Środa 23 października 2024
ДИЯВОЛ ХОДИТЬ СЕРЕД НАС
Середа 23 жовтня 2024 року
W mrocznych czasach komunizmu co jakiś czas władza znajdowała winnych. Winnych wszystkiemu. Najpierw wszystkiemu winni byli kułacy i obszarnicy, dalej imperialiści, potem Żydzi i studenci (koniec lat 60-tych ub. wieku), a nawet amerykańscy spryciarze, którzy zrzucali stonkę na dorodne polskie ziemniaki.
Słuchając występów różnych polskich polityków, a także powszechnych plotek (skutecznie rozsiewanych przez agenturę rosyjską), za chwilę wszystkiemu będą winni … Ukraińcy. Bo biorą 800 plus na swoje dzieci, jeżdżą drogimi samochodami, zabierają pracę Polakom (a ukraińskie kobiety polskich mężów), głośno rozmawiają na polskich ulicach, a niektórzy jeszcze otwierają tu ukraińskie restauracje.
Dzisiaj w kalendarzu liturgicznym jest wspomnienie św. Józefa Bilczewskiego, lwowskiego arcybiskupa, który na początku ub. wieku starał się gasić waśnie narodowe w polsko – ukraińsko – żydowskiej Galicji. Cenili go przedstawiciele wszystkich nacji. Pisałem tu kiedyś o Emilianie Kowczu, błogosławionym ukraińskim męczenniku (zginął w obozie na Majdanku), który jako grekokatolicki ksiądz był duszpasterzem i katolików i prawosławnych i żydów, a nawet ateistów.
Bardzo życzyłbym nam i Ukraińcom, abyśmy szukali tego, co nas łączy. I żebyśmy uważali, bo krąży wśród nas ten co jest mistrzem dzielenia i wrogości, a jest nim diabeł.
Na zdjęciu: wspomnienie ukraińsko – polskiego obozu młodzieżowego sprzed kilku lat.
Час від часу в темні часи комунізму влада знаходила винних. Винна у всьому. Спочатку в усьому були винні куркулі та поміщики, потім імперіалісти, потім євреї та студенти (кінець 1960-х), і навіть американські розумники, які накидали сороконіжок на польську стиглу картоплю.
Слухаючи виступи різних польських політиків, а також поширені чутки (фактично поширювані російською агентурою), незабаром у всьому звинуватять… українців. Бо вони беруть на своїх дітей по 800 з гаком, їздять на дорогих машинах, забирають у поляків роботу (а в українок – польських чоловіків), голосно розмовляють на польських вулицях, а дехто ще й досі відкриває тут українські ресторани.
Сьогодні в літургійному календарі – пам’ять святого Йосифа Більчевського, архиєпископа Львівського, який на початку минулого століття намагався вгамувати національну ворожнечу в польсько-українсько-єврейській Галичині. Його шанували представники всіх народів. Колись я писав тут про блаженного українського священномученика Еміліяна Ковча (загинув у таборі Майданек), який, будучи греко-католицьким священиком, був душпастирем для католиків, православних, євреїв і навіть атеїстів.
Я б дуже хотів, щоб ми і українці шукали те, що нас об’єднує. І щоб ми були обережними, бо серед нас циркулює той, хто є господарем поділу і ворожнечі, і це диявол.
На фото: спогад про українсько-польський молодіжний табір кількарічної давнини.
