Piątek 14 marca 2025
І ЗНОВУ ЛЮБИТИ
П’ятниця 14 березня 2025 року
Wojna w Ukrainie – ale i wszystkie inne ostatnie konflikty – oraz próby jej zakończenia, tak jak widzimy to obecnie, kompletnie kompromitują nasze pokolenie. Oczywiście w pierwszym rzędzie są porażką agresorów, są także porażką tego świata, który nie obronił i nie pomógł skutecznie Ukrainie.
Wydawałoby się, że w miarę upływu lat i wieków stajemy się coraz lepsi, mądrzejsi, że mamy coraz więcej szacunku dla siebie, wyrozumiałości, empatii i poczucia solidarności. Do tego jeszcze mamy niebywały rozwój techniki, cyfryzacji, ostatnio też sztucznej inteligencji. Mamy coraz Więcej i wszystko toczy się coraz Szybciej, właściwie Więcej i Szybciej zarządzają naszą cywilizacją.
Ponosimy jednak klęskę, poniosła ją Rosja, ale także Europa i USA. Dobro i zło są względne, tak samo jak prawda i kłamstwo, jak idiotyzm i rozsądek.
Mam tylko nadzieję, że ta generacyjna klęska może stać się początkiem nowego pomysłu na wspólną przyszłość, nowego i dobrego. Zobaczymy. To, co my możemy zrobić, i to dzisiaj? Proste rzeczy – z szacunkiem traktować drugich (zwłaszcza zupełnie innych od nas), dbać o godność starszych, samotnych i opuszczonych, odnawiać solidarność i bliskość z ludźmi. Jeszcze raz pokochać ludzi.
Війна в Україні – як і всі інші нещодавні конфлікти – та спроби її припинення, як ми це бачимо зараз, повністю компрометують наше покоління. Звичайно, це провал насамперед агресорів, але це також провал світу, який не зміг ефективно захистити Україну та допомогти їй.
Здавалося б, з роками і століттями ми стаємо кращими, мудрішими, у нас з’являється все більше самоповаги, розуміння, емпатії та почуття солідарності. Крім того, ми також маємо неймовірний розвиток технологій, оцифрування і, віднедавна, штучного інтелекту. Ми маємо все більше і більше, і все рухається все швидше і швидше, фактично все більше і швидше керує нашою цивілізацією.
Однак ми зазнаємо невдачі, Росія зазнає невдачі, а також Європа і США. Добро і зло відносні, так само як правда і брехня, як ідіотизм і здоровий глузд.
Я лише сподіваюся, що ця поразка покоління може стати початком нової ідеї для спільного майбутнього, нового і доброго. Поживемо – побачимо. Що ми можемо зробити і робимо вже сьогодні? Прості речі – ставитися до інших (особливо до тих, хто зовсім не схожий на нас) з повагою, дбати про гідність літніх, самотніх і покинутих, відновити солідарність і близькість до людей. Знову полюбити людей.
