Sobota 27 stycznia 2024
СУД І ПРАВОСУДДЯ…
Субота 27 січня 2024 року
O prawie dzisiaj, najpierw u naszych sąsiadów. Ci z zachodu, Niemcy, potomkowie Prusaków, opowiadają historię pewnego młynarza, który postawił się samemu cesarzowi Wilhelmowi II Hohenzollernowi. Cesarz zamierzył zbudować nową drogę z Berlina do Drezna, przebiegać miała przez włości młynarza i groziła zburzeniem młyna. Urzędnicy z Berlina przekonywali rzemieślnika, że droga jest niezbędna ze względów gospodarczych i wojskowych, że to najkrótszy i najlepszy trakt. I nic, bo człek ów stał przy swoim, że to jego ojcowizna, że produkuje świetną mąkę. Wreszcie jakiś bardzo wysokiej rangi posłaniec z Berlina oznajmił:
– Ależ panie młynarzu! Taka jest wola cesarza!
Na to gospodarz pełen oburzenia odparł:
– Cesarza? Na szczęście jest jeszcze w Prusach prawo!
Młyn ocalał, drogę poprowadzono inną trasą.
W przypadku naszych wschodnich sąsiadów rzecz z prawem ma się zupełnie inaczej, mam na myśli Rosjan, potomków Sowietów. Przez epokę carów a potem pierwszych sekretarzy Partii, aż po dzisiejsze czasy, o tym, co jest prawem stanowi Najważniejsza Osoba. Dobitnie sformułował to Piotr I – „Imperator wszechrosyjski jest monarchą samowładnym i nieograniczonym. Posłuszeństwo należne Jego władzy najwyższej, nie tylko z bojaźni, ale i wobec sumienia, sam Bóg nakazuje”. Jednym słowem – samodzierżawie. A pilnować rozkazów tejże władzy miały nie sądy czy prokuratorie, ale służby specjalne – od „Prieobrażenskiego Prikazu” (policja polityczna powołana przez Piotra I), poprzez „Czeka” (spółka Lenina i naszego rodaka Feliksa Dzierżyńskiego), NKWD aż po dzisiejsze KGB.
To tyle o sąsiadach, a jak jest u nas? Tego już sam nie wiem. Choć przypomina mi się słynna fraza z kultowego filmu „Sami swoi”, chodziło o proces jaki Kargul wytoczył Pawlakowi (sprawa kota?). Pawlak już miał jechać do sądu, kiedy wiekowa mamusia wręczyła mu dwa granaty i wygłosiła jedną ze świętych polskich prawd – „Sąd sądem, a sprawiedliwość musi być po naszej stronie …”
Про право сьогодні, спочатку у наших сусідів. Німці на заході, нащадки пруссаків, розповідають історію про одного мірошника, який виступив проти самого імператора Вільгельма II Гогенцоллерна. Імператор мав намір прокласти нову дорогу з Берліна до Дрездена, яка мала пролягти через маєток мірошника, і погрожував знести млин. Берлінські чиновники переконували майстра, що дорога необхідна з економічних і військових міркувань, що це найкоротший і найкращий шлях. Але нічого, бо чоловік стояв на своєму, що це його рідна земля і що він виробляє чудове борошно. Нарешті, дуже високопоставлений посланець з Берліна повідомив:
– Але, мірошнику! Це воля імператора!
На це фермер, сповнений обурення, відповів
– Імператора? На щастя, в Пруссії ще є закон!
Млин вцілів, дорогу перепроклали.
У випадку наших східних сусідів, я маю на увазі росіян, нащадків Радянського Союзу, справи з правом йдуть зовсім інакше. Через епоху царів, а потім перших секретарів партії, аж до сьогоднішнього дня, те, що є правом, визначається Найголовнішою особою. Це було чітко сформульовано Петром І – “Всеросійський імператор є самодержавний і необмежений монарх. Послух, належний його верховній владі, не тільки зі страху, але й по совісті, заповідається самим Богом”. Одним словом – самодержавство. І охороняти накази цієї влади мали не суди і не прокуратура, а спецслужби – від “Приказу” (політичної поліції, створеної Петром І), через “ЧК” (партнерство Леніна і нашого земляка Фелікса Дзержинського), НКВС до сьогоднішнього КДБ.
Так багато для наших сусідів, але як щодо нас? Я не знаю. Хоча мені пригадується відома фраза з культового фільму “Самі свистіть” про позов Каргула проти Павлака (справа про кота?). Павлак вже збирався йти до суду, коли його старенька мама вручила йому дві гранати і промовила одну зі священних польських істин – “Суд є суд, і справедливість має бути на нашому боці…”
