BOŻA PRZYGODA CODZIENNIE

Wtorek 30 stycznia 2024

БОЖЕСТВЕННА ПРИГОДА ЩОДНЯ

Вівторок 30 січня 2024 року

Ludzie, których dziś spotkamy, może ci w pracy czy na uczelni, może jacyś nowopoznani przypadkiem, ci z krótkiej rozmowy albo bardzo dobrze (z pozoru) znani. Nauczyłem się, że jeśli ktoś mówi do kogoś – „Ja już cię dobrze znam!” – wygłasza największy absurd, nigdy nie poznamy dobrze kogokolwiek, możemy jedynie uszanować tajemnicę jego osoby. Ludzie są trochę jak wysokie i przepiękne góry, możemy jedynie je podziwiać.

Dlaczego o tym piszę? Piszę, bo często tracimy okazję do cudownych przygód i niesamowitych odkryć w pogoni za … Nieważne za czym, ważne, żebyśmy robili wrażenie goniących, dziś to absolutnie najmodniejsza formuła.

Dwóch kolegów śpieszyło się na darmowy obiad, nie zmyślam bo to moi „podopieczni”, zwykle zwani bezdomnymi. Jeden miał zdezelowany rower i popędzał drugiego, który ledwo truchtał. Ten pierwszy wreszcie machnął ręką i sypnął piechurowi – „Jak chcesz, to się wlecz dziadu jeden …”. Dojechał do darmowej stołówki, skonsumował trzy talerze grochówki i czekał na kamrata, ale ten nie nadchodził. Poleciał więc go szukać i znalazł w renomowanej sieciówce wcinającego kurczaki i popijającego colą!

– Kto ci zafundował?

– Sam se kupiłem … I jutro też se kupię. I pojutrze.

– Skąd masz kasę?

– Mam, bo nie lecę jak głupi wariat na pedałach, tylko se chodzę …

– Co ty bredzisz?

– Nie bredzę, tylko jak szedłem, znalazłem to – pokazał zwitek banknotów, w sumie dziesięć po 100 złotych, razem cały tysiąc – mogę nawet za dwie stówki kupić od ciebie tego grata.

I faktycznie kupił.

Nie wiem czy we wtorki chadzacie na spacery, polecam. Pamiętajcie jednak, że w każdej chwili, w każdym spotkaniu, może zacząć się niezwykła przygoda w waszym życiu. Tak to Pan Bóg wymyślił.

Люди, яких ми зустрічаємо сьогодні, можливо, на роботі чи в університеті, можливо, випадкові знайомі, з короткої розмови чи дуже добре (на перший погляд) знайомі. Я зрозумів, що коли хтось каже комусь: “Я тебе вже добре знаю!” – це найбільший абсурд. – це найбільший абсурд, ми ніколи не будемо знати когось добре, ми можемо лише поважати таємницю його особи. Люди трохи схожі на високі і красиві гори, ми можемо тільки милуватися ними.

Чому я пишу про це? Пишу тому, що ми часто втрачаємо можливість чудових пригод і дивовижних відкриттів в гонитві за… Неважливо за чим, головне, що ми справляємо враження в гонитві, сьогодні це абсолютно наймодніша формула.

Двоє друзів поспішали на безкоштовний обід, я не вигадую, бо це мої “підопічні”, яких зазвичай називають безхатченками. Один з них був на ветхому велосипеді і підганяв іншого, який ледь-ледь ледве тягнув ногу. Перший нарешті махнув рукою і вилаяв пішохода – “Хочеш – тягнися, ідіоте…”. Він дійшов до безкоштовної їдальні, з’їв три тарілки горохового супу і став чекати свого супутника, але той не прийшов. Він пішов його шукати і знайшов у солідному мережевому магазині, де той їв курку і пив кока-колу!

– Хто тобі його купив?

– Я сам купив… І завтра теж куплю. І післязавтра.

– Звідки в тебе гроші?

– Я маю гроші, бо я не ходжу, як божевільний по педиках, а просто ходжу…

– Що ти верзеш?

– Я не патякаю, я просто йшов і знайшов ось це, – він показав мені пачку купюр, десять по сто злотих кожна, загалом цілу тисячу, – я навіть можу купити у вас цей мотлох за двісті злотих.

І він справді купив.

Не знаю, чи ви ходите на прогулянку по вівторках, але я рекомендую. Але пам’ятайте, що в будь-який момент, в будь-якій зустрічі може початися надзвичайна пригода у вашому житті. Так задумав Господь Бог.

Itinerarium

Dodaj komentarz

Witryna wykorzystuje Akismet, aby ograniczyć spam. Dowiedz się więcej jak przetwarzane są dane komentarzy.