Wtorek 11 czerwca 2024
ТУЛУЗЬКА ПРИТЧА
Вівторок 11 червня 2024 року
Wiele lat temu podróżowałem autostopem po Francji, zatrzymał się kierowca, zapytał dokąd zmierzam. Zmierzałem w okolice Tuluzy. Podrapał się po głowie, coś tam wyliczył i w końcu stwierdził, że choć to nie po jego drodze to osiemdziesiąt kilometrów może dodatkowo zrobić. Dobrze pamiętam tamto zdarzenie, z pozoru banalne, ale bardzo miłe.
Odbieram telefon, ktoś dzwoni i pyta czy może przyjść na zmianę opatrunku, bo weekend, wiadomo Polska w letargu przy grillach, a ja z tym sonie radzę. Już miałem się wykręcić, ale przypomniałem sobie historię spod Tuluzy. Tam były kilometry, tu dwie godziny mojej wolnej soboty, opatrunek zmieniłem.
Niespodziewane sytuacje są próbą naszej wrażliwości, czasem solidarności. I bardzo wam życzę, abyście spotykali ludzi, którzy dla was pojadą pod jakąś życiową Tuluzę. I sami chętnie jedźcie te osiemdziesiąt kilometrów, choć wam nie po drodze.
Багато років тому я подорожував автостопом по Франції, водій зупинився і запитав, куди я їду. Я відповів, що їду в район Тулузи. Він почухав потилицю, зробив якісь розрахунки і врешті вирішив, що хоч це і не по дорозі, але він може проїхати вісімдесят кілометрів додатково. Я добре пам’ятаю цей випадок, здавалося б, тривіальний, але дуже приємний.
Піднімаю слухавку, дзвонить хтось і питає, чи можна приїхати перев’язатися, бо вихідні, а Польща, як відомо, в летаргії від шашликів, і я не встигаю. Я вже збиралася викручуватися, але потім згадала історію з Тулузи. Там це були кілометри, тут дві години моєї вільної суботи, перев’язка змінилася.
Несподівані ситуації – це тест на нашу чутливість, іноді на нашу солідарність. І я вам дуже бажаю, щоб ви зустріли людей, які проїдуть під якоюсь життєвою Тулузою для вас. І будьте готові проїхати ці вісімдесят кілометрів самі, навіть якщо це не по вашій дорозі.
