CZEKAM NA POMNIKI PRZEBACZENIA
Wtorek 17 lipca 2024
З НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАЮ НА ПАМ’ЯТНИКИ ПРОЩЕННЯ
Вівторок 17 липня 2024 року
W Domostawie na Podkarpaciu dwa dni temu został odsłonięty pomnik – Memoriał Ofiar Ludobójstwa na Kresach Wschodnich. Nazwany został już „Pomnikiem Rzezi Wołyńskiej”. Cytuję opis pomnika za źródłem w Internecie: „Ma kształt orła, którego korpus jest umieszczony w płomieniach. Całkowita wysokość monumentu razem z cokołem wynosi 20 metrów. W środku monumentu znajduje się wycięty krzyż, a w nim trójzębne widły, symbolizujące tryzub, na które nabite jest dziecko. U jego podstawy z jednej strony (awers), znajduje się rodzina z dziećmi w płomieniach, a z drugiej (rewers), znajdują się głowy dzieci nabite na sztachety płotu, również umieszczone w płomieniach. W górnej części pomnika, na skrzydłach orła, umieszczone zostały nazwy miejscowości, w których doszło do mordów dokonywanych przez UPA”.
Nie znałem wcześniej tego szalonego pomysłu i jeszcze nie mogę wyjść z poczucia rozgoryczenia, że coś takiego mogło powstać. Nie dziwi mnie reakcja Mirosława Skórki, prezesa Związku Ukraińców w Polsce, który określił ten monument mianem „pomnika nienawiści”.
Ziemie polskie napadali, łupili i krwawo dewastowali Germanie, Litwini, Mongołowie, Tatarzy, Turcy, Szwedzi, Austriacy, Niemcy i Rosjanie. Nie znam polskich pomników mszczących się za te historie, a te, które widziałem – Katyńskie – prezentują żal, smutek i przebaczenie. Krzyż jest symbolem właśnie przebaczenia. W Domostawie został użyty jako znak niezgody, rozłamu i wrogości.
Przebaczenie, solidarność, miłość, pokój i dobro. Czekam na takie pomniki.
Два дні тому в Домоставі на Підкарпатті відкрили пам’ятник – Меморіал жертвам геноциду на східних прикордонних землях. Він вже отримав назву “Пам’ятник Волинській різанині”. Я цитую опис пам’ятника за джерелом в Інтернеті: “Він має форму орла, тіло якого охоплене полум’ям. Загальна висота пам’ятника разом з постаментом – 20 метрів. У центрі пам’ятника вирізаний хрест, а в ньому – тригранні вила, що символізують тризуб, на які заколота дитина. В його основі, з одного боку (аверс), зображено сім’ю з дітьми у полум’ї, а з іншого боку (реверс) – голови дітей, насаджені на парканні рейки, які також охоплені полум’ям. У верхній частині пам’ятника, на крилах орла, розміщені назви сіл, де відбувалися вбивства, вчинені вояками Української повстанської армії”.
Я не був раніше знайомий з цією божевільною ідеєю і досі не можу позбутися відчуття гіркоти від того, що щось подібне могло бути створено. Мене не дивує реакція Мирослава Скури, президента Об’єднання українців у Польщі, який назвав цей пам’ятник “пам’ятником ненависті”.
Польські землі були захоплені, пограбовані і криваво спустошені німцями, литовцями, монголами, татарами, турками, шведами, австрійцями, німцями і росіянами.
Я не знаю жодного польського меморіалу, який би мстився за ці історії, а той, який я бачив – Катинь – представляє скорботу, печаль і прощення. Хрест є символом саме прощення. У Домоставі його використовували як знак розбрату, поділу і ворожнечі.
Прощення, солідарності, любові, миру і добра. Я з нетерпінням чекаю на такі пам’ятники.
