Piątek 17 stycznia 2025
НА ШЛЯХУ ДО ГЛИБШОГО ВИМІРУ
П’ятниця 17 січня 2025 року
Mega, super, giga. Atakują nas takie Wielkie Hasła, mają wywołać przekonanie, że mamy do czynienia z czymś wyjątkowym, niesamowitym, pięknym i dobrym. Mega promocje, super ceny, giga pojemność, itd.
Przekonałem się, że wielkie i naprawdę oryginalne rzeczy są na skali (metrów, kilogramów, newtonów) zwykle niewielkie, nikłe i skromne.
Pamiętam tę lwowską uliczkę, to był bardzo wczesny listopadowy poranek. Na chwilę zatrzymałem się, żeby zrobić zdjęcie. Słaby blask gasnących już lamp, mury starych kamienic i śliski trzystuletni bruk na starym mieście. Nic tu nie jest mega, hiper i extra.
A jednak poczułem jak w tym zwykłym miejscu, w mglisty wczesny poranek, stykają się ze sobą – tam właśnie i wtedy – nieskończoność i przemijalność, niewyrażalne piękno wszechświata i samotna uliczka. W jakiejś cudownej koniunkcji pojawia się tu wieczność i ulotność chwili. Harmonia ludzkich dzieł i bladych światełek zwiastujących Innego, ja nazywam Go moim Bogiem.
Tyle zwykłych rzeczy dziś spotkamy, zwykłych? Niezwykłych, zapraszających do Głębszego Wymiaru.
Мега, супер, гіга. Нас атакують такі великі слогани, вони покликані викликати віру в те, що ми маємо справу з чимось особливим, дивовижним, красивим і добрим. Мега-акції, супер-ціни, гіга-ємність тощо.
Я виявив, що великі та по-справжньому оригінальні речі зазвичай є маленькими, дрібними та скромними у масштабі (метри, кілограми, ньютони).
Я пам’ятаю цю львівську вулицю, це був дуже ранній листопадовий ранок. Я зупинився на мить, щоб сфотографувати. Слабке світло ліхтарів, що вже згасають, стіни старих кам’яниць і слизька трьохсотлітня бруківка старого міста. Тут немає нічого мега-, гіпер- чи зайвого.
І все ж я відчув, як у цьому звичайному місці, туманного раннього ранку, з’єднуються воєдино нескінченність і швидкоплинність, невимовна краса всесвіту і самотній провулок – прямо тут і зараз. У якомусь дивовижному поєднанні тут постають вічність і швидкоплинність миті. Гармонія людських творінь і блідих вогників, що сповіщають про Іншого, якого я називаю своїм Богом.
Так багато звичайних речей ми зустрічаємо сьогодні, звичайних? Надзвичайних, які запрошують нас у Глибший Вимір.
