Im bliżej drugiej rocznicy początku wojny Rosji z Ukrainą, tym bliżej – niestety – rozlania się konfliktu poza grancie naszych wschodnich sąsiadów.
I żeby było jasne, nie naśmiewam się z tych, którzy plażują teraz na Majorkach, w sierpniu 1939 r. tłumy Polaków biwakowały w Truskawcu i Jaremczu. Taką mamy niechęć do wojny, że wypychamy ją ze świadomości.
No dobrze, co robić? Zostawię was z kilkoma może dziwnymi pytaniami. A zatem, czy dbasz o siebie? Czy spacerujesz lub biegasz, aby mieć dobrą formę? Czy pilnujesz swojej wagi?
Jak wyglądają Twoje relacje z ludźmi, czy masz czas dla przyjaciół, możesz na nich liczyć a oni na Ciebie? Czy modlisz się sercem a nie tylko słowami?
W tych pytaniach kryje się wezwanie do czujności, naprawdę wojna jest blisko.
I jeszcze te książki w oknach ze zdjęcia, zrobionego w Charkowie. Macie książki? Tyle, żeby w trakcie bombardowań zasłonić okna, tak, żeby szyby nie wyleciały?
Мене дуже дивують питання, які зараз ставлять: “Чи буде війна?”. Дивують тому, що, зрештою, війна вже відбувається. Вона ще не відбувається в межах кордонів нашої країни, але ж величезна кількість військової техніки пересувається (і перелітає) через наші дороги і кордони. Давайте зробимо серйозний висновок – ми беремо участь у цій війні. На мою думку, на правильному боці, хоча я хотів би більшої і конкретнішої прихильності як Заходу, так і Польщі до України, що стікає кров’ю. Якщо Україна вистоїть і переможе, ми будемо в більшій безпеці. Чим ближче ми підходимо до другої річниці початку війни Росії з Україною, тим ближче ми, на жаль, до поширення конфлікту за межі кордонів наших східних сусідів.
І, щоб було зрозуміло, я не насміхаюся з тих, хто зараз відпочиває на Майорці; у серпні 1939 року натовпи поляків відпочивали в таборах у Трускавці та Яремчі. Такою є наша відраза до війни, що ми витісняємо її зі свідомості.
Що ж робити? Залишу вас з деякими, можливо, дивними запитаннями. Отже, чи дбаєте ви про себе? Ходите чи бігаєте, щоб тримати себе у формі? Стежите за своєю вагою?
Які у вас стосунки з людьми, чи знаходите час для друзів, чи можете розраховувати на них, а вони на вас? Чи молитеся ви серцем, а не тільки словами?
У цих питаннях міститься заклик до пильності, адже війна справді близько.
А ще є ті книжки у вітринах з фото, зробленого в Харкові. У вас є книжки? Достатньо, щоб закрити вікна під час бомбардування, щоб скло не вилетіло?
