Itinerarium

Wtorek 18 lutego 2025

НАСІННЯ ДЛЯ ВІЧНОСТІ

Вівторок 18 лютого 2025 року

Z dosyć dużym spokojem patrzę na to, co dzieje się na świecie, na wszystkie spotkania Wielkich Tego Świata, w Monachium, Paryżu i Rijadzie. Przebudowa świata, jaki znaliśmy dotychczas, nadal trwa. Rozpoczęła się we wrześniu 2001 r., po ataku na World Trade Center. Kolejne etapy nastąpią wkrótce, kiedy do akcji wkroczą jeszcze Chiny. Żyjemy w naprawdę bardzo dramatycznym momencie historii, ale za to bardzo emocjonującym i ciekawym. Ciekawym, bo nie znamy dalszego ciągu.

Wczoraj wieczorem modliłem się słowami – „Aby ziarno naszej dzisiejszej pracy wydało plon w wieczności.” Co z tego dnia przełożyło się na wieczność? Może czterem ludziom dodałem nadziei, wysłuchałem jednego więźnia (jeszcze trzy lata zostaje mu do wolności), jedną duszę wyspowiadałem, będzie miała lżej bez grzechów.

Każdemu z was życzę codziennego dobra, które przekłada się na szczęśliwą wieczność.

Я дивлюся на те, що відбувається у світі, на всі зустрічі Великих світу цього, в Мюнхені, Парижі та Ер-Ріяді, з досить великим спокоєм. Перебудова світу, яким ми його знали досі, все ще триває. Вона почалася у вересні 2001 року, після нападу на Всесвітній торговий центр. Наступні етапи будуть незабаром, і Китай все ще вступає в дію. Ми дійсно живемо в дуже драматичний момент історії, але дуже хвилюючий і цікавий. Цікавий тому, що ми не знаємо продовження.

Вчора ввечері я молився словами: «Щоб зерно нашої праці сьогодні дало врожай у вічності». Що з того дня перейшло у вічність? Можливо, чотирьом людям я подарував надію, одного ув’язненого вислухав (йому залишилося ще три роки до волі), одну душу висповідав, у нього буде легше життя без гріхів.

Бажаю кожному з вас щоденного добра, яке переходить у щасливу вічність.

Poniedziałek 17 lutego 2025

ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПЛУТАНИНИ

Понеділок 17 лютого 2025 року

W czasie każdej Mszy Świętej, po “Ojcze nasz” odmawiam modlitwę: „Wybaw nas, Panie, od zła wszelkiego i obdarz nasze czasy pokojem. Wspomóż nas w swoim miłosierdziu, abyśmy zawsze wolni od grzechu i bezpieczni od wszelkiego zamętu, pełni nadziei oczekiwali przyjścia naszego Zbawiciela, Jezusa Chrystusa”. Ta modlitwa, zwana fachowo embolizmem, co ciekawe, jest opuszczana w czasie mszy ślubnej, tak jakby małżeństwo wolne było od niepokojów i zamętów. Małżonkowie powinni jednak chyba odmawiać ją przynajmniej raz w tygodniu.

Zacząłem ostatnio bardziej zwracać uwagę na wezwania – Obdarz nasze czasy pokojem i wspomóż nas, abyśmy byli Bezpieczni od wszelkiego zamętu.

Prośba o pokój jest oczywista wobec wojny, która toczy się tuż obok nas. Znaczenia nabiera druga intencja, o bezpieczność od wszelkiego zamętu. Mam wrażenie, że zamęt, w naszej części świata rośnie codziennie. W zasadzie zamęt jest jedynym pewnym wymiarem wydarzeń, które dzieją się wokół nas. Powtarzajmy to wezwanie, o wyzwolenie z wszelkiego zamętu, abyśmy byli napełnieni nadzieją i pewnością Bożej bliskości.

На кожній Службі Божій після «Отче наш» я промовляю молитву: «Визволи нас, Господи, від усякого зла і даруй нам мир у наш час. Допоможи нам у Твоєму милосерді, щоб завжди вільними від гріха і безпечними від усякого сум’яття, сповненими надії, ми очікували пришестя нашого Спасителя Ісуса Христа». Цю молитву, відому в народі як емболія, дивно опускають під час весільної Меси, так ніби шлюб вільний від тривог і сум’яття. Однак, напевно, подружжя повинно читати її хоча б раз на тиждень.

Останнім часом я почав приділяти більше уваги проханню «Даруй мир нашому часу і допоможи нам бути в безпеці від усякого сум’яття».

Прохання про мир є очевидним з огляду на війну, яка відбувається поруч з нами. Друге намірення, про безпеку від усякого сум’яття, набуває особливого значення. У мене складається враження, що плутанина в нашій частині світу зростає з кожним днем. Насправді, плутанина – це єдиний певний вимір подій, що відбуваються навколо нас. Повторюймо цей заклик про визволення від усякого сум’яття, щоб сповнитися надією і впевненістю в Божій близькості.

Kazanie na niedzielę 16 lutego 2025

ЗА КОГО МИ СТОЇМО

Проповідь на неділю 16 лютого 2025 року

W dzisiejszej Ewangelii jest przestroga dla bogatych, sytych, wesołych i sławnych. A przecież to jest wizja szczęścia najbardziej pożądana przez współczesne pokolenie! Skąd jednak to ostrzeżenie Chrystusa? Bogactwo, sława, nieustanna pogoń za adrenaliną, zabijają zdolność do miłowania ludzi. Zamykają oczy i serca na nieszczęścia innych, głodnych, smutnych, odepchniętych i zrozpaczonych. A oni właśnie znajdują się w centrum uwagi Chrystusa. I są naszymi siostrami i braćmi. Będziemy osądzeni z tego, czy stanęliśmy przy nich.

Wczoraj, robiłem opatrunek bezdomnej kobiecie, palec uszkodzony po upadku na schodach, może się uda wyleczyć.

Ewangelia:

У сьогоднішньому Євангелії є застереження для багатих, ситих, веселих і знаменитих. Але ж це саме те бачення щастя, якого найбільше прагне сучасне покоління! Але звідки походить пересторога Христа? Багатство, слава, постійна гонитва за адреналіном вбивають здатність любити людей. Вони закривають очі і серця на страждання інших, на голодних, засмучених, відштовхнутих і зневірених. А саме на них зосереджується Христос. І вони є нашими сестрами і братами. Нас будуть судити по тому, чи ми були поруч з ними.

Вчора я перев’язував бездомній жінці палець, пошкоджений після падіння на сходах, можливо, він загоїться.

Євангеліє:

Jezus zszedł z Dwunastoma na dół i zatrzymał się na równinie; był tam liczny tłum Jego uczniów i wielkie mnóstwo ludu z całej Judei i z Jeruzalem oraz z nadmorskich okolic Tyru i Sydonu.

On podniósł oczy na swoich uczniów i mówił:

«Błogosławieni jesteście, ubodzy, albowiem do was należy królestwo Boże.

Błogosławieni, którzy teraz głodujecie, albowiem będziecie nasyceni.

Błogosławieni, którzy teraz płaczecie, albowiem śmiać się będziecie.

Błogosławieni jesteście, gdy ludzie was znienawidzą i gdy was wyłączą spośród siebie, gdy zelżą was i z powodu Syna Człowieczego odrzucą z pogardą wasze imię jako niecne: cieszcie się i radujcie w owym dniu, bo wielka jest wasza nagroda w niebie. Tak samo bowiem przodkowie ich czynili prorokom.

Natomiast biada wam, bogaczom, bo odebraliście już pociechę waszą.

Biada wam, którzy teraz jesteście syci, albowiem głód cierpieć będziecie.

Biada wam, którzy się teraz śmiejecie, albowiem smucić się i płakać będziecie.

Biada wam, gdy wszyscy ludzie chwalić was będą. Tak samo bowiem przodkowie ich czynili fałszywym prorokom».

Sobota 15 lutego 2025

ТАК ТВОРИТЬСЯ НОВИЙ СВІТ

Субота 15 лютого 2025 року

Media zwariowały na punkcie spotkania wielkich tego świata, odbywającego się właśnie w Monachium. Trochę śledzę te rozgrywki, choć mam wrażenie, że aktorzy są kiepscy.

Pamiętajmy, że losy świata są w naszych rękach. Ode mnie zależy kogo dziś zrozumiem, pocieszę, przygarnę, wysłucham i uczynię bliskim. Tak się tworzy nowy świat, nowy i lepszy.

Засоби масової інформації збожеволіли від зустрічі сильних світу цього, яка зараз відбувається в Мюнхені. Я трохи стежив за іграми, хоча у мене склалося враження, що актори бідні.

Пам’ятаймо, що доля світу в наших руках. Від мене залежить, кого я сьогодні зрозумію, втішу, прийму, вислухаю і зроблю близьким до себе. Так твориться новий світ, новий і кращий світ.

Piątek 14 lutego 2025

Я ЛЮБЛЮ ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

П’ятниця 14 лютого 2025 року

Ponieważ prawie wszyscy mówią i piszą o Trumpie, pozwolę sobie na inny temat. Zwłaszcza, że ten western (film z kowbojami) dopiero się rozkręca i trzeba poczekać na dalsze odcinki.

Dziś będzie o Walentynkach. Przeczytałem, że jeden z amerykańskich ministrów zapowiedział, iż nie „strzela się wartościami”, do tego potrzebna jest broń i armia. Trochę racja.

Trochę, bo jednak to, co najbardziej wpłynęło na bieg historii

przynajmniej w ostatnich dwóch tysiącach lat, to jednak wartość. Najwyższa wartość – miłość. Na najwyższy poziom wyniosłą tę wartość Ewangelia.

I sami przyznajcie, co najbardziej wpłynęło na wasze życie? Czy nie miłość? Ta młodzieńcza, może i dojrzała, małżeńska, później rodzicielska, miłość do Pana Boga. I czyż najbardziej rozpoznawalną frazą na całym świecie nie jest „I love You”?

Niech nam dzisiaj nie zabraknie wiary w miłość, niech ona wypełnia nasze myśli, serca. I mówmy – Kocham Cię. I niech nam tak też ktoś wyzna.

 Оскільки майже всі говорять і пишуть про Трампа, я дозволю собі іншу тему. Тим більше, що цей вестерн (фільм з ковбоями) тільки починається і треба чекати на подальші серії.

Сьогодні мова піде про День святого Валентина. Я читав, що один американський міністр заявив, що не можна «стріляти цінностями», для цього потрібна зброя і армія. Трохи має рацію.

Трохи, тому що, однак, те, що найбільше вплинуло на хід історії

принаймні за останні дві тисячі років, це цінності. Найвища цінність – любов. Ця цінність була піднесена на найвищий рівень Євангелієм.

А зізнайтеся самі, що найбільше вплинуло на ваше життя? Чи не любов? Ця юнацька, а може й зріла, подружня, пізніше батьківська любов до Господа Бога. А хіба не найвпізнаваніша фраза в цілому світі «Я люблю Тебе»?

Нехай нам сьогодні не бракує віри в любов, нехай вона наповнює наші думки, наші серця. І нехай ми скажемо – я люблю тебе. І нехай хтось нам у цьому зізнається

Czwartek 13 lutego 2025

САДИ КРАСИВИХ ЛЮДЕЙ

Четвер 13 лютого 2025 року

Często piszę tutaj o potrzebie i konieczności budowania nowych relacji z ludźmi, bo świat gwałtownie się zmienia. Odkrywam codziennie, że ludzie, których znam, są o wiele ciekawsi, mądrzejsi i lepsi, niż wydaje się to powierzchownie.

Ludzie, których poznaję – a prawie codziennie poznaję nowych – mają w sobie głębię, znajduję w nich prawdę, dobroć, otwartość, serdeczność, dużo piękna.

To jest tak, jakbym każdego dnia wchodził do wspaniałego ogrodu, w którym rozkwita mnóstwo cudownych kwiatów. A ludzie, tak, jak kwiaty, są po to, by ich podziwiać, szanować i kochać.

Я часто пишу тут про потребу і необхідність будувати нові стосунки з людьми, адже світ стрімко змінюється. Щодня я відкриваю для себе, що люди, яких я знаю, набагато цікавіші, розумніші та кращі, ніж здаються на перший погляд.

Люди, яких я зустрічаю – а я зустрічаю нових майже щодня – мають глибину, я знаходжу в них правду, доброту, відкритість, дружелюбність, багато краси.

Я ніби кожного дня заходжу в розкішний сад, де розквітає безліч чудових квітів. І люди, як квіти, існують для того, щоб ними милуватися, поважати і любити.

Środa 12 lutego 2025

ЩО ПРИХОДИТЬ ПІСЛЯ ДЕМОКРАТІЇ

Середа 12 лютого 2025 року

W czasach komunizmu marzyłem o demokracji w Polsce, że będziemy spokojnie rozmawiać, argumentować, przekonywać się a nawet kłócić jak urządzać nasz kraj. I rzeczywiście po roku 1989 to marzenie wydawało się spełniać.

Dzisiaj, obawiam się, że demokracja – nie tylko w Polsce – zaczyna się kurczyć, a może i umierać. Z kilku powodów. Po pierwsze demokracja jest dla nowych pokoleń nudna, bo wymaga myślenia, szukania racji, prowadzenia sporów i sztuki zawierania kompromisów, a na to wszystko potrzeba wykształcenia, spokoju i czasu. Można prościej? Można. Można demokrację zastąpić „emokracją”, czyli walką na emocje. Oczywiście klasyką tego gatunku były rzymskie areny z walkami niewolników między sobą lub ze lwami. Współcześnie polem walki na emocje są media i walenie po twarzy (i gdzie popadnie) przeciwnika. W sukurs „emokracji” idzie też „memokracja”, czyli obracanie wszystkiego w żart, najlepiej wyśmiewający przeciwników. Miejsce racji zajmują emocje i memy, argumenty, myślenie i dyskusję odrzucamy.

Kryzys demokracji trwa już od dawna, a teraz jeszcze okazuje się, że alternatywne wizje porządku oparte na łamaniu praw człowieka i rządach jednostek (lub jedynych partii) mają się całkiem dobrze, dla przykładu Chiny i Rosja. Od wielu lat Ameryka traci też zapał do promowania demokracji, choć ta – w wersji współczesnej – właśnie w USA się narodziła.

Nadzieję mam  w tym, że w trudnych momentach kryzysów następowało przebudzenie, a za nim powrót do rozumu, co z kolei skłaniało do szukania pokoju, zgody i braterstwa. Daj, Panie Boże!

За часів комунізму я мріяв про демократію в Польщі, про те, що ми будемо спокійно розмовляти, сперечатися, переконувати один одного і навіть сперечатися про те, як облаштувати нашу країну. І справді, після 1989 року ця мрія, здавалося, стала реальністю.

Сьогодні я боюся, що демократія – не тільки в Польщі – починає скорочуватися, а можливо, і вмирати. З кількох причин. По-перше, демократія нудна для нових поколінь, тому що вона вимагає мислення, пошуку причин, суперечок і мистецтва досягнення компромісів, а все це вимагає освіти, миру і часу. Чи може бути простіше? Можна. Можна замінити демократію на «емократію», тобто битву емоцій. Звичайно, класикою цього жанру були римські арени з боями рабів між собою або з левами. У наш час полем битви емоцій стають медіа та биття опонента по обличчю (і де завгодно). Слідом за «емократією» з’являється «мемократія», тобто перетворення всього на жарт, бажано висміювання опонентів. Місце раціональності займають емоції та меми, відкидаються аргументи, мислення та дискусії.

Криза демократії триває вже давно, і зараз ще більш очевидно, що альтернативні бачення порядку, засновані на порушенні прав людини і правлінні окремих осіб (або окремих партій), досить добре себе почувають, наприклад, у Китаї та Росії. Америка вже багато років поспіль також втрачає свій ентузіазм у просуванні демократії, хоча вона – в її сучасній версії – народилася саме в США.

Я сподіваюся, що у важкі моменти криз відбувалося пробудження, за яким слідувало повернення до розуму, що, в свою чергу, спонукало до пошуку миру, злагоди і братерства. Даруй, Господи Боже!

Wtorek 11 lutego 2025

ТРОХИ ЯК ДОГЛЯДАЧ МАЯКА

Вівторок 11 лютого 2025 року

Minęła właśnie 14-ta rocznica śmierci abpa Józefa Życińskiego, metropolity lubelskiego. Pomimo tego, że nie słyszymy już jego głosu i nie mamy do czytania nowych tekstów, dla wielu osób pozostaje osobą ważną. Na pewno pociągał ludzi do Pana Boga, przybliżał Go nam.

Umiał wskazywać na Pana Boga w gąszczu współczesności, trochę jak latarnik w ciemnościach. I dodawał odwagi tym, których ogarniało zwątpienie. Może w tej ostatnie rzeczy próbujmy go naśladować.

Щойно минуло 14 років від дня смерті архієпископа Юзефа Жицінського, митрополита Люблінського. Хоча ми більше не чуємо його голосу і не маємо нових текстів для читання, він залишається важливою особою для багатьох людей. Він, безумовно, привертав людей до Господа Бога, наближав Його до нас.

Він умів вказувати на Господа Бога в гущавині сучасності, наче доглядач маяка в темряві. І давав відвагу тим, кого долали сумніви. Можливо, в цьому останньому нам варто спробувати наслідувати його.

Poniedziałek 10 lutego 2025

ЩО ВПАДЕ З ЦІЄЇ ХМАРИ?

Понеділок 10 лютого 2025 року

Od kilku lat zmiany na świecie nabierają tempa, jeszcze nie wiemy, czy przyniosą dobre czy raczej złe skutki. Trochę tak jak z ogromną chmurą w czasie suszy, może spaść upragniony deszcz albo seria rażących piorunów (albo i jedno i drugie).

Na groźne chmury nie mamy wpływu, podobnie jak na zmiany na świecie. Trzeba chodzić do pracy, dobrze się odżywiać i odpoczywać, odwiedzać dzieci i wnuki, dbać o rodziców i dziadków, oczywiście segregować śmieci. Żyć, normalnie żyć.

To, co warto zmienić i na co mamy wpływ to stan umysłu. Warto być czujnym i gotowym do nowej życiowej podróży. I warto jeszcze mieć grupę wiernych przyjaciół, oparcie w bliskich ludziach. Siostry i bracia, zadbajmy o to.

Вже кілька років поспіль зміни у світі набирають обертів, і ми ще не знаємо, чи принесуть вони добрі, чи скоріше погані наслідки. Подібно до величезної хмари під час посухи, може випасти бажаний дощ або серія яскравих гроз (або і те, і інше).

Загрозливі хмари поза нашим контролем, як і зміни у світі. Нам потрібно ходити на роботу, добре харчуватися і відпочивати, відвідувати дітей і онуків, доглядати за батьками, бабусями і дідусями, і, звичайно, сортувати сміття. Жити, нормально жити.

Що варто змінювати і на що ми можемо впливати – це наш душевний стан. Варто бути пильним і готовим до нового життєвого шляху. А ще варто мати групу вірних друзів, підтримку близьких людей. Сестри і брати, давайте подбаємо про це.

Kazanie na niedziele 9 lutego 2025

ПРЕКРАСНЕ ЛЮДСТВО РАЗОМ

Проповідь на неділю 9 лютого 2025 року

Ewangelia przypomina dziś początki małej spółdzielni rybackiej, która rozrosła się w największą wspólnotę w historii, czyli chrześcijaństwo.

Myślę, że dwa przesłania płyną dla nas z tego wydarzenia. Pierwsi apostołowie zaczynali Wspólnie, razem. A po drugie, podjęli ryzyko, może właśnie dlatego, że byli razem.

Życzę każdemu z was, abyście odkryli i świętowali w waszych wspólnotach, małżeńskich, rodzinnych, przyjacielskich, wspólnotach pracy czy działania. Świętowali to ludzkie  Razem, wzajemną bliskość. Jeśli umiemy być razem możemy śmiało iść w przyszłość i podejmować każde ryzyko.

Сьогоднішнє Євангеліє згадує про початок маленького рибальського кооперативу, який переріс у найбільшу спільноту в історії – християнство.

Я думаю, що з цієї події випливають два послання для нас. По-перше, апостоли починали разом, разом. А по-друге, вони йшли на ризик, можливо, саме тому, що були разом.

Я бажаю кожному з вас відкривати і святкувати у своїх спільнотах, подружніх, сімейних, дружніх, спільнотах праці чи дії. Вони святкували цю людську Спільність, взаємну близькість. Якщо ми вміємо бути разом, ми можемо сміливо йти в майбутнє і йти на будь-який ризик.

Євангеліє

Ewangelia

Pewnego razu – gdy tłum cisnął się do Jezusa, aby słuchać słowa Bożego, a On stał nad jeziorem Genezaret – zobaczył dwie łodzie stojące przy brzegu; rybacy zaś wyszli z nich i płukali sieci. Wszedłszy do jednej łodzi, która należała do Szymona, poprosił go, żeby nieco odbił od brzegu. Potem usiadł i z łodzi nauczał tłumy.

Gdy przestał mówić, rzekł do Szymona: «Wypłyń na głębię i zarzućcie sieci na połów!» A Szymon odpowiedział: «Mistrzu, całą noc pracowaliśmy i nic nie ułowiliśmy. Lecz na Twoje słowo zarzucę sieci». Skoro to uczynili, zagarnęli tak wielkie mnóstwo ryb, że sieci ich zaczynały się rwać. Skinęli więc na współtowarzyszy w drugiej łodzi, żeby im przyszli z pomocą. Ci podpłynęli; i napełnili obie łodzie, tak że się prawie zanurzały.

Widząc to, Szymon Piotr przypadł Jezusowi do kolan i rzekł: «Wyjdź ode mnie, Panie, bo jestem człowiekiem grzesznym». I jego bowiem, i wszystkich jego towarzyszy w zdumienie wprawił połów ryb, jakiego dokonali; jak również Jakuba i Jana, synów Zebedeusza, którzy byli wspólnikami Szymona.

A Jezus rzekł do Szymona: «Nie bój się, odtąd ludzi będziesz łowił». I wciągnąwszy łodzie na ląd, zostawili wszystko i poszli za Nim.