KTO UCIEKA DO ZAKONU A KTO JEST SZCZĘŚLIWY

Piątek 2 lutego 2024

ХТО ТІКАЄ ДО ОРДЕНУ, А ХТО ЩАСЛИВИЙ

П’ятниця 2 лютого 2024 року

Warto marzyć , marzyć i spełniać swoje marzenia, oczywiście nie myślę o marzeniach typu wypad na Madagaskar, bo to banalne.

Może nawet bardziej chodzi mi o pragnienia, które są głębsze od marzeń. Zdjęcie pierwsze do dzisiejszego wpisu powstało kilka miesięcy temu w Baku, Azerbejdżan. Mnie, mam nadzieję, rozpoznajecie bez problemu. Obok mnie jest szczęśliwa kobieta w habicie Misjonarek Miłości (tych od św. Matki Teresy z Kalkuty). Z Magdą, dziś już siostrą Janą Marią, znamy się wiele lat, od czasów kiedy jako nastolatka zaangażowała się w KSM (Katolickie Stowarzyszenie Młodzieży) w Lublinie.

Magda jest dyplomowaną farmaceutką, ale zaraz po studiach poszła za swoimi pragnieniami, chciała służyć najbardziej odrzuconym, trędowatym. Już w zakonie trafiła do leprozorium w Rwandzie, a potem do wspólnoty w Tbilisi. Teraz, razem i pięcioma siostrami, na drugim zdjęciu (każda z innego kraju, a nawet kontynentu), ma pod opieką 26 osób niepełnosprawnych, muzułmanów. Mieszkają wspólnie w klasztorze czy raczej w Domu Nadziei, bo siostry i ich niepełnosprawne siostry i bracia, żyją pod jednym dachem, mają jedną kaplicę i jedną jadalnię. Magda jest szczęśliwa, bo poszła za swoimi pragnieniami.

Piszę ten tekst w święto osób życia konsekrowanego (dedykowanego siostrom i braciom zakonnym) i dziękuję Bogu za wszystkie zaprzyjaźnione zakonnice i zakonników. Piszę też jednak z przekonaniem, że sensowne życie polega na realizacji swoich pragnień. Przy czym, zaznaczam, że droga życia zakonnego nie jest gwarancją szczęścia. Znam kilka nieszczęśliwych sióstr zakonnych (i braci także), które czym prędzej powinny zwiewać z klasztorów, bo uciekły tam ze strachu przed życiem. Ale, uwaga, to nie żart, znam też żony i mężów, znam takich ludzi, którzy ze strachu przed swoimi pragnieniami uciekli w małżeństwo czy partnerstwo. Jasne, nie polecam rozwodów czy rozstań.

W puencie, radzę, polecam i nagabuję, aby trzymać się swoich pragnień. Są cichym głosem samego Pana Boga w najgłębszych wymiarach naszych serc.

Варто мріяти, мріяти і здійснювати свої мрії, звісно, я не маю на увазі мрії на кшталт поїздки на Мадагаскар, бо це банально.

Можливо, мене навіть більше хвилюють бажання, які є глибшими за мрії. Перше фото для сьогоднішнього допису було зроблене кілька місяців тому в Баку, Азербайджан. Сподіваюся, ви без проблем мене впізнаєте. Поруч зі мною – щаслива жінка в одязі Місіонерок Милосердя (святої Матері Терези з Калькутти). Ми знаємо Маґду, тепер сестру Яну-Марію, вже багато років, відколи вона ще підлітком стала учасницею КСМ (Католицької Молодіжної Асоціації) в Любліні.

Магда – кваліфікований фармацевт, але одразу після навчання вона пішла за своїми бажаннями, вона хотіла служити найбільш відкинутим – прокаженим. Вже в ордені її відправили до лепрозорію в Руанді, а потім до спільноти в Тбілісі. Зараз разом з п’ятьма сестрами на другому фото (кожна з іншої країни або навіть континенту) вона опікується 26 неповносправними мусульманами. Вони живуть разом у монастирі, а точніше в Домі Надії, бо сестри та їхні неповносправні брати і сестри живуть під одним дахом, мають одну каплицю і одну їдальню. Магда щаслива, бо пішла за своїми бажаннями.

Я пишу цей текст у свято богопосвяченого життя (присвячене богопосвяченим сестрам і братам) і дякую Богові за всіх монахинь і монахинь, які з ними подружилися. Однак, я також пишу з переконанням, що осмислене життя полягає в реалізації своїх бажань. Водночас зазначаю, що шлях богопосвяченого життя не є гарантією щастя. Я знаю кількох нещасних монахинь (і братів теж), яким варто було б якнайшвидше тікати з монастирів, бо вони втекли туди зі страху перед життям. Але, зауважте, це не жарт, я також знаю дружин і чоловіків, я знаю таких людей, які втекли в шлюб або партнерство зі страху перед своїми бажаннями. Зрозуміло, що я не рекомендую розлучатися чи розлучатися.

У розпачі я раджу, рекомендую і закликаю людей триматися своїх бажань. Вони є тихим голосом самого Бога в найглибших вимірах наших сердець.

Itinerarium

Dodaj komentarz

Witryna wykorzystuje Akismet, aby ograniczyć spam. Dowiedz się więcej jak przetwarzane są dane komentarzy.