Kazanie na środę 27 grudnia 2023
МИ МАЄМО ЙОГО!
Проповідь на середу 27 грудня 2023 року
Czy wraca do nas poświąteczne rozczarowanie? Może tak być jeśli szukaliśmy Pana Jezusa przy wigilijnym stole lub w żłóbkach, to było oczywiście bezcelowe i bezskuteczne. W gruncie rzeczy co zrobiliśmy? Pojedliśmy, popiliśmy, pośpiewaliśmy, dłużej pospaliśmy. Okropna nuda.
No ale dobrze, na szczęście mamy środę, która będzie trochę udawała poniedziałek, czyli pierwszy dzień w pracy. Co za błogosławiony dzień! W końcu zamiast czerstwych bułek można wreszcie kupić świeży rogalik. I powoli zbierać siły na przedsylwester, to znaczy pojutrzejszy piątek, zapowiadający ostatnią sobotę w roku i właściwy dzień powszechnego polskiego pijaństwa, czyli Sylwestra. Potem to już tylko moje imieniny, to znaczy Nowy Rok 2024. Oczywiście, drwię nieco z naszego świętowania, drwię świadomie, bo nic sensowego nie wydarzyło się w czasie tej laby. No, może poza tymi kilkoma sekundami dłuższej obecności światła, bo wszak już dnia przybywa.
Jest jednak ratunek, są przecież ludzie, w których naprawdę mieszka ten Pan Jezus, którego (niby) szukaliśmy przy wigilii czy żłóbku. Czy to nie On się uśmiecha w ich twarzach? Nie On jest naszym sąsiadem? Ależ tak, On! Wszedł między lud ukochany, wszedł i pozostał. No to mamy Go!
Чи повертається до нас післяріздвяне розчарування? Можливо, якщо ми шукали Господа Ісуса за святвечірнім столом чи в яслах, але це було явно безглуздо і безуспішно. По суті, що ми робили? Ми їли, ми пили, ми співали, ми довше спали. Страшенно нудно.
Але, на щастя, у нас є середа, яка трохи прикинеться понеділком, тобто першим робочим днем. Який благословенний день! Нарешті замість черствої булочки можна купити свіжий круасан. І потихеньку набиратися сил до передноворічної ночі, тобто до п’ятниці післязавтра, яка провіщає останню суботу року і власне день вселенського польського пияцтва, тобто новорічну ніч. Після цього – просто мої іменини, тобто Новий рік 2024. Звісно, я трохи кепкую з наших святкувань, кепкую свідомо, бо нічого значущого за цей час затишшя не сталося. Ну, окрім хіба що тих кількох секунд тривалої присутності світла, бо ж день уже настає.
Але порятунок є, адже є люди, в яких дійсно живе цей Господь Ісус, якого ми (нібито) шукали на Святвечір чи в яслах. Хіба це не Він посміхається їм в обличчя? Хіба Він не є нашим ближнім? Так, це Він! Він прийшов серед улюбленого народу, Він увійшов і залишився. Значить, Він у нас є!
