Sobota 16 listopada 2024
ТОЙ, ЩО В ГОСТРІЙ БРАМІ, І ТОЙ, ЩО ВКРАДЕНИЙ
Субота 16 листопада 2024 року
Wracam dziś do tekstu, który napisałem kilkanaście lat temu, za sprawą Tej, co w Ostrej świeci Bramie, bo dziś jest Jej wspomnienie. Do Matki Bożej w Ostrej Bramie wypada iść na kolanach, w wileńskiej kaplicy. Matka Boża Miłosierdzia, dla Polaków i Litwinów, w „Ostrej świeci Bramie” od roku 1655. Warto tam kiedyś pojechać, kto nie był jeszcze, zmówić modlitwę za siebie i za Polskę.
Matka Boża Jazłowiecka, w dużym posągu, też najpierw na Kresach, w Jazłowcu, w macierzystym gnieździe niepokalanek, uciekała przed sowietami w 1946 r. i dziś pokłonić się jej można w Szymanowie. Matka Boża Tartakowska Uzdrowicielka Chorych z kresowego Tartakowa (nad Bugiem, całkiem blisko od granicy z Ukrainą) przez lata niosła zdrowie modlącym się do niej, potem w 1944 r. zbiegła do Polski, ale powróciła (w kopii) w strony ojczyste. Jej sąsiadka (jakieś 20 km), Matka Boża Sokalska powędrowała po wojnie przez Kraków do bernardynów w Hrubieszowie, gdzie mieszka do dzisiaj. Matkę Bożą z Rudek (koło Sambora, Ukraina, tam gdzie spoczywa Aleksander Fredro) spotkał gorszy los. Potajemnie wywieziona do przemyskiego seminarium, potem rezydowała w Jasieniu, aż w wolnej Polsce (1992) ktoś obraz ukradł, i tak Matka Boża teraz u złodzieja się tuła.
Losy tych obrazów podobne są nieco do losów Polaków, jedni zostali w dawnej Polsce, inni zbiegli do tej nowej powojennej. W ogóle losy Polski zapisane są jakoś w wizerunkach maryjnych, najbardziej pewnie w tym jasnogórskim. Królowo Polski, „Panno święta, co Jasnej bronisz Częstochowy i w Ostrej świecisz Bramie”, módl się za nami.
Сьогодні я повертаюся до тексту, який написав десяток років тому, про Ту, що сяє в брамі світанку, бо сьогодні Її пам’ять. До Божої Матері з Брами Світанку у каплиці у Вільнюсі треба йти навколішки. Божа Матір Милосердя для поляків і литовців сяє у Брамі Світанку з 1655 р. Варто колись піти туди, якщо ви ще не були, щоб помолитися за себе і за Польщу.
Язловецька Божа Матір у великій статуї, також родом з прикордоння, з Язловця, материнського гнізда Непорочних Дівиць, втекла від радянської влади в 1946 році, і сьогодні ви можете вклонитися їй у Шиманові. Тартаківська Божа Матір, Цілителька хворих, з прикордонного містечка Тартаків (на річці Буг, зовсім недалеко від українського кордону), роками приносила здоров’я тим, хто до неї молився, а потім втекла до Польщі в 1944 році, але повернулася (в копії) на батьківщину. Її сусідка (близько 20 км), Сокальська Богородиця, після війни виїхала через Краків до бернардинів у Грубешові, де живе донині. Гірша доля спіткала Рудківську Богоматір (поблизу Самбора, Україна, де похований Олександр Фредро). Таємно вивезена до Перемишльської семінарії, вона перебувала в Ясені, аж поки хтось не вкрав картину у вільній Польщі (1992 р.), і тепер Богоматір перебуває у злодія.
Доля цих картин чимось схожа на долю поляків – одні залишилися в старій Польщі, інші втекли до нової післявоєнної Польщі. Взагалі, доля Польщі якимось чином прописана в марійних образах, найімовірніше, в тому, що з Ясної Гори. Королево Польщі, «Богородице Діво, що захищає Ченстохову і світить у Брамі Світанку», молися за нас.
