Kazanie na niedzielę 28 stycznia 2024
СПІЛЬНОТА НА БОЦІ ДОБРА
Проповідь на неділю 28 січня 2024 року
Na pierwszym zdjęciu stoję razem z Ahmedem, on jest z Pendżabu w Pakistanie, jakoś poradził sobie z kilkoma granicami, aby trafić do Polski. Pomiędzy bajki możemy włożyć opowieści o skutecznym strzeżeniu granic przez różne służby, wszystkie granice są do przekroczenia. Gość z Pendżabu stracił niedawno pracę i dlatego wpada do naszego wolontariatu, raz na zupę, raz na kąpiel, szuka sobie miejsca na nowe życie, tu u nas, w Polsce.
Zło nie śpi, głosi stare polskie przysłowie, dodałbym też, że Zły, autor zła, tym bardziej nie śpi. Wystarczy spojrzeć na liczne wojny toczące się obecnie na świecie, na okrucieństwa popełniane przez Rosjan w Ukrainie. Oczywiście dotrze to do nas bardziej, kiedy ta wojna przybliży się do naszych granic.
Nie mamy istotnego wpływu na wojny, co nie znaczy, że nic nie możemy zrobić. Otóż właśnie możemy, naprawdę możemy. Chodzi o to, żeby stawać po stronie dobra. Na załączonym drugim grupowym zdjęciu widzicie grupę wolontariuszy, którzy wczoraj wieczorem służyli ubogim i bezdomnym w Lublinie, wydawaliśmy im gorący posiłek. Kiedy patrzycie na to zdjęcie, od prawej, mamy na nim – Małgosię i Agnieszkę, dalej Alojzego z Zimbabwe, Liubow z Ukrainy, Vimbay z Zimbabwe, Arę z Meksyku, Matyldę także z Zimbabwe, potem jestem ja, a dalej Wilk, Buźka i Ryszard. Marta z Adamem robili chyba zdjęcia. Niezwykła koalicja wolontariuszy, z trzech kontynentów, ludzi, którzy dają swój czas, energię, siły, aby służyć Ahmedowi z Pendżabu, Igorowi spod ukraińskich Karpat czy młodemu Antonowi z Mołdawii oraz oczywiście wielu Polakom, których ksywy i imiona podałem powyżej.
Przy okazji odpowiadam na pytanie o Kościół. Kościół to wspólnota, wspólnota wszystkich narodów i wszystkich ludzi, sytych i głodnych, tych z dachem nad głową i tych sypiających w zimnych altankach, jak Ahmed ze swoim kolegą Pawłem, Polakiem.
I o tym właśnie jest dzisiejsza Ewangelia, o tym, że trzeba stawać po stronie dobra.
Ewangelia
W Kafarnaum Jezus w szabat wszedł do synagogi i nauczał. Zdumiewali się Jego nauką: uczył ich bowiem jak ten, który ma władzę, a nie jak uczeni w Piśmie.
Był właśnie w ich synagodze człowiek opętany przez ducha nieczystego. Zaczął on wołać: «Czego chcesz od nas, Jezusie Nazarejczyku? Przyszedłeś nas zgubić. Wiem, kto jesteś: Święty Boga».
Lecz Jezus rozkazał mu surowo: «Milcz i wyjdź z niego!» Wtedy duch nieczysty zaczął nim miotać i z głośnym krzykiem wyszedł z niego.
A wszyscy się zdumieli, tak że jeden drugiego pytał: «Co to jest? Nowa jakaś nauka z mocą. Nawet duchom nieczystym rozkazuje i są Mu posłuszne». I wnet rozeszła się wieść o Nim wszędzie po całej okolicznej krainie galilejskiej.
(Mk 1,21 – 28)
На першій фотографії я стою разом з Ахмедом, він родом з Пенджабу в Пакистані, якимось чином йому вдалося перетнути кілька кордонів, щоб потрапити до Польщі. Між казками можна поставити історії про ефективну охорону кордонів різними службами, всі кордони можна перетнути. Приїжджий з Пенджабу нещодавно втратив роботу і тому заглядає до нашої волонтерської служби, то на суп, то в лазню, шукаючи місце, де можна почати нове життя, тут, у нас, в Польщі.
Зло не спить, проголошує старе польське прислів’я, а я б додав, що Лукавий, автор зла, спить ще менше. Погляньмо на численні війни, які зараз відбуваються у світі, на звірства, які чинять росіяни в Україні. Звісно, це буде доходити до нас більше, коли ця війна наблизиться до наших кордонів.
Ми не маємо значного впливу на війни, але це не означає, що ми нічого не можемо зробити. Можемо, справді можемо. Головне – стояти на боці добра. На прикріпленій другій груповій фотографії ви можете побачити групу волонтерів, які вчора ввечері роздавали гарячу їжу бідним і бездомним у Любліні. Коли ви подивитеся на цю фотографію, праворуч від нас – Малгося і Агнеса, потім Алоїзій із Зімбабве, Любов з України, Вімбей із Зімбабве, Ара з Мексики, Матильда також із Зімбабве, далі – я, а потім Вілк, Бузька і Ришард. Марта та Адам, здається, фотографували. Надзвичайна коаліція волонтерів з трьох континентів, людей, які віддають свій час, енергію і сили, щоб служити Ахмеду з Пенджабу, Ігорю з українських Карпат або молодому Антону з Молдови, і, звичайно, багатьом полякам, чиї імена і прізвиська я назвав вище.
Користуючись нагодою, хочу відповісти на ваше запитання про Церкву. Церква – це спільнота, спільнота всіх народів і всіх людей, ситих і голодних, тих, хто має дах над головою, і тих, хто спить у холодних альтанках, як Ахмед зі своїм колегою Павлом, поляком.
І саме про це сьогоднішнє Євангеліє, про необхідність стояти на боці добра.
