Poniedziałek 10 czerwca 2024
МИ ПЕРЕБУВАЄМО У СПІЛЬНОТІ ВЕЛИКИХ СЕРДЕЦЬ
Понеділок 10 червня 2024 року
Któregoś mroźnego zimowego wieczoru zadzwoniła do mnie pani ze Straży Miejskiej, pytała czy mogę przywieźć bezdomnemu mężczyźnie gorącą herbatę i koc lub śpiwór. I od razu oznajmiła, że jej instytucja nie ma pieniędzy na dożywianie bezdomnych, może jedynie poinformować o sytuacji i poprosić o pomoc. Szybko zorganizowałem i herbatę i ciepłą zupę i koc.
Innym razem dzwonił ktoś z instytucji dedykowanej osobom w kryzysie. Czy mogę przyjąć parę nastolatków, bo „system ich wypluwa”, tzn. są z innej części kraju i nie mogą liczyć na pomoc lubelskiej instytucji przeciwkryzysowej. Dobrze, przyjęliśmy tych młodych ludzi. Podobnie było w przypadku bezdomnego inwalidy (na wózku) z Ukrainy.
Mam wrażenie, że co rusz zderzam się z systemem, wyposażonym w przepisy i procedury, które nie widzą człowieka. Może zamarznąć czy inaczej umrzeć, byleby nie zostały złamane zapisy ustaw. Instytucjonalne formy pomocy polegają głównie na frazach – „Przełączę do działu …” lub „Niestety musimy kierować się zapisami …”
Dobrze, moi drodzy, mamy serca, które mogą kierować się prostą wrażliwością i miłością. Cieszę się, że jesteśmy w tej samej wspólnocie Ludzi Wielkiego Serca.
Одного холодного зимового вечора мені зателефонувала жінка з муніципальної поліції і запитала, чи можу я принести бездомному гарячого чаю та ковдру або спальний мішок. І одразу ж повідомила, що її установа не має грошей, щоб годувати бездомних, вона може лише повідомити про ситуацію і попросити про допомогу. Я швидко організувала і чай, і теплий суп, і ковдру.
Іншим разом подзвонили з установи, яка займається людьми в кризових ситуаціях. Чи можу я взяти до себе кількох підлітків, тому що «система їх випльовує», тобто вони з іншої частини країни і не можуть розраховувати на допомогу люблінської антикризової установи. Гаразд, ми прийняли цих молодих людей. Так само було з бездомним інвалідом (в інвалідному візку) з України.
Я відчуваю, що час від часу стикаюся з системою, оснащеною правилами і процедурами, яка не бачить людини. Вона може замерзнути або померти в інший спосіб, аби тільки не порушувати закони. Інституційні форми допомоги здебільшого складаються з фраз: «Я переключусь на відділ…» або «На жаль, ми змушені діяти згідно з положенням…».
Що ж, дорогі мої, у нас є серця, які можуть керуватися простою чуйністю і любов’ю. Я рада, що ми знаходимося в одній спільноті Людей з Великими Серцями.
