Poniedziałek 17 marca 2025
БЕРЕЖІМО САДИ НАШИХ СЕРДЕЦЬ
Понеділок 17 березня 2025 року
Kolejne odsłony wojny wprowadzają czynniki w nasze myślenie, wybory i działania. O ile trzy lata temu dominującymi czynnikami w odniesieniu do Ukrainy były współczucie i gorąca solidarność, to później zasiane zostały w nas ziarna niechęci, a nawet częściowo wrogości. Ostatnie wydarzenia przyniosły jeszcze nowe elementy, widzimy, że coraz większe znaczenie mają siła, pieniądze, szantaż i zdrada. Czy to dotyczy tylko rządzących i wpływowych ludzi?
Niestety, te złe wibracje mogą przenikać także w nasze sposoby myślenia i wpływać na nasze decyzje, jeżeli nie będziemy strzec naszych serc. Chyba najważniejszym wymiarem Wielkiego Postu jest nawrócenie, czyli zmiana sposobu myślenia, a to jest o wiele trudniejsze niż wszelkie pobożne praktyki (droga krzyżowa, gorzkie żale, itp.). Dlatego mocno zachęcam, abyśmy zajrzeli w swoje serca, trochę na podobieństwo wiosennych porządków. Jeśli znajdziemy w sobie nawet okruchy obojętności, gniewu, narzekania, poczucia wyższości, chęci zemsty, to zapewniam, że to wszystko zacznie śmierdzieć, gnić i ropieć. I to tak mocno, że nie wyrosną tam żadne kwiaty miłosierdzia, pokoju, cierpliwości, współczucia czy solidarności. A już na pewno nie zakwitnie tam miłość.
Strzeżmy naszych serc, mogą być naprawdę cudownymi ogrodami, w których będziemy chcieli przebywać my sami, inni ludzie, a nawet sam Pan Bóg.
Чергові одкровення про війну вносять свої корективи в наше мислення, вибір і дії. Якщо три роки тому домінуючими факторами у ставленні до України були співчуття і тепла солідарність, то згодом у нас посіялися зерна обурення і навіть часткової ворожості. Останні події принесли ще нові елементи, ми бачимо, що влада, гроші, шантаж і зрада стають все більш важливими. Це стосується лише можновладців і впливових людей?
На жаль, ці погані вібрації також можуть проникнути в наш спосіб мислення і вплинути на наші рішення, якщо ми не будемо пильнувати своє серце. Напевно, найважливішим виміром Великого посту є навернення, тобто зміна способу мислення, а це набагато складніше, ніж усі побожні практики (Хресна дорога, гіркі печалі тощо). Саме тому я дуже заохочую нас зазирнути у своє серце, як на весняне прибирання. Якщо ми знайдемо хоч крихти байдужості, злості, нарікання, почуття зверхності, бажання помсти, то, запевняю вас, це все почне смердіти, гнити і гноїтися. І так сильно, що там не виростуть ніякі квіти милосердя, миру, терпіння, співчуття чи солідарності. І вже точно там не розквітне любов.
Бережімо свої серця, вони можуть бути справді чудовими садами, в яких захочеться жити нам самим, іншим людям і навіть самому Господу Богу.
