Środa Popielcowa 5 marca 2025
ВЕЛИКИЙ ПІСТ – ВПЕРЕД!
Попільна середа 5 березня 2025 року
Wiemy co mamy zrobić w Wielkim Poście. W tę środę mamy pójść po popiół na głowę. Potem trzeba pójść na rekolekcje, pójść do spowiedzi, pójść z koszyczkiem ze święconką, wreszcie pójść na rezurekcję. Tych kilka spacerów w zasadzie pozwala nam pobożnie dojść do Wielkanocy.
Dobrze, ale co z Panem Bogiem i spotkaniem z Nim? Sam wypełnię wszystkie powyższe dróżki, ale one nie decydują o spotkaniu Pana Boga. Zainaugurowałem Wielki Post już we wtorek. Poszedłem. Poszedłem do dwojga moich znajomych, samotnych i bezdomnych, żyją w opuszczonej hali. Gorąca zupa i tabletki od przeziębienia nie były najważniejsze. Najważniejsze było to, że poszedłem do nich. I że byliśmy razem przez godzinę. To jest najważniejsze ze wszystkich „pójść” w Wielki Poście. Za kilka dni pójdę, a w zasadzie pojadę do ukraińskich dzieci, których ojcowie zginęli w czasie wojny. To też ważna droga.
Dlatego zachęcam każdego z Was – miejcie odwagę, aby pójść w Wielkim Poście. Pójść! Pójść do ludzi. Pójdźcie do samotnych, do chorych, do zmartwionych, do zagubionych. Może są w waszych rodzinach, blisko. Zapraszam – tych z Was z Lublina i okolic – przyjdźcie do naszego wolontariatu, pójdziemy razem do bezdomnych i samotnych. Pójdźcie!
I jeszcze dodatkowa refleksja, „prochem jesteś i w proch się obrócisz…” Nie padną dziś te słowa przy Trumpie czy Putinie. A przecież i o nich ta prawda.
Ми знаємо, що ми повинні робити у Великий піст. Цієї середи ми повинні піти посипати голову попелом. Потім ми повинні піти на реколекції, піти до сповіді, піти зі свяченим кошиком і, нарешті, піти на Воскресіння. Ці кілька прогулянок в основному дозволяють нам побожно дійти до Великодня.
Добре, а як же Господь Бог і зустріч з Ним? Я сам заповню всі перераховані вище прогулянки, але вони не визначають зустрічі з Господом Богом. У вівторок я вже відкрив Великий піст. Я пішов. Пішов до двох своїх друзів, самотніх і бездомних, вони живуть у занедбаному приміщенні. Гарячий суп і холодні таблетки були не найголовнішим. Найважливіше було те, що я пішла до них. І що ми були разом цілу годину. Це найважливіше з усіх «ходити» у Великий піст. Через кілька днів я поїду, фактично поїду до українських дітей, чиї батьки загинули на війні. Це також важлива дорога.
Тому заохочую кожного з вас – майте відвагу йти у Великий піст. Ідіть! Ідіть до людей. Ідіть до самотніх, до хворих, до стурбованих, до загублених. Можливо, вони є у ваших родинах, поруч. Я запрошую вас – тих, хто з Любліна та околиць – приходьте до нашої волонтерської служби, ми разом підемо до бездомних і самотніх. Приходьте!
І ще одна рефлексія: «Прах ви є, і в прах ви перетворитеся…». Ці слова не будуть сказані сьогодні перед Трампом чи Путіним. І все ж, ця правда і про них теж.
