Strona o Bogu i życiu dla niewierzących, wierzących, wątpiących, poszukujących, tych, którym się wydaje, że wierzą i tych, którym się wydaje, że nie wierzą. Ks.Mieczysław Puzewicz
Nie wiem czy zwracacie uwagę na swoje myśli, co się w nich znajduje. Frazy z Internetu, żartobliwe memy, ostre riposty polityków z ekranów TV, plotki z miejsc pracy.
To, o czym myślimy, decyduje o tym co wybieramy i co zrobimy. W proroctwie Izajasza czytamy – Myśli moje nie są myślami waszymi, a św. Paweł zachęca, abyśmy odnawiali się swoim myśleniu.
Wiem, że odnowa myśli przegrywa z masażami, wizytami w siłowni i u kosmetyczek, basenem i joggingiem. To wszystko jest znakomite.
Jak się odnawiają myśli i jak przenikają do nas Boże myśli? Polecam jeden psalm, rano, zanim napadną nas śmieci z komunikatorów. Na przykład psalm 23 albo 145 albo 139. Spotkamy tam trochę archaicznych wyrażeń, ale przede wszystkim inną perspektywę. Trochę tak, jakbyśmy nagle weszli na wierzchołek góry i spojrzeli na cudowne doliny. Piękne życie!
Не знаю, чи звертаєте ви увагу на свої думки, на те, що в них. Фрази з інтернету, гумористичні меми, гострі репліки політиків з екранів телевізорів, плітки з робочих місць.
Те, про що ми думаємо, визначає те, що ми обираємо і що робимо. У пророцтві Ісаї читаємо: «Мої думки – не ваші думки», а апостол Павло заохочує нас до оновлення нашого мислення.
Я знаю, що оновлення мислення програє масажам, відвідуванням спортзалу і салонів краси, басейну і бігу підтюпцем. Все це чудово.
Але як оновлюються думки і як Божі думки проникають в нас? Я рекомендую один псалом, вранці, перед тим, як нас атакує сміття комунікаторів. Наприклад, псалом 23, або 145, або 139. Там ви зустрінете деякі архаїчні вирази, але здебільшого іншу перспективу. Це так, ніби ми раптом піднялися на вершину гори і дивимося на чудові долини. Прекрасне життя!
Odpowiadam na tytułowe pytanie – Dlatego, że są Ukraińcami. Doszedłem do takiego wniosku czytając o zapowiedziach ograniczenia wypłat 800 plus dla rodzin ukraińskich, przebywających w Polsce. To świadczenie ma przysługiwać jedynie tym rodzinom ukraińskim, które mieszkają, pracują i płacą podatki w Polsce.
Pomysł tej ustawy – mam nadzieję, że nigdy nie zostanie uchwalona, a przynajmniej w wersji ogłaszanej obecnie – jest absurdalny i cyniczny. Autorzy nie pomyśleli o rodzinach (zwykle matkach) wychowujących chore i niepełnosprawne dzieci, o matkach wychowujących kilkoro małych dzieci, o rodzinach, w których zarówno matka jak i dzieci są niepełnosprawni (chorzy). Znam ukraińskie matki i rodziny będące w każdym z opisanych wyżej przypadków.
Polskie rodziny otrzymują osiemset plus bezwarunkowo. I teraz wyobraźmy sobie – ja znam takie sytuacje – że polscy rodzice otrzymują to wsparcie, pomimo tego, że pieniądze idą przede wszystkim na alkohol. A ukraińska matka, niepełnosprawna z niepełnosprawnym dzieckiem, zostanie ukarana za to, że nie płaci podatków w Polsce. Nie wróci pod Donieck, bo jej miasteczko zajęli Rosjanie, a daje sobie radę w Polsce ponieważ wspiera ją mąż, wojskowy, choć nie na pierwszej linii frontu.
W pomyśle wspominanej ustawy razi mnie także bonus za narodowość, dostajesz coś, bo jesteś Polakiem, nie dostaniesz, bo jesteś Ukraińcem. Co za pech, mała Swietłano, że urodziłaś się pod Donieckiem i co za szczęście, mały Pawełku, że na świat przyszedłeś w Lublinie.
Nie wykluczam patologicznych przypadków w rodzinach ukraińskich uchodźców, znam takie również. Przypomnę tylko, że patologia czy alkoholizm, nie mają narodowości.
Jeżeli ustawa, o której piszę, zostanie uchwalona, krzywdę poniosą ukraińskie dzieci, zaś autorzy zdobędą trochę głosów w wyborach prezydenckich. A mnie i tysiącom Polaków spłoną ze wstydu obydwa policzki.
Ale nie martw się Swietłano, jeżeli Twojej mamie odbiorą osiemset plus, to znajdą się jeszcze tacy Polacy, którzy stworzą Fundusz Dobrych Serc, z którego kupione będą leki, będziesz dalej żyła pomimo zespołu Downa.
Відповідаю на заголовне питання – Тому що вони українські. До такого висновку я прийшов, коли прочитав про оголошення про обмеження виплат 800 плюс українським сім’ям, які проживають у Польщі. Цю допомогу отримають лише ті українські сім’ї, які живуть, працюють і платять податки в Польщі.
Ідея цього закону – я сподіваюся, що він ніколи не буде прийнятий, або принаймні в тій версії, яку анонсують зараз – абсурдна і цинічна. Автори не подумали про сім’ї (як правило, матері), які виховують хворих дітей та дітей-інвалідів, про матерів, які виховують кількох маленьких дітей, про сім’ї, де і мати, і діти є інвалідами (хворими). Я знаю українських матерів і сім’ї, які перебувають у кожному з описаних вище випадків.
Польські сім’ї отримують вісімсот з гаком беззастережно. А тепер уявіть собі – я знаю такі ситуації – що польські батьки отримують цю допомогу, хоча гроші йдуть переважно на алкоголь. А українську матір, з дитиною-інвалідом, покарають за те, що вона не заплатила податки в Польщі. Вона не повернеться до Донецька, бо її місто окуповане росіянами, а в Польщі вона виживає, бо її підтримує чоловік, військовий, хоч і не на передовій.
В ідеї вищезгаданого закону мене також ображає надбавка за національність, ти отримуєш щось, тому що ти поляк, ти не отримуєш, тому що ти українець. Яке нещастя, маленька Світлано, що ти народилася під Донецьком, і яке нещастя, маленький Павлику, що ти народився в Любліні.
Я не виключаю патологічні випадки в сім’ях українських біженців, я знаю і такі випадки. Нагадаю лише, що патологія, як і алкоголізм, не мають національності.
Якщо закон, про який я пишу, буде прийнятий, постраждають українські діти, а його автори отримають частину голосів на президентських виборах. А я і тисячі поляків будемо горіти від сорому за обидві щоки.
Але не хвилюйся, Світлано, якщо твою маму позбавлять її 800 з гаком, знайдуться поляки, які створять фонд «Добрі серця», щоб купувати ліки, і ти будеш жити, незважаючи на синдром Дауна.
Wiem, co się dzieje na świecie, sporo czytam, uczę się. Jednak najlepsze lekcje otrzymuję tam, gdzie się nie spodziewałem. Nie ukrywam tu, że w mojej książce telefonicznej są osoby żyjące w pustostanach, od nich na przykład dostaję lekcje z architektury alternatywnej, czyli jak z kilku desek, papy i plastiku urządzić miejsce do życia. Albo ile złotych można zarobić na rozebraniu na części lodówki wyrzuconej na złom, obecnie prawie 40 złotych.
Nie chodzi mi o wiedzę. Ludzie, o których teraz piszę, są mi bliscy, ponieważ zdecydowałem się tworzyć z nimi pewną wspólnotę. Interesuję się ich sprawami, ale i oni pytają mnie czasami o to co papież nosi na głowie i dlaczego na drodze krzyżowej jest czternaście stacji.
Bardzo zachęcam, abyśmy próbowali tworzyć takie wspólnoty „po przekątnej”, z ludźmi z innych światów. Tak samo zrobił Pan Jezus wchodząc we wspólnotę z nami.
Я знаю, що відбувається у світі, багато читаю, вчуся. Але найкращі уроки я отримую там, де не очікував. Я не приховую, що в моїй телефонній книзі є люди, які живуть у порожніх будинках; від них я, наприклад, отримую уроки альтернативної архітектури, тобто як з кількох дощок, просмоленого паперу та пластику зробити місце для життя. Або скільки злотих можна заробити, розібравши холодильник, який викинули на металобрухт, зараз це майже 40 злотих.
Мене не цікавлять знання. Люди, про яких я зараз пишу, мені близькі, бо я вирішив створити з ними певну спільноту. Я цікавлюся їхніми справами, але вони теж іноді запитують мене, що носить на голові Папа Римський і чому на Хресній дорозі чотирнадцять стацій.
Я дуже заохочую нас намагатися творити такі спільноти «по діагоналі», з людьми з інших світів. Це те, що зробив Господь Ісус, увійшовши в спільноту з нами.
Coraz częściej słyszę, że Ukraina jest be, niedobra i że już nie trzeba jej pomagać. Jestem w stanie zrozumieć (i wybaczyć) taką opinię zasłyszaną na targu. Jeśli jednak, w ostatnim czasie usłyszałem takie zdanie od osób zajmujących ważne stanowiska (i wcześniej zaangażowanych w pomoc Ukrainie), to już budzi mój niepokój. A jeśli za tym idą fakty w postaci likwidacji pomocy dla ukraińskich sierot oraz przerwania finansowania ośrodka medycznego dla rannych, to już jest bardzo źle. Kto chce, żebyśmy myśleli i mówili źle o Ukrainie i działali na jej niekorzyść? Znamy odpowiedź, Rosja.
Wcale nie uważam Ukrainy za idealne państwo, a wszystkich Ukraińców za wybitnych patriotów. Stoję jednak po stronie Ukrainy z kilku powodów. Najpierw z tego powodu, że jestem człowiekiem i zawsze stawałem po stronie krzywdzonych, napadniętych. To kwestia ludzkiej przyzwoitości. Po drugie, staram się być wierny Ewangelii, a ta wymaga ode mnie miłości bliźniego (przypomnijcie sobie przypowieść o miłosiernym Samarytaninie). Po trzecie, staram się być polskim patriotą, źle byłoby, gdyby po – nie daj Boże – upadku Ukrainy, Rosjanie razem z Koreańczykami z północy stanęli przy polskiej granicy. I po czwarte, sfera wartości, w której bardzo ważną rolę odgrywa solidarność. Solidarność, czyli taki stan ducha, myśli i serca, żeby przygarniać zranionych i pobitych.
Все частіше і частіше я чую, що Україна – це вже не те, що треба, і що допомагати їй більше не потрібно. Я можу зрозуміти (і пробачити) таку думку, почуту на базарі. Але якщо останнім часом я чую таку думку від людей, які займають важливі посади (і раніше були причетні до допомоги Україні), це вже викликає моє занепокоєння. А якщо за цим слідують факти у вигляді припинення допомоги українським дітям-сиротам і припинення фінансування медичного центру для поранених, то це вже дуже погано. Хто хоче, щоб ми думали і говорили погано про Україну і діяли проти неї? Ми знаємо відповідь – Росія.
Я зовсім не вважаю Україну ідеальною державою, а всіх українців – видатними патріотами. Однак я на боці України з кількох причин. По-перше, тому що я людина, і я завжди ставав на бік скривджених, тих, на кого напали. Це питання людської порядності. По-друге, я намагаюся бути вірним Євангелію, яке вимагає від мене любові до ближнього (згадайте притчу про милосердного самарянина). По-третє, я намагаюся бути польським патріотом; було б погано, якби, не дай Боже, після розпаду України, росіяни разом з північнокорейцями стояли біля польського кордону. І по-четверте, сфера цінностей, в якій дуже важливу роль відіграє солідарність. Солідарність, тобто стан розуму, думки і серця, який приймає поранених і побитих.
Nie będę miał dobrego kandydata, na którego będę głosować w maju. Mam wrażenie, że obecni kandydaci oderwani są od faktycznych problemów Polaków.
Podam dwa przykłady problemów, nie rozwiązanych, które odbierają nam poczucie godności. Czy naprawdę musimy stać w długich kolejkach do lekarzy i przeżywać gehennę
w Szpitalnych Oddziałach Ratunkowych (SOR)? Nie zasługujemy na to, przeciwnie godni jesteśmy sprawnej i szybkiej opieki lekarskiej.
I drugi przykład, mieszkania w dostępnych cenach. Dziś budowanie domów jest proste i naprawdę nie widzę powodów dla których polskie rodziny muszą zaciągać horrendalne kredyty albo długimi latami czekać na przydział mieszkania socjalnego (komunalnego).
Te dwa przykłady są haniebne, odbierają nam poczucie godności. Czy jednak ktoś z kandydatów zechce spróbować nam to poczucie przywrócić?
У мене не буде хорошого кандидата, за якого я зможу проголосувати в травні. Я відчуваю, що нинішні кандидати відірвані від реальних проблем польського народу.
Я наведу два приклади невирішених проблем, які забирають у нас почуття гідності. Невже ми повинні стояти в довжелезних чергах до лікарів і переживати геєну
у лікарняних відділеннях невідкладної допомоги (ВНД)? Ми не заслуговуємо на це, навпаки, ми заслуговуємо на ефективну і швидку медичну допомогу.
І другий приклад – доступне житло. У наш час будувати будинки легко, і я дійсно не розумію, чому польські сім’ї повинні брати жахливі кредити або роками чекати на соціальне (комунальне) житло.
Ці два приклади є ганебними і забирають у нас почуття гідності. Однак, чи захоче хтось із кандидатів спробувати повернути нам це почуття гідності?
Katolicy zakończyli wczoraj świętowanie Bożego Narodzenia. Jest wielu bohaterów tego wydarzenia, którzy mieli przywilej spotkania Żywego Boga – Maria, Józef, pasterze, aniołowie, Mędrcy, wreszcie Anna i Symeon, wspominani wczoraj. Łączy ich jedna wspólna rzecz.
Wszyscy oni spotkali, zobaczyli (może nawet usłyszeli), człowieka, konkretnie niemowlę płci męskiej. I wszyscy odkryli w tym dziecku Boga.
Naprawdę to jest też nasza droga do spotkania Boga. Wszyscy ludzie, jakich dziś spotkamy, zapraszają nas, abyśmy odkryli w nich żywego Boga. To najpewniejsza droga do wiary w Boga, ateistą jest każdy, kto nie odkrył Jego obecności w ludziach, z którymi idzie przez życie.
Świętowanie Bożego Narodzenia zakończone, czas przejść do wspólnego życia z Bogiem w relacjach z ludźmi. Przy kawie, w trakcie rozmowy, nawet tej przez telefon, w pogawędce w pracy, w kolejce do lekarza. On jest Emanuelem, Bogiem z nami. Z nami.
A jakby ktoś zobaczył Pana Jezusa na chmurce albo jadącego na pięknym koniu, zalecam jak najszybszą wizytę u psychiatry.
Вчора католики завершили святкування Різдва Христового. Є багато героїв цієї події, які мали привілей зустріти Живого Бога – Марія, Йосип, пастухи, ангели, мудреці, і, нарешті, Анна і Симеон, про яких ми згадували вчора. Їх об’єднує одна спільна риса.
Всі вони зустріли, побачили (можливо, навіть почули) людську істоту, а саме немовля чоловічої статі. І всі вони відкрили в цій дитині Бога.
Насправді, це також і наш спосіб зустрічі з Богом. Всі люди, яких ми зустрічаємо сьогодні, запрошують нас відкрити в них живого Бога. Це найвірніший спосіб вірити в Бога, атеїстом є той, хто не відкрив Його присутність у людях, з якими йде по життю.
Різдвяні святкування закінчилися, настав час переходити до спільного життя з Богом у стосунках з людьми. За кавою, в розмові, навіть по телефону, в чаті на роботі, в черзі до лікаря. Він – Емануїл, Бог з нами. З нами.
І якщо хтось бачить Господа Ісуса на хмарі або верхи на прекрасному коні, я рекомендую якнайшвидше звернутися до психіатра.
Nie urodziłeś się przypadkiem. Masz jakąś misję. Dzisiejsze święto o tym przypomina. Może jest to prosta sprawa. Kogoś przygarnąć. Pocieszyć. Pokochać.
Ewangelia:
Ви народилися не випадково. Ви маєте місію. Сьогоднішнє свято нагадує нам про це. Можливо, вона проста. Прийняти когось. Заспокоїти. Любити.
Проповідувати Євангеліє:
Gdy upłynęły dni ich oczyszczenia według Prawa Mojżeszowego, Rodzice przynieśli Jezusa do Jerozolimy, aby przedstawić Go Panu. Tak bowiem jest napisane w Prawie Pańskim: «Każde pierworodne dziecko płci męskiej będzie poświęcone Panu». Mieli również złożyć w ofierze parę synogarlic albo dwa młode gołębie, zgodnie z przepisem Prawa Pańskiego.
A żył w Jeruzalem człowiek imieniem Symeon. Był to człowiek sprawiedliwy i pobożny, wyczekujący pociechy Izraela; a Duch Święty spoczywał na nim. Jemu Duch Święty objawił, że nie ujrzy śmierci, aż zobaczy Mesjasza Pańskiego. Z natchnienia więc Ducha przyszedł do świątyni. A gdy Rodzice wnosili Dzieciątko Jezus, aby postąpić z Nim według zwyczaju Prawa, on wziął Je w objęcia, błogosławił Boga i mówił: «Teraz, o Władco, pozwalasz odejść słudze Twemu w pokoju, według Twojego słowa. Bo moje oczy ujrzały Twoje zbawienie, które przygotowałeś wobec wszystkich narodów: światło na oświecenie pogan i chwałę ludu Twego, Izraela».
Co się dzieje, kiedy zaczynamy się bać? Wiele rzeczy wydaje się nam wtedy zbyt trudnych, niemożliwych i nieatrakcyjnych. Strach. Pamiętajcie, że strach jest narzędziem szatana. Kiedy się boimy, porzucamy dobro, spokój i miłość. Strategia szatana polega na tym, żeby wyolbrzymiać przeszkody, wedle zasady – strach ma wielkie oczy.
Po stronie Pana Boga jest odwaga i moc. Nie ma rzeczy, których bałby się Pan Bóg. Ten, kto Jemu wierzy żyje także bez lęku.
Siostry i bracia, rozpoczynamy nowy miesiąc. Niech was napełni Boża moc i odwaga, wszystko, co dobre, jest możliwe.
Що відбувається, коли ми починаємо відчувати страх? Багато речей тоді здаються нам надто складними, неможливими і непривабливими. Страх. Пам’ятайте, що страх – це інструмент сатани. Коли ми боїмося, ми відмовляємося від добра, миру і любові. Стратегія сатани полягає в тому, щоб перебільшувати перешкоди за принципом – у страху великі очі.
На боці Бога – мужність і сила. Немає нічого, чого боїться Господь Бог. Хто вірить у Нього, той живе без страху.
Сестри і брати, ми починаємо новий місяць. Нехай ви наповнюєтеся Божою силою і відвагою, все хороше стає можливим.
Bardzo martwi mnie ta prawie kwietniowa pogoda w końcu stycznia. Owszem, jest ciepło i słonecznie, to miłe. Niestety, konsekwencje tej zmiany będą bardzo dotkliwe, obawiam się, że ceny warzyw i owoców mogą być kilkukrotnie wyższe. Raz, że wraz ze spodziewanym nawrotem mrozu zginą już powoli szykujące się do rozkwitu drzewka i krzewy. A dwa, że brak śniegu spowoduje ogromną suszę.
Nie wiem czy zdążymy wymyślić takie odmiany warzyw i owoców, które sprostają nowym zmianom klimatu, na pewno nie od razu. Zatem, kto może, niech sobie zabezpieczy już teraz zapas marchewki, pietruszki i kalafiorów. Wcale nie żartuję.
I dlaczego ja tu, w Itinerarium.pl, o marchewce piszę? To tylko przykład Bożego daru, jaki możemy stracić, chcąc coraz więcej i szybciej.
Мене дуже турбує ця майже квітнева погода наприкінці січня. Так, зараз тепло і сонячно, що радує. На жаль, наслідки цієї зміни будуть дуже серйозними, я боюся, що ціни на фрукти та овочі можуть бути в кілька разів вищими. По-перше, з очікуваним поверненням морозів загинуть дерева і кущі, які вже потихеньку готуються до цвітіння. А по-друге, відсутність снігу спричинить масову посуху.
Я не знаю, чи вдасться нам вивести сорти фруктів і овочів, які впораються з новими кліматичними змінами, але точно не одразу. Тому, хто може, запасіться морквою, петрушкою та цвітною капустою вже зараз. І я зовсім не жартую.
І чому я пишу про моркву тут, на Itinerarium.co.uk? Це просто приклад Божого дару, який ми можемо втратити, бажаючи отримати більше і швидше.
top view of vegetables as cucumber pepper tomato scallion ginger and others with pepper spice
Na pewno większość z was ma w swoich samochodach funkcje wspomagania. To mechanizmy, które ułatwiają m.in. manewry kierownicą i hamowanie, w efekcie sprzyjają bezpieczeństwu na drogach.
Może metafora nie jest zbyt wyszukana, ale apelowałbym o włączenie wspomagania w naszych relacjach z ludźmi. Wspomagając innych jesteśmy bardziej bezpieczni i my i oni.
Напевно, більшість з вас має у своєму автомобілі підсилювач керма. Це механізми, які полегшують, серед іншого, рульові маневри та гальмування, фактично сприяючи безпеці на дорозі.
Можливо, метафора не дуже складна, але я б закликав до включення допомоги в наші стосунки з людьми. Допомагаючи іншим, ми стаємо безпечнішими, і вони теж.
